Справа № 725/6275/19
Головуючий у 1-й інстанції: Галичанський О.І.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
27 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 січня 2020 рокуу справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Буковинської митниці Держмитслужби про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальністю,
Представник позивачки звернувся до суду позовною заявою, в якій просив скасувати постанову по справі про порушення митних правил №1473/40800/19, відповідно до якої позивачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 883188,78 гривень.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 січня 2020 року позов задоволено.
Скасовано постанову у справі про порушення митних правил №1473/40800/19 від 23.10.2019 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та надіслати справу на новий розгляд до Чернівецької митниці ДФС.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 25.04.2019 р. ОСОБА_4 звернулася до митниці із заявою про продовження терміну перебування на митній території України транспортного засобу транспортний засіб марки «Мерседес» державний номер НОМЕР_1 ., із незалежних від неї причин.
В ході проведеної перевірки, відповідно до інформації, яка міститься в програмно-інформаційному комплексі "Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення" ЄАІС ДФСУ та АСМО "Інспектор" встановлено, що транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ 220 S, кузов НОМЕР_2 , р/н НОМЕР_1 , на митну територію України 21.07.2018 року в режимі "тимчасове ввезення до 1 року" ввезла позивачка, пред'явивши паспорт громадянки Франції, по " зеленому коридору" в зоні діяльності Чернівецької митниці ДФС.
Відповідно до інформації отриманої з АДС УДМСУ у Чернівецькій області (вх №1938/10/24-70-20-05/14 від 20.05.2019 р. та вх №1651/9/24-70-01-24 від 29.07.2019 р.) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Чернівці, значиться зареєстрованою за місцем проживання АДРЕСА_1 та документована паспортом громадянина України НОМЕР_3 від 23.05.2016 р. Чернівецьким МВ УДМСУ у Чернівецькій області та паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 від 13.06.2000 р. код органу 2403. Із заяву про вихід із громадянства України гр. ОСОБА_4 не зверталася.
Отже, маючи статус «резидента», для перетину митного кордону на транспортному засобі марки MERCEDES-BENZ 220 S, кузов НОМЕР_2 , р/н НОМЕР_1 позивачка використала паспортний документ Франції.
Постановою заступника начальника Чернівецької митниці ДФС (правонаступником якої є Буковинська митниця Держмитслужби) від 23 жовтня 2019 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, а саме 883188 грн. 78 коп.
Позивачка, не погоджуючись із таким рішенням митного органу, за захистом порушених прав звернулася з позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про неповноту і необ'єктивність доказів в справі про порушення митних правил, а відтак про протиправність постанови відповідача.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ст.485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги. Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.292 МК України митні платежі не сплачуються у разі якщо, при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень Митного кодексу України не передбачає сплату митних платежів, на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.
З приводу розмірів встановлення митних платежів, які підлягали сплаті позивачкою, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно п.1 ч.1 ст.50 МК України, для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.
Зі змісту постанови про порушення митних правил вбачається, що розмір митних платежів визначений на підставі службової записки № 1463/24-70-19-03-09 від 10.09.2019 року.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як встановлено з матеріалів справи, митним органом не було встановлено відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився позивачем тому, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення, уповноважений орган керувався службовою запискою, відповідно до якої орієнтовна сума митних платежів складає 294 396 грн. 26 коп.
Варто зазначити, що відомості зазначені у службовій записці щодо митної вартості транспортного засобу є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів. При цьому, жодних доказів на підтвердження обґрунтованості визначеного відповідачем розміру несплачених позивачем митних платежів суду не надано.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням зазначеного, зауважує, що службова записка митного органу не є належним доказом у справі про порушення митних правил, оскільки не містить точного розрахунку митних платежів по вказаному транспортному засобу.
Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.07.2003 за № 1074/8395 (далі - Методика) у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.
Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження).
Враховуючи зазначене, відповідачем не дотримано вимог Методики, посилання на те, що для визначення вартості транспортного засобу використовувались Інтернет ресурси не підтверджується матеріалами справи, не надано підтвердження включення довідкових даних отриманих з ресурсів мережі Інтернет у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта, як і не надано звіту (акту) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу. При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо звернення митного органу до експертів автотоварознавців.
Колегія суддів вважає мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку помилковими, що дії ОСОБА_5 не були направлені на ухилення від сплати митних платежів, не були умисними, що підтверджується її особистим з власної ініціативи направленим зверненням до митних органів.
Постановою у справі про порушення митних правил від 23 жовтня 2019 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме у розмірі 883188,78 грн.
Відповідно до п.50 ч.1 ст.4 МК України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
Пунктом 1 ст.2 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III визначено, що якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Положеннями Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII, п.17 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №185, а також п.5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 № 201 встановлено, що документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом "Постійне проживання" або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.
Основоположним критерієм визначення особи резидентом чи нерезидентом у розумінні Митного кодексу України є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави.
Для того щоб особа вважалася нерезидентом вона повинна відповідати певним критеріям характерним для нерезидентів України, а саме мати статус (бути) іноземця чи особи без громадянства або бути громадянином України, який має постійне місце проживання за межами України, у тому числі таким, який тимчасово перебуває на території України.
Згідно з матеріалів справи, позивачем не надано суду жодних належних доказів, які підтверджують факт постійного проживання позивача за кордоном.
Як вбачається з матеріалів справи, має паспорт громадянина України та паспорт громадянина Франції. Постійним місцем його проживання є АДРЕСА_1 . Згідно відомостей, наданих Державною міграційною службою України в Чернівецькій області, ОСОБА_4 з питанням про отримання дозволу на виїзд на постійне місце проживання з України не зверталася.
З урахуванням наведеного, враховуючи наявність у ОСОБА_4 громадянства України та Франції, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивачка визнається громадянином України.
Отже, при ввезенні транспортного засобу позивачка, надавши паспорт громадянина Франції, намагалася ухилитися від сплати митних платежів та її дії є умисними.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Ч.1 ст.317 КАС України регламентовано, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ч.4 ст.317 КАС України унормовано, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині мотивів задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Буковинської митниці Держмитслужби про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальністю змінити в частині мотивів задоволення позову.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.