79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
"17" лютого 2020 р. Справа № 907/62/19
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого судді: Данко Л.С.,
суддів: Мирутенка О.Л.,
Скрипчук О.С.,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» № 06-1/1398 від 04.11.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3965/19 від 07.11.2019),
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2019 року (повний текст рішення складено 09.10.2019, м. Ужгород, суддя Ремецькі О.Ф.)
у справі № 907/62/19
порушеній позовом
позивача: Комунального підприємства «Київпастранс», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд», м. Ужгород, Закарпатської області,
про стягнення 33558,00 грн компенсації за поставку неякісного товару (згідно п. 2 уточненої позовної заяви від 10.06.2019 вх. № 02-31-07/8192/19),
Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2019 за вхідним місцевого суду № 02.3.1-10/70/19 Комунальне підприємство «Київпастранс» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейдінг» суми 30 388 (тридцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 46 коп. (пункт 2 прохальної частини позовної заяви) компенсації за поставку неякісного Товару (а.с. 6).
Вказана позовна заява позивача, через наявні неточності та розбіжності, ухвалою місцевого господарського суду від 12.02.2019 у справі № 907/62/19 була залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків заяви.
Ухвалою місцевого господарського суду від 27.02.2019 у справі № 907/62/19 прийнято позовну заяву позивача до розгляду та відкрито провадження у справі № 907/62/19. Місцевий господарський суд ухвалив розгляд справи № 907/62/19 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання (пункти 1, 2 та 3 резолютивної частини цієї ухвали), про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку, з повідомленням про вручення процесуальних документів представникам сторін (а. с. 51, 52, 60, 61, 80,81, 101, 102, 103).
Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2019 року позивачем до місцевого суду за вх. № 02.31-07/8192/19 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 113-114) з приєднанням до неї уточненої позовної заяви про стягнення компенсації за невиконання поставки товару (а.с. 115-118), які були прийняті місцевим господарським судом та стадії підготовчого засідання, що підтверджується ухвалою місцевого господарського суду від 30.07.2019 р. у даній справі (а.с. 128) про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні.
Згідно уточненої позовної заяви від 10.06.2019 вх. № 02-31-07/8192/19, яку місцевий суд прийняв до провадження, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВАГРОНАФТОТРЕЙД» (ТОВ «КАНТ») на користь Комунального підприємства «Київпастранс» компенсації за поставку неякісного Товару у розмірі 33 558 (тридцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн 90 коп. та 1921,00 грн. судового збору (п.п. 2 та 3 прохальної частини уточненої позовної заяви (а.с. 115-118).
Тобто позивач в уточненій позовній заяві уточнив: найменування відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВАГРОНАФТОТРЕЙД» (ТОВ «КАНТ»), а не з ТОВ «Київагронафтотрейдінг», як було зазначено у первісній позовній заяві; уточнив ціну позову, тобто розмір позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь 33 558,00 грн., а не 30 388 грн 46 коп., як вказано у п. 2 прохальної частини первісного позову, компенсації за поставку неякісного Товару (п. 2 прохальної частини уточненого позову), а також, вказавши в мотивувальній частині уточненого позову, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 33558,00 грн компенсації за невиконання поставки Товару у розмірі 10 % від суми непоставленого товару, розрахованого відповідно до п. 7.4. договору, яким передбачено стягнення штрафу, у прохальній частині уточненої позовної заяви, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВАГРОНАФТОТРЕЙД» на користь Комунального підприємства «Київпастранс» суму компенсації за поставку неякісного Товару у розмірі 33558 грн 00 коп. ( п. 2-й прохальної частини уточненої позовної заяви).
З матеріалів даної справи також вбачається, що розгляд справи місцевим судом, неодноразово, було відкладено, про що сторони були належним чином повідомлені (а.с. 129,130, 136, 139, 140, 145).
