вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" лютого 2020 р. Справа№ 910/10736/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
без виклику сторін;
розглянувши апеляційну скаргу Східно-Української компанії "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019
у справі № 910/10736/19 (суддя Балац С.В.)
за позовом Східно-Української компанії "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест";
про стягнення 91 258,19 грн.
Східно-Українська компанія "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю звернулася до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" про стягнення 91 258,19 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором про надання транспортно-експедиторського обслуговування від 01.02.2016 № 010216-03Т, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 91 258,19 грн., з яких: 66 600,00 грн. - основна заборгованість та 24 658,19 грн. - пеня.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду Східно-Українська компанія "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/10736/19 та прийняти нове, яким задовольнити позов Східно-Української компанії "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю в повному обсязі. Стягнути з ТОВ "Юнайтед Форест" на користь Східно-Української компанії "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю витрати по сплаті судового збору.
Підстава апеляційної скарги обґрунтовується тим, що представник позивача надала суду відповідь на відзив, в якій помилково вказано, що рахунки на оплату та оригінали документів були направлені відповідачу вчасно, проте поштові квитанції про відправлення позивачем не зберігались. Однак, у зв'язку із тим, що оригінали документів зазначених в п.п. 4.1-4.2 договору направлялись не на юридичну адресу (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 72А) відповідача, а на адресу для листування (м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2Б) адвокат позивача помилково дійшла висновку, що поштові квитанції про відправку оригіналів документів позивачем не зберігались.
Скаржник вказує на те, що направлення та отримання оригіналів документів підтверджується накладними експрес-доставки "Меркурій" № R0867439, № R0936305, отже, позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, в тому числі по направленню документів, передбачених п.п. 4.1-4.2 договору.
На думку скаржника, господарським судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного розгляду справи.
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019 справу № 910/10736/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Апеляційна скарга Східно-Української компанії "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю відповідає вимогам статті 258 ГПК України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.
Одночасно скаржником при поданні апеляційної скарги було заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/10736/19, оскільки оскаржуване рішення було вручено представнику скаржника лише 08.11.2019.
Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований ст. 119 ГПК України відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, суд, розглянувши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги підлягає задоволенню.
Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.
Згідно з ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що з 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921,00 грн.
Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 192 100,00 грн (1 921,00 грн.*100=192 100,00 грн.).
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 91 258,19 грн., вказана справа, відповідно до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 поновлено Східно-Українській компанії "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/10736/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Східно-Української компанії "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/10736/19 у визначеному складі колегії суддів. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Східно-Української компанії "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/10736/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
27.12.2019 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує на те, що відповідач не підписував з позивачем актів звірки, про що зазначив у своєму відзиві на позовну заяву, так як підтвердити заборгованість можливо лише при наявності всіх документів та на день звернення позивача до відповідача про це письмово. Від позивача до відповідача не надходило будь-яких листів з приводу підписання актів звірки, доказів надсилання відповідачу актів виконаних робіт, рахунків-фактур, суду не надано.
Відповідач зазначає, що позивач в апеляційній скарзі викладає нові обставини, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці та не надає поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції. Також відповідач наголошує на тому, що додані до апеляційної скарги накладні не містять інформації про зміст відправлених документів, а саме не містять опису вкладення та не можуть слугувати доказом відправлення оригіналів документів, відповідач не отримував документів по поставці, та вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з нього боргу та пені є неправомірним.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що позивач у позовній заяві посилається на одну договір-заявку до договору з вартістю послуг 12 200,00 грн. подвійно та надає на підтвердження наданих послуг одну товарно-транспортну накладну № КИ00002546 від 10.07.2018 подвійно, при цьому вартість послуг у позовній заяві зазначає як за дві окремі заявки, акти виконаних робіт (наданих послуг) не надає, тому відповідач не може здійснити звірку без наданих документів, окрім цього зі змісту позовної заяви існують розбіжності, позивачем в суд також не надано для огляду акти виконаних робіт (наданих послуг).
29.01.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач зазначив, що факт надання позивачем експедиторських послуг відповідачу підтверджується самим договором № 010216-03Т від 01.02.2016, на підставі якого виникли права та обов'язки сторін, договорами-заявками, товарно-транспортними накладними та рахунками-фактурами.
Позивач вказує на те, що відповідач не заперечує факту надання послуг за договором та суму заборгованості визначену в акті звірки.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що причиною неподання доказів відправлення документів до суду першої інстанції є помилка, а зазначаючи про неможливість прийняття в якості доказу поштового відправлення без опису вкладення відповідач не посилається на жодну норму діючого законодавства або пункт договору, які це визначають, в порушення вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України. Натомість поштові (кур'єрські) відправлення документів, що надані позивачем до апеляційної скарги містять найменування відповідача, як отримувача, та його фактичну адресу для листування (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2Б), що дає в повній мірі ідентифікувати надіслання (подання) відповідних документів за договором відповідачу, крім того, відповідно до п. 4.2 договору обов'язок оплати виникає з дати подання оригіналів документів, а не з дати їх отримання, тому, надіславши оригінали документів позивач свій обов'язок з подання документів виконав, а подальше їх отримання або неотримання відповідачем ніяким чином не залежить від волі позивача і вплинути на це позивач можливості не має.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 01.02.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання транспортно-експедиторського обслуговування № 010216-03Т, відповідно до п.1.1 якого предметом договору є організація позивачем, за договором експедитором, від свого імені або з залученням третіх осіб та за рахунок відповідача, за договором клієнта, перевезення вантажів відповідача автомобільним транспортом по території України у міському, приміському й міжміському сполученні до пункту призначення з передаванням вантажу особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві).
