Справа № 560/3297/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Совгира Д. І.
25 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Франовської К.С. Кузьменко Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
20 лютого 2020 року до суду від Головного управління ДФС у Хмельницькій області надійшла заява про заміну відповідача правонаступником, у яких відповідач просить замінити первинного відповідача Головне управління ДФС у Хмельницькій області на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, як належного відповідача по справі.
Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до наказу ДПС від 28.08.2019 №36 "Про початок діяльності Державної податкової служби України" та наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 29.08.2019 №7 розпочато виконання Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області повноважень Головного управління ДФС у Хмельницькій області, що припиняється.
Таким чином, клопотання Головного управління ДФС у Хмельницькій області про заміну відповідача підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача по справі № 560/3297/19 на його правонаступника - Головне управління ДПС у Хмельницькій області.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
З обставин справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018.
За результатами перевірки складено Акт №0564/22-01-13-03/ НОМЕР_1 від 25.07.2019, в якому встановлено наступні порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 : пп. 168.1.1 п. 168.1, пп. 168.4.5 пп.168.4.8 п.168.4 ст.168 ППК України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 не нараховувався, не утримувався та не перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 13 266 грн.; пп.168.4.1 п.168.4 ст.168, пп.1.4, пп.1.6 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ПК України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено військовий збір в сумі 1105,50 грн.
На підставі зазначеного акту, відповідачем 15.08.2019 прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0013811303 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 27 782,40 грн., з яких 13 266,00 грн. - податкове зобов'язання, 9 801,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 4 715,40 грн. - пеня відповідно до підп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України;
- податкове повідомлення-рішення № 0014361303 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 2 314,79 грн., з яких 1 105,50 грн. - податкове зобов'язання, 816,34 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 392,95 грн. - пеня відповідно до підп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України.
Щодо застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за несплату ПДФО у розмірі 25%, 50%, 75% суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, колегією суддів зазначає наступне.
Згідно п.127.1 ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Аналізуючи положення Податкового кодексу України, та враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.02.2019 по справі №804/8801/17, від 12.03.2019 по справі №813/4205/17 та від 14.05.2019 по справі №813/3641/15, колегія суддів вважає, що підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50% та 75% суми податку) застосовуються не за сам факт виявлення будь-якого податкового порушення, а за повторне вчинення діянь.
Застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксоване в акті перевірки та у податковому повідомленні-рішенні. У діях позивача не вбачається ознак повторності, оскільки порушення податкового законодавства виявлені в ході проведення однієї перевірки, а відтак має бути застосована штрафна санкція в розмірі 25 % на суму виявлених порушень.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що в даному випадку має бути застосована штрафна санкція в розмірі 25 % на суму виявлених порушень.
Що стосується застосування відповідачем строків давності при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.
Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій свідчить про те, що відповідачем застосовано такі санкції за несплату податкових зобов'язань з ПДФО і військового збору за період сплати з 01.03.2016 по 03.01.2019.
У пункті 114.1 ст.114 ПК України зазначено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Таким чином, контролюючий орган має право нарахувати штрафні санкції за порушення строків сплати грошового зобов'язання в межах строку 1095 днів та відлік строку давності у 1095 днів починається за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань. Зазначена правова позиція вказана, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року по справі №820/3544/17 та від 02 жовтня 2018 року по справі №820/3543/17.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нарахування відповідачем штрафних санкцій за порушення, допущені до 01.08.2016 включно, здійснено без дотримання строків давності, визначених статтею 102 ПК України, а саме, з порушенням 1095-денного строку як граничного терміну сплати вказаних податків до бюджету.
Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, сума податкового зобов'язання з ПДФО за період з серпня 2016 року по грудень 2018 рік становить 10 170 грн. Як наслідок, правомірним є застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 25% від несплаченої суми ПДФО 10 170 грн., що становить 2 542,50 грн.
З військового збору правомірний період для визначення штрафної санкції також є період з серпня 2016 року по грудень 2018 рік. Отже, сума податкового зобов'язання з військового збору за період з серпня 2016 року по грудень 2018 рік становить 847,50 грн., відповідно правомірним є застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 25% від вказаної суми, що становить 211,87 грн.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.08.2019 №0013811303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за несплату ПДФО на суму 7 258,50 грн. (9 801 грн. - 2 542,50 грн.) та № 0014361303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за несплату військового збору на суму 604,47 грн. ( 816,34 грн. - 211,87 грн.) є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.
Колегія суддів також вважає законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями сум пені, виходячи з наступних положень законодавства України.
Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено поняття пені як суми коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Підстави та порядок нарахування пені визначені у ст.129 ПК України.
У зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 №1797-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року, пункт 129.1 викладений. зокрема, в наступній редакції:
"129.1. Нарахування пені розпочинається:
129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання".
Тобто, у відповідача право на нарахування пені виникло після проведення перевірки, оформлення її результатів та узгодження грошового зобов'язання. Наявність цих обставин є обов'язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені.
Нарахування пені контролюючим органом може бути розпочато відповідно до положень статті 129 ПК України після спливу 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, а не за весь період заниження податкового зобов'язання. Зазначена правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року по справі №520/3060/19.
Отже, контролюючий орган безпідставно нарахував пеню за весь період заниження грошового зобов'язання, первинно визначеного податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2019 №0013811303 (суми ПДФО в розмірі 13266 грн.).
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Франовська К.С. Кузьменко Л.В.