Справа № 640/7825/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І., Добрівська Н.А., Маруліна Л.О.
26 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Сорочко Є.О.,
Шурка О.І.,
за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Державне агентство рибного господарства України, про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа - Державне агентство рибного господарства України, в якому просив:
- стягнути з Кабінету Міністрів України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 137223,36 грн;
- стягнути з Кабінету Міністрів України на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2009 року у справі № 5/241 у розмірі 1424834,73 грн;
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 137223 (сто тридцять сім тисяч двісті двадцять три тисячі) грн 36 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виплату середнього заробітку за період за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді скасувати та прийняти нову постанову в цій частині, та прийняти нову постанову, якою стягнути з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2009 у справі № 5/241 у розмірі 1424834,73 грн. (один мільйон чотириста двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 73 коп). У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2019 залишити без змін, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині позовних вимог.
Також, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, Кабінет Міністрів України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у задоволенні клопотання апелянта про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Державне агентство рибного господарства України, про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії відмовлено.
Отже, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи у повному обсязі заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2009 року по справі №5/241 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Державний комітет рибного господарства України, а саме: визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного комітету рибного господарства України»; поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови Державного комітету рибного господарства України з 10 квітня 2008 року та зобов'язано Кабінет Міністрів України видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державного комітету рибного господарства України з 10 квітня 2008 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року по справі № 5/241 залишено без змін.
Отже, в силу норм статі 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом на час ухвалення судового рішення) постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року по справі № 5/241 набрала законної сили 03 червня 2010 року.
У подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року залишено без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року у даній справі роз'яснено, що шляхом виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року буде внесення Кабінетом Міністрів України до Президента України подання щодо поновлення ОСОБА_1 на посаду Голови Державного агентства рибного господарства України.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року по справі № 5/241 в частині поновлення його на посаді досі не виконана, отже він, має право на присудження йому середнього заробітку за період затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року по справі № 5/241.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді, виходив з того, що судове рішення про поновлення позивача на посаді Голови Державного агентства рибного господарства України, станом на час розгляду даної справи, не виконано, що фактично унеможливлює встановлення періоду затримки виконання згадуваного судового рішення, а отже, позовна вимога про стягнення з Кабінету Міністрів України на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року у справі № 5/241 у розмірі 1 424 834,73 грн. є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Згідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню.
При цьому, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За нормами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Положеннями ст. 236 Кодексу законів про працю України, визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України, належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Під час розгляду даної справи по суті першої інстанції, судом було досліджено, що судове рішення про поновлення позивача на посаді Голови Державного агентства рибного господарства України, станом на час розгляду даної справи, так і не виконано.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Як вже зазначалось вище, положення ст. 236 КЗпП України, встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 (справа № 552/3404/17).
Так, належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі/посаді, слід вважати видання власником/уповноваженим органом про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Відтак, з огляду на вказане та обставини справи, колегія суддів вважає, що у відповідача - Кабінету Міністрів України, наявний обов'язок по поновленню позивача на посаді, адже саме відповідач звільняв його з посади, а судовим рішення, що набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного комітету рибного господарства України»; поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови Державного комітету рибного господарства України з 10 квітня 2008 року та зобов'язано Кабінет Міністрів України видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державного комітету рибного господарства України з 10 квітня 2008 року.
У свою чергу, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач на вказаній посаді так поновлений не і був, що, у свою чергу, свідчить про затримку відповідачем виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та зумовлює породження у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання, в силу приписів ст. 236 Кодексу законів про працю України.
Про невиконання відповідачем судового рішення також свідчить лист Секретаріату Кабінету Міністрів України № 2188/0/2-17 від 17.03.2017 та лист Кабінету Міністрів України № 7753/0/2-18 від 16.05.2018, в яких зазначається, що рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державного комітету рибного господарства Кабінетом Міністрів України не приймалось.
При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами сторони відповідача про те, що Кабінет Міністрів України та позивач не перебували у трудових відносинах, а тому, Уряд не має нести відповідальність за невиконання судового рішення, оскільки, саме Кабінет Міністрів України видавав розпорядження про звільнення позивача, саме на нього судовим рішенням було покладено обов'язок видати розпорядження про поновлення на посаді, та саме який, є тим уповноваженим органом, який у разі затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, виплачує компенсацію. Тим паче, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року, роз'яснено, що шляхом виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року буде внесення Кабінетом Міністрів України до Президента України подання щодо поновлення ОСОБА_1 на посаду Голови Державного агентства рибного господарства України, яке, як підтвердили у судовому засіданні представники учасників справи, є правонаступником Державного комітету рибного господарства України. Інші ж доводи сторони відповідача про відсутність підстав, неможливість виконання рішення суду про поновлення на посаді та/або утруднення його виконання, не є предметом розгляду даної справи та мало б бути покладено в обгрунтування правової позиції під час розгляду спору про поновлення на посаді, а не під час розгляду справи про стягнення компенсації за невиконання судового рішення про поновлення на посаді.
Приписи ст. 236 КЗпП не зобов'язують особу, щодо якої не виконується судове рішення про поновлення, чекати фактичного поновлення, а передбачає компенсацію (грошове вираження у вигляді санкції за невиконання рішення про поновлення на посаді) з моменту виникнення на те підстав, до обраної самою особою дати.
Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Згідно з п. 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У відповідності до п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Зі змісту Правил внутрішнього службового розпорядку в апараті Державного агентства рибного господарства України, наданому у повідомленні № 3-82-17/1171/17 від 06.03.2017, вбачається, що в Держрибагентстві встановлено п'ятиденний робочий тиждень із тривалістю роботи по днях: понеділок, вівторок, середа, четвер - по 8 годин 15 хвилин, п'ятниця - 7 годин; вихідні дні - субота і неділя.
Враховуючи положення зазначених правил, якими встановлено п'ятиденний робочий тиждень, розмір середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, має розраховуватись виходячи з кількості робочих днів, які визначаються щороку Міністерством соціальної політики України. Період затримки виконання рішення суду у 2009 році становить 155 робочих днів, у 2010 році становить 251 робочий день; у 2011 році становить 250 робочих днів; у 2012 році становить 251 робочий день; у 2013 році становить 251 робочий день; у 2014 році становить 251 робочий день; у 2015 році становить 251 робочий день; у 2016 році становить 251 робочий день; у 2017 році становить 251 робочий день; у 2018 році становить 250 робочих днів; у 2019 році становить 85 робочих днів. Отже, період з 26.05.2009 по день позовної заяви 07.05.2019, у даному випадку, є часом затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі.
Відповідно до абз. 1 п. 10 Порядку № 100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Так, у повідомленні Держрибагентства України № 3-82-17-1171/17 від 06.03.2017 зазначається, що посадовий оклад для посади Голови Держрибагентства України в період з 10 квітня 2008 року по 28 лютого 2017 року підвищувався у відповідності до чинного законодавства України, а саме: 1) постанова Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» - для керівника державного органу (вся територія України) посадовий оклад становить 12061 грн. Ця постанова набрала чинності 1 травня 2016 року; 2) постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №1 5 «Питання оплати праці державних органів» - для керівника державного органу (вся територія України) посадовий оклад становить 13000 грн. Постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 1 січня 2017 року (відповідно до п. 4). 3) 25 січня 2018 року в постанову №15 були внесені зміни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 № 24, якою визначено посадовий оклад для керівника державного органу (вся територія України) - 18000 грн. Постанова набирає чинності з дня її опублікування і-застосовується з 1 січня 2018 року (відповідно до п. 3); 4) 06 лютого 2019 року в постанову № 15 були внесені зміни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2019 р. № 102, якою визначено посадовий оклад для керівника державного органу (вся територія України) - коефіцієнт співвідношення до мінімального розміру посадового окладу дорівнює 6,81. Постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 1 січня 2019 року (відповідно до п. 4).
Відповідно до п. 1 Примітки до Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах), посадові оклади на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів визначаються шляхом множення мінімального розміру посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, який становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до 10 гривень (крім мінімального розміру посадового окладу групи 9).
Таким чином, середньоденна заробітна плата з 26.05.2009 по 31.04.2016 становить - 491,84 грн.: середньоденна заробітна плата з 01.05.2016 по 31.12.2016 - 548.22 грн. ((12061*2/41); з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 634.15 грн. ((13000*2/41); з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 857.14 грн. ((18000*2)/42); з 01.01.2019 по 07.05.2019 - 1200.00 грн. ((24000*2)/40).
Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача складає 1424834,73 грн. (один мільйон чотириста двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 73 коп.), розмір якого не оспорювався в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2009 у справі № 5/241. Наведені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні підстави для відмови в задоволенні вимог в цій частині, а саме, їх передчасність, на переконання колегії суддів, не є підставою для відмови в задоволенні позову, адже перебіг строку, з якого наступає відповідальність суб'єкта владних повноважень за невиконання рішення про поновлення на посаді є відомою, та не заперечується учасниками справи, а кінцевою датою обрахунку, позивач визначив датою подання позовної заяви до суду, що є правом позивача та не вимагає очікування настання виконання судового рішення, адже, у протилежному випадку, б нівелювалась сама суть даної компенсації, а також стимулювало б відповідача до подальшого невиконання судового рішення без жодних наслідків.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвели до помилкового вирішення справи в частині позовних вимог, а тому, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виплату середнього заробітку за період за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді слід скасувати та прийняти нову постанову в цій частині про задоволення вимог та стягнення з Кабінету Міністрів України на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2009 у справі № 5/241 у розмірі 1424834,73 грн. (один мільйон чотириста двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 73 коп). У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2019 підлягає залишенню без змін, оскільки за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України не переглядалось.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Державне агентство рибного господарства України про виплату середнього заробітку за період за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді скасувати та прийняти нову постанову в цій частині.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Державне агентство рибного господарства України, про виплату середнього заробітку за період за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді задовольнити.
Стягнути з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2009 у справі № 5/241 у розмірі 1424834,73 грн. (один мільйон чотириста двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 73 коп).
У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Є.О. Сорочко
О.І. Шурко
Повний текст постанови складено 27.02.2020.