Справа № 560/3169/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
25 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просив зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Хмельницької області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в колгоспі "Іскра" з 28.09.1983 по 10.10.1985 до страхового стажу, а також нарахувати та виплачувати пенсію з дня звернення до органів ПФУ, тобто з 11.07.2019.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 17 від 17.07.2019 про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 стаж за період роботи з 28.09.1983 по 10.10.1985 в колгоспі "Іскра", призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 11.07.2019.
Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає його незаконним, необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що записи в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 внесені з порушенням вимог Положення про трудові книжки колгоспника затвердженої постановою Ради Міністрів СРСР №310 від 21.04.1975 та не містять відомостей щодо кількості відпрацьованих людино/днів. Враховуючи зазначене, рішенням від 17.07.2019 №17 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та досяг 60-річного віку 19.04.2019, що підтверджується копією його паспорту.
11.07.2019 позивач звернувся в Шепетівський сервісний центр обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням № 17 від 17.07.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років.
Листом №24686/03 від 23.07.2019 відповідач повідомив, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 1983 року по 1985 рік в колгоспі "Іскра", оскільки згідно архівної довідки від 03.06.2019 №03-01/428, виданої Красилівським районним трудовим архівом, в первинних документах, на підставі яких внесено запис в трудову книжку, позивач значиться як "Спеціальний ОСОБА_2 ." (не зазначено по батькові), "Спеціальний П ОСОБА_3 " (не зазначено (ім'я та по батькові). Також, відповідач повідомив, що страховий стаж позивача становить 25 років 5 місяців 23 дні. Рішенням № 17 від 17.07.2019 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років. Право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при наявному страховому стажі позивач набуде при досягненні 63-річного віку, тобто 20.04.2022.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини та п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії слідує, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років.
Згідно ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), до стажу роботи зараховується робота на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно ст. 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна норма закріплена частиною 1 статті 48 КЗпП України.
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 18.02.1980 вбачається, що в період з 28.09.1983 по 10.10.1985 позивач працював різноробочим в колгоспі "Іскра" с. Велика Салиха.
Відомості про роботу позивача у період з 28.09.1983 по 10.10.1985 в колгоспі "Іскра" с. Велика Салиха також підтверджуються архівними довідками від 03.06.2019 №03-01/428, від 04.06.2019 №03-01/484, які видані Красилівським районним трудовим архівом.
Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано те, що записи в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 внесені з порушенням вимог Положення про трудові книжки колгоспника затвердженої постановою Ради Міністрів СРСР №310 від 21.04.1975 року та не містять відомостей щодо кількості відпрацьованих людино/днів.
Та вважає необхідним зазначити, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а.
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, містить записи про період роботи позивача з 28.09.1983 по 10.10.1985 в колгоспі "Іскра" с. Велика Салиха з відповідними печатками підприємств та підписами уповноважених на те осіб, оскаржуваний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницької області зарахувати позивачу період роботи в колгоспі "Іскра" з 28.09.1983 по 10.10.1985 до страхового стажу, підлягають задоволенню.
Також суд погоджується з висновком про те, що оскільки з урахуванням періоду роботи позивача з 28.09.1983 по 10.10.1985 в колгоспі "Іскра" с. Велика Салиха, страховий стаж роботи позивача складає понад 26 років, що дає право позивачу на призначення пенсії за віком, необхідно здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу з дня звернення до відповідача, тобто з 11.07.2019.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з'ясував всі обставини справи, які мають значення для її вирішення та не допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що вказує на безпідставність доводів апелянта.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.