27 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2887/19 пров. № А/857/681/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Старунського Д.М., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до міністра внутрішніх справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту патрульної поліції про зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року про повернення позовної заяви (суддя в першій інстанції Подлісна І.М., м. Тернопіль),
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до міністра внутрішніх справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту патрульної поліції про:
- зобов'язання Департаменту патрульної поліції розробити проекти нормативно-правових актів, якими визначити повноваження патрульної поліції перед направленням винесених її посадовими особами постанов про накладення штрафу на примусове виконання до органу державної виконавчої служби, перевірити у відповідному суді наявність скарги правопорушника на таку постанову;
- зобов'язання міністра внутрішніх справ України забезпечити нормативно-правоае регулювання діяльності поліції стосовно прийняття нормативно-правових актів, якими визначити повноваження патрульної поліції перед направленням винесених її посадовими особами постанов про накладення штрафу на примусове виконання до органу державної виконавчої служби, перевірити у відповідному суді наявність скарги правопорушника на таку постанову;
- зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України видати наказ/накази, якими визначити повноваження патрульної поліції перед направленням винесених її посадовими особами постанов про накладення штрафу на примусове виконання до органу державної виконавчої служби, перевірити у відповідному суді наявність скарги правопорушника на таку постанову.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Вважає судове рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у ньому обставинам справи. Просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що на виконання вимог ухвали суду про залишення його позовної заяви без руху він подав до суду заяву, в якій вказав, що вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 не стосуються фізичних осіб, про що зазначено у пп. 1 згаданого акту. Зазначає, що надав наявні у нього копії письмових доказів, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, а інших доказів надати не може у зв'язку з їх відсутністю. Крім того, звертає увагу суду на те, що до заяви на виконання вимог ухвали він долучив позовну заяву у чотирьох екземплярах.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно матеріалів справи, ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху з наданням строку до 09 січня 2020 року для усунення її недоліків, а саме:
1) подати до суду примірники позовних заяв з викладеними обставинами по справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у відповідлності до вимог ст. 160 КАС України та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини відповідно до кількості учасників справи;
2) подати до суду належним чином засвідчені та читабельні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Вважаючи, що позивач не виконав вимоги зазначеної ухвали, суд повернув позовну заяву ухвалою від 13.01.2020.
Апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для повернення позовної заяви позивачу з таких мотивів.
Вичерпний перелік вимог до позовної заяви визначено статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стаття 160 КАС України стандартизує структуру позовної заяви - містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Разом з тим, суд не повинен тлумачити положення статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.
На виконання вимог ухвали судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 02.01.2020 подав до суду заяву до якої додав копії позовної заяви.
Крім того, до позовної заяви позивачем було додано докази, які він вважав достатніми для підтвердження своїх доводів.
При цьому апеляційний суд зауважує, що питання достатності доказів або їх належності вирішується на стадії судового розгляду, а не відкриття провадження.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем у повному обсязі виконано вимоги ухвали судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року про залишення його позовної заяви без руху. Отже підстав для повернення з причин неусунення вказаних судом недоліків немає.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, зазначені рішення Суду свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання про підставність вимог викладених в апеляційній скарзі щодо того, що позивач в повному обсязі та у встановлені строки виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, а суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про повернення позовної заяви, що призвело до позбавлення права позивача на судовий захист.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву і зазначаючи про невиконання вимог ухвали про залишення позову без руху, формально підійшов до вирішення питання, чим позбавив позивача можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 320 КАС України оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання, то таку ухвалу слід скасувати, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до статті 139 КАС України апеляційний суд не встановлює новий розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 243, ст.ст. 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року про повернення позовної заяви у справі № 500/2887/19 - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді Д. М. Старунський
В. Я. Качмар