Згідно із ч. 1 ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Така ж норма передбачена й статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV.
Згідно із п. 1.3 договору відповідач оплачує виконання доручення в сумі узгодженій в Заявці-договорі.
Відповідно до п. 9.1 договору, він діяв до 31.12.2016 та був пролонгований згідно із п. 9.2 договору та додатковою угодою № 1 до договору № 010216-03Т від 28.12.2017 строк дії договору сторонами продовжено до 31.12.2018.
Пунктом 2.1 договору сторонами погоджено умову про те, що послуги надаються на підставі Заявки-договору, в якій визначаються характеристики вантажу, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, тип і кількість транспортних засобів, вартість послуг, інструкція з кріплення, дата та час подачі транспортного засобу та інші умови. Заявка-договір є невід'ємною частиною цього договору.
Так, позивачем було виконано:
- 10.07.2018 заявки-договори, що підтверджується товарно-транспортними накладними № КИ00002543 від 10.07.2018, № КИ00002546 від 10.07.2018, № КИ00002553 від 10.07.2019, На підставі чого був сформований рахунок № 3111 на суму 28 400,00 грн.;
- 11.07.2018 заявку-договір, що підтверджується товарно-транспортними накладними № КИ00002569 від 11.07.2018, на підставі чого був сформований рахунок № 3125 на суму 12 200,00 грн.;
- 12.07.2018 заявку-договір, що підтверджується товарно-транспортними накладними № КИ00002589 від 12.07.2018, на підставі чого був сформований рахунок № 3147 на суму 13 000,00 грн.;
- 17.07.2018 заявку-договір, що підтверджується товарно-транспортними накладними № КИ00002640 від 17.07.2018, на підставі чого був сформований рахунок № 3212 на суму 13 000,00 грн.
Загальна сума заборгованості складає 66 600,00 грн.
Відповідно до п. 5.7 договору за порушення строків та порядку розрахунків за наданні послуги відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки оплати.
Враховуючи умови п. 5.7 договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 24 658,19 грн.
Також у п.п. 4.1. - 4.2 договору сторонами погоджено умову про те, що розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами згідно заявки-договору за умови належного виконання договірних зобов'язань, на підставі рахунку позивача, врученого відповідачу. Відповідач сплачує рахунки позивача на умовах відстрочення платежу - 5 (п'ять) банківських днів, якщо іншого не вказано в заявці-договорі, з дати подання відповідачу оригіналів всіх наступних документів, оформлених належним чином: Заявки-договору, оформленої з боку позивача, акту виконаних робіт, податкової накладної, рахунку та товарно-транспортної накладної з відміткою Вантажоодержувача про отримання вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативних актів та дійсного договору (підпис, дата, час, печатки).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив отримання від позивача оригіналів документів, зазначених у п. 4.2 договору, натомість позивачем доказів, які б підтвердили відправку на адресу відповідача оригіналів документів, вказаних у п. 4.2 договору, не надано.
Крім того, позивачем зазначено, що докази відправлення відповідачу оригіналів документів зазначених у п. 4.2 договору - відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, прийнятим на підставі наявних матеріалів справи, про те, що позивачем належними та допустимим доказами не доведено обставин щодо наявності у відповідача перед позивачем суми основного боргу у розмірі 66 600,00 грн.
Оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 24 658,19 грн. є похідною від вимоги про стягнення основної заборгованості, то підстави для застосування до відповідача такого виду відповідальності, як стягнення штрафних санкцій відсутні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Однак, посилання скаржника на те, що неподання доказів надсилання відповідачу документів, передбачених п. 4.2 договору, є помилкою адвоката, не є причиною, що об'єктивно не залежала від скаржника.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що виходячи з принципу змагальності господарського процесу сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.
Враховуючи обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на те, що у діях господарського суду першої інстанції при прийнятті рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/10736/19 відсутні порушення як матеріального, так і процесуального права.
Слід зазначити, що позивач не позбавлений права звернутись до господарського суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, із наданням всіх необхідних доказів.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/10736/19 та для задоволення апеляційної скарги Східно-Української компанії "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю, відсутні.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/10736/19.
Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи відсутність доказів надсилання позивачем на адресу відповідача оригіналів документів, вказаних у п. 4.2 договору станом на дату прийняття рішення, зазначення позивачем, що такі докази відсутні, заперечення відповідачем отримання таких документів, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Східно-Українську компанію "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю, згідно із ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Східно-Української компанії "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/10736/19 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Східно-Українську компанії "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю.
4. Справу № 910/10736/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич