Справа № 240/2859/19
Головуючий у 1-й інстанції:Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
18 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Курка О. П. Білої Л.М.
секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,
за участю:
представника відповідача: Москаленка Андрія Олександровича
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
в березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою змінити абзац другий резолютивної частини рішення.
Сторони своїм правом, передбаченим ст. 300, 304 КАС України не скористались та не подали відзиви на апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі просив її задовольнити.
17 лютого 2020 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року скасувати, прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що у період з 20.06.1995 по 04.10.1995 позивач брав участь в бойових діях у складі військової частини НОМЕР_1 на території колишньої Югославії.
Постановою Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №1026 від 24.05.2012 встановлено, що отримані поранення, контузія та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях в складі миротворчих сил ООН.
Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №521/Ж від 19.05.2012, описані рубці є наслідком гоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1995 році (а.с. 23)
19.06.2012 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 ОСОБА_1 із 15.06.2012 встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності: поранення, контузія, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчих сил ООН, що підтверджується копією довідки серія 10 ААБ № 239538 від 19.06.2012 ( а.с. 24).
З матеріалів справи встановлено, що одноразова грошова допомога, інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства, у зв'язку з встановленням позивачу 3 групи інвалідності не призначалися і не виплачувалися.
Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу із 03.07.2017 встановлено другу групу інвалідності причина інвалідності: поранення, контузія, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчих сил ООН, що підтверджується копією довідки серія 12 ААА № 783821 від 14.08.2017 ( а.с. 25).
13.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський обласний військовий комісаріат із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, саме як інваліду другої групи з 03.07.2017 в Порядку №975.
До заяви про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи із 03.07.2017 (а.с. 26), ОСОБА_1 додав наступні документи:
- довідку Житомирської обласної МСЕК №2 серія 10 ААБ № 239538 від 19.06.2012 року та серія 12 ААА № 783821 від 14.08.2017 року,
- висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 19.05.2012 року №521/Ж
- довідку Житомирського ОМВК №Г/150;
- військовий квиток;
- паспорт;
- ідентифікаційний номер;
- картку реквізитів рахунку банку;
- копію постанови Верховного Суду від 25.05.2018 та згоду на збір та обробку персональних даних.
Проте, пунктом 41 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 23.11.2018 року № 117, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду для його скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно вимог ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII визначено, що встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
З матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги було наступне:
- заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975;
- ОСОБА_1 було змінено другу групу інвалідності понад дворічний термін;
- первинна інвалідність ОСОБА_1 встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону;
Щодо відмови відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідності до статті 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Судова колегія зауважує, що предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи, яку позивачу встановлено з 03.07.2017, а відтак на спірні правовідносини поширюється дія Порядку №975, який набрав чинності з 24.01.2014, за змістом пункту 3 якого днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Так, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком №975.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів) (пункту 12 Порядку №975).
Згідно вимог п. 11 Порядку №975, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Подання зазначених у пункті 11 Порядку №975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону №2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Разом з тим, Порядок №975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі №822/21/18 та у постанові від 02 вересня 2019 року у справа №440/3759/18 дійшов висновку, що подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку №975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Згідно правової позиції Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленої у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування.
У даній справі, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
З матеріалів справи встановлено, що до заяви позивач додав наступні документи: посвідчені копії витягу із протоколу засідання ЦВЛК від 24.05.2012 року №1026, копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 19.05.2012 року №521/Ж, довідки Житомирської обласної МСЕК № 2 серія 10 ААБ № 239538 від 19.06.2012 року та серія 12 ААА № 783821 від 14.08.2017 року, які на його думку свідчать про причину та обставини отримання мною поранення, контузії.
Однак, враховуючи вказані вище правові норми в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 19.05.2012 року №521/Ж, протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1026 від 24.05.2012, а також довідка МСЕК серія 12 ААА № 783821 від 14.08.2017 року вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення таких пораненням, яке могло мати місце у 1995 році.
Як вбачається зі змісту копії висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 19.05.2012 року №521/Ж та протоколу засідання ЦВЛК №1026 від 24.05.2012, у зазначених документах відсутні відомості про обставини поранення, контузії, травми, які, крім того, встановлені зі слів позивача.
Окрім того, судом досліджено надану позивачем копію військового квитка та встановлено відсутність записів про поранень, отриманих у 1995 році.
Отже, з урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з посиланням на ненадання заявником документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, - є обґрунтованою, а спірне рішення Міністерства оборони України в цій частині прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень.
Водночас, щодо відмови відповідача у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з підстав того, що позивачем другу групу інвалідності змінено понад дворічний термін, колегія суддів не може погодитись, з огляду на слідуюче.
Згідно приписів п. 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Суд зазначає, що положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Колегія суддів зауважує, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві у 2012 році правової норми, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, не було, оскільки така норма з'явилася у пункті 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII і почала діяти з 01.01.2014.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII не стосується відповідальності особи, зазначений Закон має пряму дію у часі, тобто застосовується до правовідносин, які виникли або тривають після набрання ним чинності.
Враховуючи те, що правовідносини щодо первинного встановлення інвалідності виникли до набрання чинності зазначеним Закону, отже пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII не застосовується до позивача.
Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності змінено понад дворічний термін, є безпідставною, а рішення в цій частині протиправним, оскільки пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII може бути застосовано до осіб, яким первинне встановлення інвалідності відбулося після 01.01.2014.
Також, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав встановлення інвалідності ОСОБА_1 до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону, з огляду на наступне.
Норма про виплату одноразової грошової допомоги з'явилася вперше у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 04.04.2006 №3597-IV (набрав чинності 10.05.2006), яким Закон було викладено у новій редакції. Згодом до Закону неодноразово вносилися зміни. Проте, вони не зачіпали позивача, оскільки за одержанням одноразової грошової допомоги він не звертався і, відповідно, її не отримав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно довідки МСЕК від 14.08.2017 позивачу із 03.07.2017 довічно встановлено ІІ групу інвалідності. Причина інвалідності: поранення, контузія, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчих сил ООН.
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
У абз. 3 пункту 2 Порядку №975 зазначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, з 03.07.2017 у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому до спірних правовідносин застосовується законодавство, що діяло станом на 03.07.2017, а відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII це право позивач міг реалізувати протягом трьох років з його дня виникнення, тобто до 04.07.2020.
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем дотримано трирічний термін.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справа №806/2180/18.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем неналежним чином розглянуто заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги, в зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, а відтак вважає, що наявні підстави для визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав зміни групи інвалідності понад дворічний термін та встановлення первинної інвалідності до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Таким чином, виходячи із вищезазначеного, оскільки відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав зміни групи інвалідності понад дворічний термін та встановлення первинної інвалідності до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" то правильним, законним і обґрунтованим способом захисту порушених прав позивача, в даному випадку буде задоволення адміністративного позову частково, а саме:
- визнання протиправними дії Міністерства оборони України в частині прийняття рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з підстав зміни групи інвалідності понад дворічний термін та встановлення первинної інвалідності до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов'язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 червня 2018 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням із 03.07.2017 другої групи інвалідності, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення у справі та допустив порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України в частині прийняття рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з підстав зміни групи інвалідності понад дворічний термін та встановлення первинної інвалідності до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Прийняти в цій частині рішення, яким Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 червня 2018 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням із 03.07.2017 другої групи інвалідності, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 лютого 2020 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Курко О. П. Біла Л.М.