25 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003509 пров. № 857/12523/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,ВІК-ЛІМАРДО” на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019. 003509 (головуюча суддя Карп'як О.О., час ухвалення 16:03 год., м. Львів, повний текст рішення складений 15 жовтня 2019 року) за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,ВІК-ЛІМАРДО” до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,-
12 липня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,ВІК-ЛІМАРДО” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України за № 520 від 05 липня 2019 року ,,Про проведення фактичної перевірки”.
Рішенням від 10 жовтня 2019 року Львівський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,ВІК-ЛІМАРДО” подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на доказах, що містяться у матеріалах справи та нормах матеріального і процесуального права.
При винесенні рішення, суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини у справі, не взяв до уваги, що оскаржений наказ є протиправним, оскільки у такому не зазначена конкретна підстава, за наявності якої може проводитись фактична перевірка, а лише перераховані норми законодавства.
Позивач також акцентує увагу на тому, що оскаржений наказ не містить посилання на будь-яку інформацію про порушення ТзОВ ,,ВІК-ЛІМАРДО” вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального. Також не зазначено в межах яких заходів відповідач встановив невідповідність діяльності товариства вимогам чинного законодавства, або на підставі яких відомостей/документів встановлені факти сумнівності операцій, здійснених позивачем.
Під час судового розгляду справи, відповідач не надав будь-яких доказів наявності підстав для проведення перевірки позивача, що визначені статтею 80 ПК України.
За таких обставин, позивач вважає, що наказ ДФС України № 520 від 05.07.2019 ,,Про проведення фактичної перевірки” не містить конкретизованої мети та конкретизованих підстав для проведення перевірки ТзОВ ,,ВІК-ЛІМАРДО” , а містить лише перелік статей Податкового кодексу України, які встановлюють права контролюючого органу та порядок проведення перевірки.
З огляду на викладене позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ДФС України правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ ,,ВІК-ЛІМАРДО” зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.11.2018 року, код 42636737.
Наказом ДФС України № 520 від 05.07.2019 року призначено проведення фактичної перевірки ТзОВ ,,ВІК-ЛІМАРДО” щодо дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Глави 8 Розділу 2 Податкового кодексу України, Закону України ,, Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” від 19.12.1995 року та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на ДФС за період з 20.11.2018 року по дату закінчення фактичної перевірки, тривалістю 10 діб з 09.07.2019 року по 18.07.2019 року (далі наказ №520).
На підставі наказу №520 виписані направлення від 08.07.2019 року № 76, № 77, № 78 щодо проведення фактичної перевірки ТзОВ ,,ВІК-ЛІМАРДО”.
Однак, посадові особи контролюючого органу не були допущені до проведення перевірки, про що складено Акт відмови від допуску до перевірки № 17/12-01-04/42636737 від 11.07.2019 року.
Також представники контролюючого органу склали Акт про відмову від отримання наказу на проведення фактичної перевірки та відмови від підпису у направленні № 18/12-01-04/42636737 від 11.07.2019 року.
Вважаючи, що наказ №520 на проведення фактичної перевірки винесений відповідачем без зазначення у ньому конкретних підстав для її проведення, позивач оскаржив його до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту оскарженого наказу можливо ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення перевірки, передбачену положеннями ПК України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскарженому рішенню суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту20.1.4 пункту 20.1 статті 20 (ПК) Податкового кодексу України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.3.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 цього пункту).
Зі змісту вказаної норми видно, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою для прийняття керівником контролюючого органу наказу про проведення фактичної перевірки.
Функції контролюючих органів визначені статтею 19-1 ПК України, а згідно із підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 цієї статті контролюючі органи виконують такі функції, зокрема: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Крім того, відповідно до приписів частини першої статті 16 Закону України ,,Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Зі змісту оскарженого наказу № 520 від 05.07.2019 року ,, Про проведення фактичної перевірки” колегія суддів апеляційного суду вбачає, що такий був виданий з метою дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Глави 8 Розділу II Податкового кодексу України, Закону України від 19 грудня1995 року № 481/95-ВР ,, Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на ДФС.
Пунктом 80.5 статті 80 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
А пунктом 81.2 цієї статті встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Відмова позивача у допуску посадових осіб контролюючого органу обґрунтована тим, що відповідачем не дотримано вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, оскільки жодних документальних доказів на підтвердження наявності підстав для прийняття оскаржуваного наказу, а саме: наявності та/або отримання інформації, яка б свідчила про порушення позивачем вимог законодавства в частині обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів відповідачем надано не було.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, оскільки лише під час розгляду справи в суді першої інстанції з'ясувалось, що податковий орган намагався провести перевірку в межах здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. У відзиві на позовну заяву податковий орган зазначав, що підставою для проведення перевірки є контроль за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.
Суд погоджується з доводом касаційної скарги, що з аналізу спірного наказу неможливо встановити що саме необхідно перевірити в межах цієї фактичної перевірки та що слугувало підставою для призначення такої перевірки.
У постанові від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18 (адміністративне провадження №К/9901/10812/19) Верховний Суд дійшов висновку, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.
Враховую чи неведене, колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган не довів суду наявність правових підстав для винесення оскаржуваного наказу, а тому визнає оскаржений наказ протиправним та таким, що належить до скасування.
Суд першої інстанції на наведені обставини не звернув належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо правомірності оскарженого наказу.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, дійшов помилкового висновку щодо правомірності оскарженого наказу, а тому колегія суддів визнає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В силу приписів ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, колегія суддів визнає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в загальній сумі 4802,00 гривні.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, п.3 ч.1 ст. 317, ст. ст. 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,ВІК-ЛІМАРДО” задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019. 003509 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ,,ВІК-ЛІМАРДО” задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати наказ Державної фіскальної служби України за № 520 від 05 липня 2019 року про проведення фактичної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ,,ВІК-ЛІМАРДО”.
Стягнути з Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, МСП 04655, код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,ВІК-ЛІМАРДО” ( 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93-А, код ЄДРПОУ 42636737) сплачений судовий збір в загальній сумі 4802,00 гривні.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 27.02.2020.