17 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2357/19 пров. № 857/11629/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, ухвалене суддею Плахтій Н.Б. у м.Луцьк Волинської області у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі №140/2357/19 за адміністративним позовом Фермерського господарства "Ай-Ев" до Головного управління ДФС у Волинській області про зобов'язання до вчинення, -
01 серпня 2019 року позивач - Фермерське господарство "Ай-Ев" звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Волинській області, у якому просив зобов'язати внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 475531,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що оскільки податкове повідомлення-рішення №0011071202 від 02.08.2016, яким ФГ «Ай-Ев» було зменшено суму бюджетного відшкодування на 475531,00 грн, скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, наявні підстави відповідно до п.200.15 ст. 200 ПК України для внесення відповідачем даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на передчасність зобов'язання внести до єдиного Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування із зазначеням суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 475531,00 з огляду на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.05.2017 відкрито касаційне провадження №К/800/10583/17 за касаційною скаргою Луцької об'єднаної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного ажміністративного суду від 10 листопада 2016 року та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким ФГ «Ай-Ев» було зменшено суму бюджетного відшкодування, що вказує на те, що процедура судового оскарження триває, а сума відшкодування є неузгодженою.
Крім того, за даними ІТС «Податковий блок» станом на 12.08.2019 залишок невідшкодованої суми ПДВ, задекларованої ФГ «Ай-Ев» в декларації ПДВ за квітень 2016 року, становить 466705,8 грн. Різниця між задекларованою сумою ПДВ та залишком невідшкодованого ПДВ становить 8825,2 грн у зв'язку із зарахуванням суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок сплати нарахованих податкових зобов'язань та донарахованими штрафними санкціями за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Зважаючи на вказані розбіжності, судом при ухвалені рішення не враховано доцільності проведення звірки наявності залишків невідшкодованих сум ПДВ.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ФГ “Ай-Ев” 19.05.2016 подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2016, у якій розрахувало суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 475531,00 грн (а.с.18-21).
На підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки з питань правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2016 від 14.07.2016 №3304/12-02/39685433 Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області 02.08.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення №0011071202, яким ФГ “Ай-Ев” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 475531,75 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 118882,75 грн, та №0011061202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 133238,75 грн, в тому числі за основним платежем - 106591 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 26647,75 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення платником податків оскаржено у судовому порядку.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі №803/1443/16, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року залишена без змін, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної податкової інспекції у Волинській області №0011071202 від 02.08.2016 та №0011061202 від 02.08.2016 (а.с.34-42).
Оскільки сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 475531,00 грн господарству не відшкодована, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році'тавід 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни достатті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.
Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюєтьсяформування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
На підставі пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Згідно з п. 200.12 ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення (пп.“ґ”). Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Судом встановлено, що контролюючим органом всупереч вимог п.200.15 ст.200 ПК України після набрання рішенням суду законної сили не внесено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ФГ “Ай-Ев” за квітень 2016 року у сумі 475531,00 грн.
Водночас покликання скаржника в обгрунтування правомірності дій щодо не внесення відповідної заяви ФГ “Ай-Ев” до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на неузгодження суми бюджетного відшкодування у зв'язку з тим, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.05.2017 про відкрито касаційне провадження у справі №803/1443/16, та доводи про передчасність висновків суду щодо вчинення відповідних дій у зв'язку з тим, що процедура судового оскарженння не завершена, колегія суддів вважає безпідставними. Оскільки постанова Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, яким скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної податкової інспекції у Волинській області №0011071202 від 02.08.2016 та №0011061202 від 02.08.2016, набрала законної сили 14 березня 2017 року, сума, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, вважається узгодженою.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим, в силу приписів ч.1 ст. 308 КАС України судом апеляційної інстанції підлягає перевірці законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.
З огляду на положення статей 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними.
Водночас в розумінні ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивачем у позовній заяві заявлено вимоги про зобов'язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 475531,00 грн.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що Наказом Міністерства фінансів України від 03.03.2017 №326 затверджено Порядок інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який визначає механізм надання інформації Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України для її оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України та інформаційної взаємодії Мінфіну з ДФС та Казначейством у процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Вказаним Порядком визначено наступний алгоритм взаємодії:
- ДФС відповідно до підпунктів «а», «г» та «ґ» пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу вносить до Реєстру інформацію щодо дати та суми узгодження бюджетного відшкодування на наступний робочий день після виникнення такого випадку. ДФС вносить до Реєстру інформацію про перерахування сум бюджетного відшкодування платникам податку у порядку безспірного списання податку на додану вартість за судовими рішеннями на підставі даних Казначейства, отриманих відповідно до порядку взаємодії органів Казначейства та органів ДФС в процесі виконання державного та місцевого бюджетів за доходами та іншими надходженнями, на наступний робочий день до 12-ї години (крім вихідних, святкових та неробочих днів) після отримання інформації щодо такого перерахування.
ДФС при внесенні інформації до Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування одночасно вносить інформацію щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточні банківські рахунки платників податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу таких платників податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Інформація щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування, а також заявлених сум бюджетного відшкодування, які вважатимуться узгодженими відповідно до підпунктів “б” і “в” пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу, із зазначенням платіжних реквізитів передається із накладанням не менше двох електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб та печатки відповідного територіального органу ДФС.
При цьому пунктом 6 Розділу І Порядку №326 передбачено, що обмін інформацією здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного цифрового підпису та електронного документообігу.
Внесення інформації для формування Реєстру здійснюється електронними повідомленнями.
На кожне електронне повідомлення, яке надходить від ДФС до Реєстру, накладається не менше двох електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб та печатка відповідного територіального органу ДФС.
Отже, вищенаведеними нормами Порядку №326 передбачено, що саме територіальні органи ДФС подають відповідну інформацію із накладанням не менше двох електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб, яка є підставою для її внесення до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
За таких обставин можливість внесення необхідних даних щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість у Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування є законодавчо врегульованою.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не подано до Реєстру відповідну інформацію щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивача.
Водночас, прийняття судом касаційної інстанції до провадження касаційної скарги не зупиняє дію рішень судів першої та апеляційної інстанцій, якими скасовано податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі, що відповідає розміру заявленому позивачем у позовних вимогах у даній справі.
Разом з тим, доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленого процесуальним законом обов'язку доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень таким суб'єктом, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази в обгрунтування покликань на наявність розбіжностей між задекларованою сумою ПДВ та залишком невідшкодованого ПДВ на суму 8825,20 грн у зв'язку із зарахуванням суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок сплати нарахованих податкових зобов'язань та донарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.
Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v.Italy, заява № 33202, § 100)).
За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та №71378/10, § 35)).
ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).
Відтак, оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, який охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Таким чином, вірним способом відновлення порушеного права позивача в межах заявлених ним позовних вимог є зобов'язання ГУ ДФС у Волинській області внести відповідні дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ФГ “Ай-Ев” до зазначеного Реєстру відповідно до абзацу другого п.200.15 ст.200 ПК України.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у справі №140/2357/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Постанова складена в повному обсязі 27.02.2020.