вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" лютого 2020 р. Справа№ 910/10753/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Тищенко А.І.
Шаптали Є.Ю.
при секретарі Даниленко Т.О.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 19.02.2020.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 12.11.2019
у справі №910/10753/19 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА"
про стягнення 161 100,94 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" (далі - відповідач) про стягнення 161 100,94 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення 161 100,94 грн., з яких: 25 990,99 грн. - 3 % річних та 135 109,95 грн. - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" 3 % річних в сумі 25 990,99 грн., інфляційні втрати в сумі 135 109,95 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 416, 51грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/10753/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним, необґрунтованим та винесеним в наслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Зазначаючи при цьому, що не зрозуміло яким чином гіпотетичне невиконання зобов'язання перед кредитором - ПП «Дніпровський краєвид 07» порушує права позивача, яке не мало статусу кредитора у зобов'язанні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 в клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/10753/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
24.12.2019 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додане платіжне доручення №43591 від 23.12.2019 про сплату судового збору в сумі 3624,77 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/10753/19. Роз'яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
03.01.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до розгляду на 12.02.2020.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙСЕРВІС" 10.01.2020 подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 по справі № 910/10753/19 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2020 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙСЕРВІС" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Шаптали Є.Ю., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСЕРВІС" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 910/10753/19. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АЙСЕРВІС" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 910/10753/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙСЕРВІС" для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/10753/19, призначено справу до розгляду на 12.02.2020.
07.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙСЕРВІС".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство "Дніпровський краєвид 07".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 відкладено розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/10753/19 на 19.02.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 апеляційне провадження у справі №910/10753/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 закрито.
В судовому засіданні 19.02.2020 представники відповідача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/10753/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні 19.02.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/10753/19 залишити без змін.
В судовому засіданні 19.02.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі № 910/14240/18 за позовом приватного підприємства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРАЄВИД 07" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" про стягнення заборгованості, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 та постановою Верховного Суду від 30.07.2019, позовні вимоги Приватного підприємства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРАЄВИД 07" задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" 1 747 092,57 грн. заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014.
Вказаними судовими рішеннями у справі № 910/14240/18 встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, в частині своєчасної оплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 1 747 092,57 грн., нарахована за період з 01.07.2016 по 31.07.2016, право вимоги отримання якої було відступлено позивачем на користь приватного підприємства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРАЄВИД 07" згідно договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017, у зв'язку з чим суд і стягнув з відповідача відповідну суму боргу на користь такої особи.
Як стверджує позивач відповідна заборгованість була стягнута з відповідача на користь Приватного підприємства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРАЄВИД 07" в примусовому порядку 30.05.2019, що не заперечувалося відповідачем.
Спір між сторонами у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем свого грошового зобов'язання з оплати, нарахованої згідно договору користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014 орендної плати за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 у розмірі 1 747 092,57 грн., у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 25 990,99 грн. та інфляційні втрати у розмірі 135 109,95 грн., нараховані за прострочення виконання відповідачем відповідного грошового зобов'язання у період з 02.09.2017 по 01.03.2018.
Приймаючи рішення у даній справі про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд керувався тим, що предметом договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017 була виключно заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 1 747 092,57 грн., нарахованої за період з 01.07.2016 по 31.07.2016, а отже позивачем правомірно заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" 3 % річних у розмірі 25 990,99 грн. та інфляційні втрати у розмірі 135 109,95 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА", колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
Обов'язок оплатити основний борг, а також обов'язок оплатити нараховані на основний борг три відсотки річних та інфляційні втрати, є подільними один від одного зобов'язаннями, хоча і є взаємопов'язаними між собою. Норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних у зв'язку з простроченням основного грошового зобов'язання.
Нарахування заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних позивач здійснює за період 02.09.2017 по 01.03.2018.
Водночас, як встановлено судовою колегією вище, право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" зі сплати заборгованості у розмірі 1 465 303,45 грн. за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014, що утворилася за період з 01.07.2016 по 26.07.2016, позивач відступив Приватному підприємству "Дніпровський краєвид 07" відповідно до договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017.
Як встановлено рішенням у справі у справі №910/14240/18, додатковою угодою від 20.03.2017 до договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017, сторони договору погодили збільшити розмір відступленого права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" зі сплати заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, у зв'язку з чим вирішили, що ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (позивач) передає Приватному підприємству "Дніпровський краєвид 07" (третій особі) право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" (відповідача) зі сплати заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, а саме: у розмірі 1465303,45 грн., що утворилася за період з 01.07.2016 по 26.07.2016 та у розмірі 281789,12 грн., що утворилася за період з 27.07.2016 по 31.07.2016.
За змістом наявної у матеріалах справи копії додаткової угоди від 20.03.2017 до договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017 сторонами визначено, що предметом відступлення за договором є виключно визначена в п.1.1. сума права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" зі сплати заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, без будь-яких додаткових прав на нарахування цесіонарієм передбачених зазначеним договором чи положеннями чинного законодавства України штрафних санкцій та інших нарахувань (в т.ч. встановлених положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України) за прострочення виконання боржником взятих на себе зобов'язань.