Позовні вимоги (з урахуванням уточнених позовних вимог) позивачем у даній справі обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 52.18-66 на поставку бензину А-95 (по талонах) на загальну суму 335580,00 грн з урахуванням надісланої позивачем, на електронну адресу відповідача, заявки на поставку товару, а так як за твердженнями позивача, відповідач безпідставно не виконав заявку (п. 5.5. Договору) від 12.09.2018 р., у зв'язку з чим, позивачем, відповідно до п. 7.4 вищевказаного договору, яким передбачено, що за безпідставну відмову від виконання заявки Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від суми непоставленого Товару, визначено розмір компенсації за невиконання поставки Товару, що складає 33558,00 грн та заявлено до стягнення 33558,00 грн компенсації за невиконання поставки Товару у розмірі 10 % від суми непоставленого товару, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 53, 526, 610, 638, 651, 691, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231, 265, 268 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» (рядки 35-й -53-й зверху на сторінці третій тексту мотивувальної /обгрунтовуючої/ частини уточненої позовної заяви - а.с. 117 та рядки 1-й - 10-й зверху на сторінці четвертій тексту мотивувальної частини уточненої позовної заяви - а.с. 118) та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВАГРОНАФТОТРЕЙД» (ТОВ «КАНТ») на користь Комунального підприємства «Київпастранс» компенсації за поставку неякісного Товару у розмірі 33558 грн 90 коп. та 1921,00 грн. судового збору (п.п. 2 та 3 прохальної частини уточненої позовної заяви)(а.с. 115-118).
За наслідками розгляду даної справи № 907/62/19 по суті, Господарський суд Закарпатської області 30 вересня 2019 року у справі № 907/62/19 постановив рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати залишено за позивачем (а.с. 156-159).
При прийнятті рішення у справі № 907/62/19 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем заявки. Разом з тим, судом встановлено, що під час укладання спірного договору, а саме у розділі 14 та усіх додатках до договору при вказівці реквізитів сторонами за договором не було офіційно зазначено адреси електронної пошти, а обумовлено можливість листування та вказано тільки телефон/факс (044)247-98-59, також іншими пунктами цього договору не передбачена можливість надсилання стороною другій стороні, будь якої кореспонденції (у тому числі Заявок) засобами електронного зв'язку, а тому у позові слід відмовити.
Місцевий суд також дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, що входять до предмету доказування.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням суду першої інстанції апелянт/позивач - Комунальне підприємство «Київпастранс» звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.11.2019 № 06-1/1398 (вх. № 01-05/3965/19 та № 01-05/3970/19), просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2019 у справі № 907/62/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги КП «Київпастранс» до ТзОВ «Київагронафтотрейдінг» в повному обсязі.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано наявний в матеріалах справи лист-погодження від 12.09.2018 № 633, у якому відповідачем, серед іншого, зазначено наступне: «У відповідь на заявку № 212 від 12.09.2018 вважаємо необхідне підтвердити наявність та можливість відвантаження замовленої Комунальним підприємством «Київпастранс» цієї заявкою партії товару, але за ціною 30,96 грн. /л», таким чином, факт отримання листа відповідачем підтверджується відповіддю на нього.
Апелянт вважає безпідставним твердження суду про те, що пунктом п. 5.3. договору не передбачено можливість обміну інформацією за допомогою засобів електронної пошти, оскільки на думку апелянта адресат «ОСОБА_1», який зазначений в додатках до позовної заяви має електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується скріншотами (які додані до позовної заяви) та яка при укладанні договору була узгоджена як адреса для обміну інформацією між сторонами.
Разом з тим, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявка на яку покликається позивач подана не уповноваженою особою - начальником відділу забезпечення паливно-мастильних матеріалів ОСОБА_2, однак, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відділ забезпечення паливно-мастильними матеріалами входить до складу Управління паливно-мастильних матеріалів позивача.
Стосовно закінчення строку дії договору, на момент звернення позивача з позовною заявою, апелянт зазначає, що відповідно до п.п. 11.1 п. 11 договір, є чинним до 31.12.2018, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Отже, апелянт вважає, що відмова відповідача здійснити поставку за погодженою згідно договору ціною, а саме 28,80 грн. за 1 літр є безпідставною та такою, що суперечить умовам договору, а тому, відповідно до пункту 7.4. договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми недопоставленого товару.
У прохальній частині апеляційної скарги апелянт наполягає на скасуванні рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2019 у справі № 907/62/19 за позовом КП «Київпастранс» до ТОВ «Київагронафтотрейдінг» про стягнення 33558 грн 00 коп. та просить суд апеляційної інстанції ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги КП «Киїапастранс» до ТОВ «Київагронафтотрейдінг» в повному обсязі та покласти судові витрати на відповідача (п. 3 прохальної частини апеляційної скарги).
03.02.2020 року за вхідним № 01-04/642/20 на апеляційну скаргу позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» було подано відзив, в якому останній заперечує доводи апеляційної скарги, зазначивши, що апелянтом/позивачем не доведено як факт надсилання заявки від 12.09.2018 р. відповідачу: Товариству з обмеженою відповідальністю «КИЇВАГРОНАФТОТРЕЙД», оскільки апелянт в апеляційній скарзі, покликається на надсилання заявки ТОВ «Київагронафтотрейдінг» та не доведено факту безпідставної відмови останнього від виконання заявки від 12.09.2018. Також не доведено факту отримання відповідачем: ТОВ «Київагронафтотрейд» заявки, а відтак і обов'язку відповідача передати талони на бензин А-95 у кількості 11900 л. позивачу.
Разом з тим, відповідач по даній справі: ТОВ «Київагронафтотрейд» звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що спірна заявка не містить такого реквізиту як «№212», а лише містить дату 12.09.2018 р., а особа яка начебто підписувала та подавала заявку не наділена такими повноваженнями відповідно до вимог п. 5.3 спірного договору.
Окрім того, в спірному договору та додатках до нього не було офіційно зазначено адреси електронної пошти.
Також відповідач у відзиві зазначає, що п. 7.4 спірного договору на який покликається позивач застосовується у разі виявлення невідповідності поставленої партії товару паспорту якості, а не за непоставлений товар, як зазначає позивач.
Апелянт також стверджує, що позивач в уточненому позові, розрахував відповідно до пункту 7.4. договору штраф у розмірі 10% від суми недопоставленого товару в сумі 33558 грн 00 коп., однак просить суд стягнути з відповідача на свою користь «суму компенсації за поставку неякісного Товару у розмірі 33558 (тридцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн 00 коп.», при цьому, що поставка неякісного товару не є предметом спору у даній справі.
Враховуючи викладене у відзиві, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 вказану справу було розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Данко Л.С., суддів Скрипчук О.С. та Мирутенка О.Л.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 року головуючим суддею Данко Л.С., апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» № 06-1/1398 від 04.11.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3965/19 від 07.11.2019) залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України.
З підстав зазначених в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 року судовою колегією апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київпастранс» та ухвалено здійснити розгляд даної справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи з повідомленням сторін.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, дослідивши викладене у відзиві на апеляційну скаргу, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2019 у справі № 907/62/19 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у даній справі є юридична особа під найменуванням: Комунальне підприємство «КИЇВПАСТРАНС», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 8), Статутом КП «Київпастранс» (а.с. 9-16), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підпримємців та громадських формувань (а.с. 17-21), місцезнаходження юридичної особи позивача: 04070, м. Київ Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604.
Відповідачем у даній справі є юридична особа під найменуванням: Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВАГРОНАФТОТРЕЙД», код ЄДРПОУ 31202724, скорочене найменування: ТОВ «КАНТ», місце знаходження юридичної особи відповідача: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Анкудінова, буд 4.
Викладене щодо найменування та місцезнаходження відповідача підтверджується: випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 64/зворот - 65), інформацією з центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України (а.с. 66), поданих до клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 62); випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 72-73), поданої з клопотанням про відкладення розгляду справи № 183 від 15.04.2019 (а. с. 67); інформацією з центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України (а.с. 87), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 88, 108 та 108/зворот) поданих до відзивів на позовну заяву (а.с. 85-86, 104-107), інформацією з центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України (а.с. 90, 97),
Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 26.02.2018 року між Комунальним підприємством «Київпастранс» (скорочене найменування КП «Київпастранс», Покупець - за договором/позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» (скорочене найменування ТОВ «КАНТ», Постачальник - за договором / відповідач у справі) було укладено договір № 52.18-66 у формі єдиного документа (а.с. 28-29) з додатками № 1 «Специфікація Товару» (а.с. 30), № 2 «Мережа АЗС/АЗК Постачальника» (а.с. 30/зворот-32), № 3 «Перелік філій та відособлених підрозділів (а.с. 33) (надалі договір).
За своїми основними та неосновними (другорядними ознаками) вказаний вище правочин є договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну суму (частина перша зазначеної статті).
Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами даного договору постачальник взяв на себе зобов'язання поставити покупцю бензин А-95 (по талонах) ДСТУ7687:2015 загальною кількістю асортимент, кількість (обсяг) та ціна яких визначені у специфікації, яка є додатком № 1 до зазначеного договору (пункт 1.1. договору).
Відповідно до Специфікації ТОВ «КАНТ» зобов'язалося поставити КП «Київпастранс» бензин А-95 (по талонах) ДСТУ 7687:2015, в обсязі 21 908,0688 літрів за ціною: бензин А95 - 28,20 грн/літр. Загальна ціна договору склала 617 807,54 грн.
Відповідно з п. 5.3. договору поставка Талонів здійснюється окремими партіями на підставі письмових заявок Покупця (Управління паливно-мастильних матеріалів КП «Київпастранс»), не пізніше дня отримання заявки або протягом строку, визначеного у самій заявці.
Надсилання заявки Покупцем та її підтвердження Постачальником здійснюється за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку або іншими засобами зв'язку, що забезпечують фіксацію тексту, і дати заявки, або іншим способом, прийнятим для Сторін.
Згідно з 5.4. договору передбачено, що Постачальник письмово підтверджує заявку, отриману від Покупця протягом 1 (однієї) години з моменту її отримання.
У пункті 5.5. договору сторони передбачили, що у разі відсутності підтвердження Постачальником поставки Талонів, у термін визначений пунктом 5.4 договору, або необґрунтованої письмової відмови від виконання заявки, Постачальник вважається таким, що безпідставно не виконав заявку.
Пунктом 7.4 спірного договору сторони погодили умови, що «У разі виявлення невідповідності поставленої партії Товару паспорту якості якщо це підтверджено відповідними документами від представників державних органів або відповідних експертних установ, організацій, Постачальник повинен за власний рахунок замінити неякісний Товар та сплатити Покупцю штраф в розмірі 10% від вартості поставленої партії Товару та сплатити втрати Покупця, пов'язані з залученням відповідних представників державних органів або відповідних експертних установ та організацій».
Пунктом 11.1 Договору встановлено строк його дії до 31.12.2018р.
Як стверджує позивач, 12.09.2018 року о 10:18 год. Управління паливно-мастильних матеріалів Комунального підприємства «Київпастранс» на електронну пошту k421@aukr.net, Постачальника ТОВ «КAHT» було направлено заявку на поставку талонів бензину А-95 ДСТУ 7687:2015, загальною кількістю 11900 л. за ціною 28.20 грн.1/літр, загальною вартістю 335580,00 гривень. Позивачем як доказ надсилання додано до позовної заяви копії скріншотів з екрану (а.с. 26, 27).
Однак, відповідач заперечує факт надсилання заявки від 12.09.2018р. на адресу ТОВ «КАНТ», вказує що Заявка від 12.09.2019 відправлена на адресу «ОСОБА_1» (скріншоти з екрану у п. №8 додатку до позовної заяви), які подані самим позивачем, і ніяким чином не може бути електронною адресою ТОВ «КАНТ», а відтак не може слугувати належним доказом.
Разом з тим, позивачем у позовній заяві зазначено, що 11 вересня 2018 року постачальник звернувся до покупця з листом вх. №04/2512( а.с. 25), яким вніс пропозицію про доцільність укладання додаткової угоди до договору про збільшення цін товару, дані обставини сторонами не заперечується, однак, станом на 12.09.2018 року між покупцем та постачальником додаткова угода до договору про підняття ціни товару до 30,96 грн/1 літр укладена не була, а тому діє ціна договору 28,20 грн/l літр.
Відповідно до наведеного, позивач вважає, що невиконання поставки товару за заявкою від 12.09.2018 року направленою о 10:18 год. Управління паливно-мастильних матеріалів Комунального підприємства «Київпастранс» на поставку талонів бензину А-95 ДСТУ 687:2015, загальною кількістю 11900 л. за ціною 28,20 грн./l літр свідчить про порушення договірних зобов'язань постачальником/відповідачем, що на думку позивача, дає підстави нарахування штрафу у розмірі 10% від загальної суми товару.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з претензією № 06-1/1012 від 28.09.2018 року (а.с.22-23) з вимогою виконати умови договору в частині поставки товару (п. 1 прохальної частини претензії) та сплатити компенсацію в розмірі 33558,00 грн за невиконання поставки товару з зазначенням платіжних реквізитів, на які належить перерахувати кошти (п. 2 прохальної частини претензії) та попередив відповідача, що у разі відмови КП «Київпастранс» змушене буде звертатися до суду.
