Справа № 826/8385/18 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.
27 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт К. В. про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов від 24.04.2018 р. про опис та арешт майна (коштів) боржника та про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні у виконавчому провадженні від ВП № 55468036.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни від 24.04.2018 р. ВП № 55468036 про опис та арешт майна (коштів) боржника та про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги в частині задоволення позовних вимог залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що арешт нерухомого майна було здійснено постановою від 04.01.2018 р., де було вказано загальну суму звернення стягнення, а опис майна відбувся вже 24.04.2018 р.
Також апелянт зауважує в частині висновків суду першої інстанції про незазначення у оскаржуваній постанові строку користування квартирою, що обмежень у користуванні квартирою не здійснював, а, навпаки, дозволив боржнику нею користуватися у вигляді: «дозволено користуватися, не передавати, не шкодити».
Щодо доводів суду першої інстанції про необхідність зазначання у постанові матеріалу внутрішніх стін, апелянт зауважує, що ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» такі вимоги не передбачені.
Решту недоліків у описі майна, що були встановлені судом першої інстанції, апелянт вважає правовим пуризмом.
В частині доводів суду першої інстанції щодо того, що чинним законодавством чітко визначено, що сторонам виконавчого провадження надається 10-денний строк для досягнення згоди та при цьому не визначено можливості дострокової односторонньої відмови однієї зі сторін від досягнення відповідної згоди, апелянт послався на наявність заяви стягувача про неможливість досягнення згоди, що, на думку апелянта, очікування закінчення десятиденного строку не потребує, оскільки у цих відносинах не матимуть місця будь - які сподівання позивача в умовах висловлення своєї позиції з цього приводу стягувачем.
Відзив до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з'явилися.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 27.02.2020 р. постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 04.01.2018 р. відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника: квартири, загальною площею 46, 50 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 3960100, 87 грн.
24.04.2018 р. приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника № 55468036, що належить ОСОБА_1 .
У пункті 2 вказаної постанови зазначено про те, що на описане майно накладено арешт та обмежено право користування ним: боржнику дозволено користуватися, не псувати, не шкодити.
Також в постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.04.2018 р. ВП № 55468036 зазначено про те, що сторонам виконавчого провадження або заставодержателю роз'яснено можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця.
Приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 24.04.2018 р. ВП № 55468036 суб'єкта господарювання: приватне підприємство «Консалтингова група «Арго-Експерт» в особі Романюка Мирослава Васильовича, який має сертифікат, виданий 09.09.2017 р. за № 870/17, Фондом державного майна України (строк дії: 08.09.2020 р.) та постановлено провести оцінку майна боржника, а саме: квартири, загальною площею 46, 50 м2, житловою площею 23, 60 м2, яка складається з однієї кімнати, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, надати письмовий висновок, звіт щодо ринкової вартості майна протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) встановлено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону № 1404 арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно ч. 5 ст. 56 Закону № 1404 про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Як вбачається з вказаних норм, вони дійсно не мають вимог щодо опису внутрішніх стін майна, відтак доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими.
Натомість, такі вимоги як поверховість будинку та поверх, на якому розміщене майно, а також загальний розмір суми стягнення є істотними умовами, що впливають на правомірність винесеної постанови.
Також колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо відсутності з його боку будь - яких обмежень у користуванні квартирою, з огляду на те, що у постанові наявна пряма заборона позивачу у вигляді передачі у розпорядження іншим особам чи псуття.
З огляду на це, колегія суддів погоджується, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам законодавства щодо її змісту.
Щодо правомірності винесеної постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання колегія суддів зазначає наступне.
У пункті 5 постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника було надано сторонам виконавчого провадження десятиденний строк з дня винесення постанови на досягнення згоди щодо вартості майна.
Натомість, зважаючи на те, що вказана постанова визнана у даному судовому спорі необґрунтованою, постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності підлягає скасуванню як похідна та передчасна.
З огляду на що, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
У відповідності до ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
У відповідності до ч. 3 ст. 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Керуючись ст.ст. 229, 271, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 330, 331, 333 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 330, 333 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 27.02.2020 р.)