Пунктом 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за своєю правовою суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Змістом договору передбачається, що його метою є заміна особи на активній стороні зобов'язання зі збереженням решти елементів зобов'язальних правовідносин за плату, і не передбачається надання послуг із фінансування під відступлення права грошової вимоги.
Як передбачено ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну сторін у певному існуючому зобов'язанні, після чого первісний кредитор вибуває з такого зобовязання.
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Судова колегія зазначає, що за змістом ст.ст. 509 та 510 ЦК України зобов'язання породжує права та обов'язки для сторін зобов'язання, яким є кредитор та боржник.
Так, стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У розумінні наведених приписів цивільного законодавства, боржником у зобов'язанні є особа, яка має обов'язок виконати на користь кредитора певну дію або утриматися від виконання певної дії, тобто є зобов'язаною стороною.
В свою чергу кредитором є сторона зобов'язання, яка має право вимагати вчинення на свою користь певної дії або утриматися від її вчинення.
З урахуванням наведених приписів Цивільного кодексу України, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017, з подальшими змінами, відбулася заміна первісного кредитора ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на нового кредитора Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" (третій особі) у зобов'язанні зі сплати заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, що виникла за період з 01.07.2016 по 31.07.2016.
У зв'язку зі наведеним, виходячи з суті правової природи договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017, з моменту укладення вказаного договору відступлення, судова колегія дійшла до переконання, що позивач вибув із зобов'язання зі сплати заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, що виникла за період з 01.07.2016 по 31.07.2016.
В свою чергу, Приватне підприємство "Дніпровський краєвид 07" набуло статусу кредитора у зобов'язанні зі сплати заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, що виникла за період з 01.07.2016 по 31.07.2016, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" стало зобов'язаною стороною перед третьою особою з виконання вказаного грошового зобов'язання.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, невиконання зобов'язання боржником у певний строк врегульовані, зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України.
У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014, провадження № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
Згідно з приписами цивільного законодавства нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснюється на суму простроченого зобов'язання, яке належить до сплати кредитору.
З огляду на наведене, у зв'язку зі зміною кредитора у зобов'язанні згідно договору про відступлення права вимоги, судова колегія дійшла до переконання, що позивач з 13.03.2017 (зі змінами від 20.03.2017) перестав бути кредитором у зобов'язанні зі сплати відповідачем заборгованості у розмірі 1 747 092,57 грн. за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014, у зв'язку із чим, судова колегія дійшла висновку, що позивач у період з 02.09.2017 по 01.03.2018 не міг зазнати матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та за користування відповідачем утримуваними ним грошовими коштами.
В свою чергу, у зв'язку зі зміною кредитора у зобов'язанні згідно договору про відступлення права вимоги, прострочення відповідача перед позивачем зі сплати заборгованості у розмірі 1 747 092,57 грн. за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014 у період з 02.09.2017 по 01.03.2018 відсутнє.
У період з 02.09.2017 по 01.03.2018 у позивача було відсутнє право вимоги до відповідача зі сплати заборгованості у розмірі 1 747 092,57 грн. за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014, з чого випливає безпідставність нарахування за вказаний період сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
З огляду на зазначене вище, оскільки у спірний період з 02.09.2017 по 01.03.2018 позивач не був кредитором зі сплати заборгованості у розмірі 1 747 092,57 грн. за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014 та у відповідача відсутнє прострочення з виконання вказаного зобов'язання перед позивачем у спірний період, судова колегія дійшла висновку, що у позивача відсутні підстави для нарахування на суму боргу 1 747 092,57 грн. за договором №25/12/14-1 від 25.12.2014 у період з 02.09.2017 по 01.03.2018 інфляційних втрат у сумі 135 109,95 грн. та 3% річних у сумі 25 990,99 грн.
При цьому судовою колегією враховано, що відповідно до додаткової угоди від 20.03.2017 до договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017, предметом відступлення за договором є сума права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" зі сплати заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014, без будь-яких додаткових прав на нарахування цесіонарієм передбачених зазначеним договором чи положеннями чинного законодавства України штрафних санкцій та інших нарахувань (в т.ч. встановлених положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України) за прострочення виконання боржником взятих на себе зобов'язань.
Однак, передбачені положення договору про відступлення права вимоги стосуються лише обсягу переданих третій особі прав та жодним чином не наділяють позивача правом на стягнення нарахувань, встановлених положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, за зобов'язанням, за яким позивач у період з 02.09.2017 по 01.03.2018 вже не був кредитором.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Таким чином, беручи до уваги вище встановлені обставини у даній справі, а також з огляду на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасних висновків про правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" 3 % річних у розмірі 25 990,99 грн. та інфляційні втрати у розмірі 135 109,95 грн., оскільки у період за який позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати він вже не був кредитором.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" - задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/10753/19 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41, код ЄДРПОУ: 37075024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛОГІСТИКА" (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 39-В, код ЄДРПОУ: 36040006) 3624 (три тисячі шістсот двадцять чотири гривні) 77 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/10753/19 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст складено 25.02.2020.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді А.І. Тищенко
Є.Ю. Шаптала