Однак, претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення позивача до Господарського суду Закарпатської області з позовними вимогами про стягнення суми 33558,00 грн компенсації за поставку неякісного товару, які позивач просить стягнути з відповідача на підставі приписів ст. ст. 265, 231 ГК України та п .7.4 договору.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В даному випадку правовідносини між сторонами Комунальним підприємством «Київпастранс» (скорочене найменування КП «Київпастранс», Покупець - за договором/позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» (скорочене найменування ТОВ «КАНТ», Постачальник - за договором /відповідач у справі) виникли на підставі договору поставки №52.18-66 від 26.02.2018 року з додатками №№ 1, 2 та 3, які є його невід'ємними частинами.
Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну суму (частина перша зазначеної статті).
Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Позивач посилається на порушення відповідачем умов договору, зазначаючи, що відповідно до пунктом 7.4 договору встановлено, що за безпідставну відмову від виконання заявки постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% вартості від суми непоставленого товару.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, пункт 7.4 договору, на який посилається позивач, передбачає застосування штрафу 10% від вартості поставленої партії за виявлення невідповідності поставленої партії товару паспорту якості.
Так, відповідно до п. 7.4 Договору у разі виявлення невідповідності поставленої партії Товару паспорту якості, якщо це підтверджено відповідними документами від представників державних органів або відповідних експертних установ, організацій, Постачальник повинен за власний рахунок замінити неякісний Товар та сплатити Покупцю штраф в розмірі 10% від вартості поставленої партії Товару та сплатити витрати Покупця, пов'язані з залученням відповідних представників державних органів або відповідних експертних установ та організацій.
Разом з тим, позивач у позовній заяві зазначає, що ним на електронну пошту k421@aukr.net, Постачальника ТОВ «КAHT» було направлено заявку на поставку талонів бензину А-95 ДСТУ 7687:2015, загальною кількістю 11900 л. за ціною 28.20 грн.1/літр, загальною вартістю 335580,00 гривень. Позивачем як доказ надсилання додано до позовної заяви копії скріншотів з екрану.
Однак, відповідач стверджує, що позивачем не доведено факту безпідставної відмови ТОВ «КАНТ» від виконання заявки від 12.09.2018, а також не доведено факту отримання ТОВ «КАНТ» такої заявки, а відтак і обов'язку ТОВ «КАНТ» передати талони на бензин А-95 у кількості 11900 л. позивачу.
Судовою колегією дослідивши наявні у справі докази встановлено наступне.
Відповідно з п. 5.3. договору поставка Талонів здійснюється окремими партіями на підставі письмових заявок Покупця (Управління паливно-мастильних матеріалів КП «Київпастранс»), не пізніше дня отримання заявки або протягом строку, визначеного у самій заявці.
Надсилання заявки Покупцем та її підтвердження Постачальником здійснюється за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку або іншими засобами зв'язку, що забезпечують фіксацію тексту, і дати заявки, або іншим способом, прийнятим для Сторін.
Згідно з 5.4. договору Постачальник письмово підтверджує заявку, отриману від Покупця протягом 1 (однієї) години з моменту її отримання. Пункт 5.5. договору зазначає, у разі відсутності підтвердження Постачальником поставки Талонів, у термін визначений пунктом 5.4 договору, або необґрунтованої письмової відмови від виконання заявки, Постачальник вважається таким, що безпідставно не виконав заявку.
Судом досліджено долучену до матеріалів справи заявку від 12.09.2018 (а.с. 24) на яку покликається апелянт/позивач як доказ, встановлено наступне.
Вищезазначена заявка складена та підписана Начальником відділу забезпечення паливно-мастильних матеріалів КП «Київпастранс» ОСОБА_2 на підставі довіреності від 12.09.2018р. № 212, копію якої як не надано до матеріалів позовної заяви, так і не надано доказів надсилання такої довіреності позивачем відповідачу в порядку п. 5.3 Договору.
Разом з тим, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не додано, до апеляційної скарги не долучено, довіреності від 12.09.2018 р. №212, на підставі якої Начальник відділу забезпечення паливно-мастильних матеріалів ОСОБА_2 виписав/підписав Заявку від 12.09.2018р. та мав намір отримати бензин А- 92 у кількості 11 900л. та Заявка складена взагалі/підписана посадовою особою відділу Позивача, який не наділений правом підписувати такі заявки керуючись п. 5.3 Договору.
