ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
26 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1853/19
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Головея В.М.
Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,
секретар судового засідання Полінецька В.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Кравченко А.М. (довіреність, посадова інструкція),
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція»
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2019 про закриття провадження, проголошену об 11:19:46 суддею Ткаченко О.В., у м. Миколаєві
у справі № 915/1853/19
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція»
до Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області
про стягнення 5 156 365,59 грн.,-
В серпні 2019 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (далі - Підприємство, позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі - Виконавчий комітет, відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 5 156 365,59 грн. в якості компенсаційних витрат від реалізації теплової енергії за тарифами нижче економічно обґрунтованого рівня.
Позов обґрунтований тим, що відповідач необґрунтовано відмовив Підприємству у встановленні нових тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення. В результаті вказаної відмови позивач вказує на понесені ним збитки від сплати неврахованої в тарифі рентної плати за спеціальне використання води у структурі діючих тарифів на централізоване водопостачання в сумі 1 631 276,29 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2019 провадження у справі закрито, на підставі п. 1ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що дана позовна заява має розглядатись адміністративним судом та не може розглядатись господарським судом за правилами господарського судочинства.
Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, Підприємство звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Миколаївської області.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що твердження суду в оскаржуваній ухвалі є не вірним та протирічать нормам процесуального права.
На думку скаржника викладені обставини по справі, а також аргументація суду при винесенні ухвали про закриття провадження у справі не відповідає вимогам діючого процесуального законодавства України.
Скаржник зазначає, у відповідності до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В даній справі позов подано до Виконавчого комітету з вимогою стягнення витрат суми коштів понесених ДП «НАЕК «Енергоатом» при наданні послуг з встановлення економічно обґрунтованих тарифів, які повністю відповідають нормам ГПК України, оскільки є прямими збитками від дій (бездіяльності) органів виконавчої влади.
29.01.2020 до апеляційного суду від Виконавчого комітету надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується з доводами апеляційної скарги, а ухвалу вважає такою, що прийнята судом у відповідності до вимог чинного законодавства. На думку відповідача, суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що Виконавчий комітет, встановлюючи тарифи на теплову енергію, реалізує державну політику у сфері ціноутворення на теплову енергію, а тому є суб'єктом владних повноважень, який здійснює публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах. Заявлена позивачем вимога про стягнення збитків з суб'єкта владних повноважень є похідною позовною вимогою від фактичної вимоги визнати протиправним рішення відповідача щодо встановлення, на його думку, економічно необґрунтованих тарифів. Проте господарський суд позбавлений повноважень визнати протиправними бездіяльність або рішення суб'єктів владних повноважень.
Крім цього, відповідач у відзиві просив суд закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства, оскільки остання підписана не керівником Підприємства, а уповноваженим представником, який діє на підставі довіреності та є працівником скаржника.
Судова колегія відмовляє відповідачу в задоволенні вимоги у відзиві на апеляційну скаргу, щодо закриття провадження за апеляційною скаргою, оскільки в судовому засіданні 12.02.2020, крім довіреності, представник скаржника надав додаткові докази своїх повноважень, а саме посадову інструкцію начальника сектору нормативно-правового супроводження ВП ЮУ АЕС юридичного управління відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» від 15.03.2018, відповідно до п. 4.2.7. якої Кравченко А.М. має право представляти інтереси позивача, крім іншого, в господарських судах.
06.02.2020 до апеляційного суду від Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке було задоволено судовою колегією, у зв'язку з чим, розгляд справи було відкладено на 26.02.2020.
Представник відповідача в судове засідання 26.02.2020 не з'явився, та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 13.02.2020 про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Проте, така неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою апеляційного суду від 12.02.2020, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.
В судовому засіданні 26.02.2020 представник позивача надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 ГПК України, спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Зокрема, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради з вимогами про стягнення коштів, понесених в зв'язку з бездіяльністю відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи позивач 06.04.2018 року звернувся до відповідача з заявою про встановлення тарифів на теплову енергію з доданими до неї розрахунковими документами на 396 арк.
Відповідно до витягу з протоколу засідання виконавчого комітету Южнойкраїнської міської ради від 03.10. 2018 №16 щодо розгляду питання «Про встановлення тарифу на теплову енергії», рішення щодо цього питання на той час не було прийнято.
Господарським судом першої інстанції встановлено що лише 19.12.2019 року виконавчий комітет Южноукраїнської міської раді прийняв рішення про встановлення тарифу на теплову енергію, яку надає відокремлений підрозділ Южноукраїнської АЕС, тоді як з позовом до суду позивач звернувся в серпні 2019 року.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з суб'єкта власних повноважень збитків є похідною вимогою від фактичної вимого визнання протиправним рішення відповідача про встановлення тарифів, оскільки такого рішення, як сказано вище, ще не існувало. В даному випадку спір має приватноправовий характер обумовлений порушенням права Южноукраїнської АЕС і підлягає захисту в спосіб, передбачений господарським законодавством.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що за своїм суб'єктним складом спір у справі підпадає під дію статті 4 ГПК України, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для віднесення цієї справи до юрисдикції господарських судів та необхідність її розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
Приймаючи до уваги вищезазначене, судова колегія вважає, що ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2019 слід скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити.
Також, судова колегія зазначає, що у п. 4.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» надано роз'яснення, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ГПК України.
Керуючись ст.ст. 255, 269-271, 275, 277, 281-284 ГПК України,
суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2019 скасувати.
Справу передати на розгляд Господарському суду Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27.02.2020.
Головуючий суддя: Головей В.М.
Судді: Разюк Г.П.
Савицький Я.Ф.