Слід зазначити, що пальне (товар) є матеріальною цінністю, тому для можливості його отримання Позивачем, як підстава для отримання має бути виписана/наявна/пред'явлена не раніше ніж за десять днів до ймовірної/бажаної дати отримання, довіреність на отримання такої матеріальної цінності.
Відповідно до п. 2.5 Положення, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88, далі - Положення № 88 представник, який на користь покупця (підприємства або підприємця) отримує за договором основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові або цінні документи та інші ТМЦ на підтвердження своїх повноважень має мати письмовий договір, довіреність, акт органу юридичної особи. При чому, за усіма діючими з цього приводу нормами бухгалтерського обліку та податкового кодексу Продавець не може та позбавлений права на оформлення видаткової накладної, що супроводжує реалізацію будь-яких ТМЦ, без вказівки у цій накладній, реквізитів такої довіреності, яка повинна бути видана саме передбаченим договором підрозділом Покупця.
Згідно аналізу положень п.5.3 Договору обов'язок складання заявки був саме в Управління паливно-мастильних матеріалів КП «Київпастранс», натомість заявка від 12.09.2018 р. була складена Начальником відділу забезпечення паливно-мастильних матеріалів ОСОБА_2, тобто посадовою особою відділу, якому п. 5.3 Договору взагалі не надано повноважень та прав на складання заявок за договором, та при цьому у заявці не вказано про наявність і номер довіреності на підставі якої Продавець міг би отримати Пальне/Талони з огляду також і на те, що особі, яка підписала заявку договором, нормами податкового кодексу та відповідною довіреністю не надано повноважень ні на підписання заявки, ні на отримання палива.
Твердження апелянта, що відділ забезпечення паливно-мастильних матеріалів входить до складу Управління паливно-мастильними матеріалами не знаходить свого підтвердження, оскільки положення договору поставки від 26.02.2018р. не містять таких приміток.
Разом з тим, не заслуговують на увагу суду твердження апелянта, що у матеріалах справи наявний лист-погодження від 12.09.2018 р. № 633, у якому відповідачем, серед іншого, зазначено наступне: «У відповідь на заявку № 212 від 12.09.2018 вважаємо необхідне підтвердити наявність та можливість відвантаження замовленої Комунальним підприємством «Київпастранс» цією заявкою партії товару, але за ціною 30,9бгрн./л».
Таким чином, факт отримання листа відповідачем підтверджується відповіддю на нього, однак слід зазначити, що позивачем не додано до матеріалів справи належних та допустимих доказів того, що ним на адресу відповідача була надіслана заявка чи будь який інший документ, який би містив як додаток Лист-погодження від 12.09.2018р. № 633, та матеріали позовної заяви не містять такого додатку.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна заявка (додана самим позивачем до власного позову - додаток №6) не має такого реквізиту як «№212», та містить лише дату 12.09.2018 р.
Окрім того, з наявного в матеріалах справи скріншоти вбачається, що на ньому зазначений адресат k421@ukr.net.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним твердження апелянта в тій частині, виходячи з наступного.
Як зазначено у п. 5.3 спірного договору, поставка Талонів здійснюється окремими партіями на підставі письмових заявок Покупця (Управління паливно-мастильних матеріалів КП «Київпастранс»), не пізніше дня отримання заявки або протягом строку, визначеного у самій заявці.
Надсилання заявки Покупцем та її підтвердження Постачальником здійснюється за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку або іншими засобами зв'язку, що забезпечують фіксацію тексту, і дати заявки, або іншим способом, прийнятим для Сторін.
Отже, судова колегія приходить до висновку, що положення договору не містять посилання на погодження сторонами електронної адреси відповідача k421@ukr.net.
Окрім того, під час укладання договору від 26.02.2018р., у його розділі 14 та усіх додатках до договору при вказівці реквізитів сторонами не було офіційно зазначено адреси електронної пошти, а обумовлено можливість листування та вказано тільки телефон/факс (044)247-98-59.
Разом з тим, заявка від 12.09.2018р. була направлена на адресу «ОСОБА_1», що ніяк не є електронною адресою відповідача та не може бути підтвердженням отримання заявки від позивача.
Окрім того, скріншотиі електронної пошти, надані позивачем, без наявності накладання на них електронного цифрового підпису не можуть вважатися належними доказами по справі.
Аналогічну правову позицію зазначено у постанові ВерховногоСуду у складі Касаційного господарського суду від 28.12.2019 у справі № 922/788/19 в якій зазначено, що електронне листування між сторонами справи не може вважатись належним письмовим доказом.
Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Згідно ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на дату звернення позивача з даним позовом строк дії договору закінчився.
Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов'язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.
Так, строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд. Згідно ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати.
Отже, з аналізу вищенаведеного вбачається, що поставка відповідачем товару на адресу позивача не відбулась та строк дії договору станом на дату звернення позивача з даним позовом закінчився, натомість позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 33558,00 грн компенсації за поставку неякісного товару, відповідно до п. 7.4 спірного договору, який передбачає нарахування штрафу у разі поставки неякісного товару.
Колегія суддів вважає за необхідне викласти пункт 7.4. Договору № 52.18-66 від 26.02.2018 р. у редакції погодженій сторонами за договором, а не з позиції, як цей пункт трактує позивач/апелянт.
Так, у пункті п. 7.4 Договору сторонами передбачено, що «У разі виявлення невідповідності поставленої партії Товару паспорту якості, якщо це підтверджено відповідними документами від представників державних органів або відповідних експертних установ, організацій, Постачальник повинен за власний рахунок замінити неякісний Товар та сплатити Покупцю штраф в розмірі 10% від вартості поставленої партії Товару та сплатити витрати Покупця, пов'язані з залученням відповідних представників державних органів або відповідних експертних установ та організацій».
В матеріалах справи відсутні, позивачем не додано ні до первісного позову, ні до уточненої позовної заяви в суді першої інстанції, ні до апеляційної скарги - доказів щодо 1) невідповідності поставленої партії Товару паспорту якості, в т.ч. в цій частині - кількості неякісного Товару (партії Товару); 2) позивачем суду не надано відповідних документів від представників державних органів або відповідних експертних установ, організацій, які проводили експертизу неякісного Товару (партії Товару) та/або його оцінку щодо його якості.
Разом з тим, зазначений вище п. 7.4. також передбачає умову, що Постачальник повинен за власний рахунок замінити неякісний Товар та сплатити Покупцю штраф в розмірі 10% від вартості поставленої партії Товару та сплатити витрати Покупця, пов'язані з залученням відповідних представників державних органів або відповідних експертних установ та організацій, однак позивачем вимога до постачальника щодо заміни за його рахунок неякісного товару/партії товару, з невідомих причин, не ставиться.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги (з урахуванням уточнених позовних вимог) позивачем у даній справі обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 52.18-66 на поставку бензину А-95 (по талонах) на загальну суму 335580,00 грн з урахуванням надісланої позивачем, на електронну адресу відповідача, заявки на поставку товару, а так як за твердженнями позивача, відповідач безпідставно не виконав заявку (п. 5.5. Договору) від 12.09.2018 р., у зв'язку з чим, позивачем, відповідно до п. 7.4 вищевказаного договору, яким передбачено, що за безпідставну відмову від виконання заявки Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від суми непоставленого Товару, визначено розмір компенсації за невиконання поставки Товару, що складає 33558,00 грн та заявлено до стягнення 33558,00 грн компенсації за невиконання поставки Товару у розмірі 10 % від суми непоставленого товару, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 53, 526, 610, 638, 651, 691, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231, 265, 268 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» (рядки 35-й -53-й зверху на сторінці третій тексту мотивувальної /обгрунтовуючої/ частини уточненої позовної заяви - а.с. 117 та рядки 1-й - 10-й зверху на сторінці четвертій тексту мотивувальної частини уточненої позовної заяви - а.с. 118) та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВАГРОНАФТОТРЕЙД» (ТОВ «КАНТ») на користь Комунального підприємства «Київпастранс» компенсації за поставку неякісного Товару у розмірі 33558 грн 90 коп. та 1921,00 грн. судового збору (п.п. 2 та 3 прохальної частини уточненої позовної заяви)(а.с. 115-118).
Отже обгрунтування позову уточненого, не відповідає предмету спору у даній справі.
Відтак, за наслідками розгляду даної справи № 907/62/19 по суті, Господарський суд Закарпатської області правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.
З огляду на вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування обставин, що входять до предмету доказування.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.
Керуючись ч. 13 ст.8, ст.ст. 12, 86, 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30 вересня 2019 року у справі № 907/62/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Закарпатської області.
Головуючий суддя Л.С.Данко
Суддя О.Л.Мирутенко
Суддя О.С.Скрипчук