Справа № 826/17204/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
25 лютого 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Собківа Я.М.
за участю секретаря Скидан С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року
у справі №826/17204/18 (розглянуту за правилами спрощеного позовного провадження)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Канат"
до відповідачів Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
У жовні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Канат» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019941404 від 19.04.2018 року, видане Головним управління ДФС у м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується виключно на основі хибного тлумачення відповідачем чинного законодавства України. В основу результатів акту документальної перевірки покладені не встановлені судом факти, а здобуту на досудовому слідстві інформацію, яка має бути перевірена, доведена та зафіксована вироком суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Канат" задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0019941404 від 19.04.2018 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наказу від 06.03.2018 №3514 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Канат» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Арсенал Пром» за лютий, березень 2017 року та з ТОВ «Евантес Компані» за березень 2017 року. За результатами перевірки складено акт №303/26-15-14-04-03/37062518 від 29.03.2018 року (надалі - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено допущення ТОВ «Інтер-Канат» порушень податкового законодавства, а саме:
- п.44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 89027,00 грн.
У зв'язку із встановленням зазначених порушень податкового законодавства Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві 19 квітня 2018 року винесено податкове повідомлення-рішення №0019941494, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 89027,00 грн та застосовані штрафні санкції на суму 22256,75 грн.
Не погоджуючись із висновками відповідача, позивач оскаржив винесене податкове повідомлення-рішення до ДФС України, проте, за результатами розгляду скарги, рішенням №21902/6/99-99-11-01-02-25 від 2706.2018 року податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Позивач вважаючи вищезазначені податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві та рішення ДФС України протиправним звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом зроблено безпідставні висновки щодо відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з ТОВ «Арсенал Пром» та ТОВ «Евантес Компані».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з частинами першої - третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг сум ПДВ до податкового кредиту є факт отримання послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної.
З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати використання позивачем транспортних засобів та придбаного пального для цілей, що прямо пов'язані з господарською діяльністю платника податку
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, висновки податкового органу щодо заниження зобов'язання з податку на додану вартість обґрунтовано безтоварністю правочинів укладених з ТОВ «Арсенал Пром» та ТОВ «Евантес Компані».
В обґрунтування своїх висновків відповідачем вказується на те, що в Єдиному реєстрі судових рішень зареєстровані ухвали Київського районного суду м. Харкова від 22.11.2017 у справі № 640/12309/7 та Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.11.2017 року у справі № 639/7088/17 по кримінальним провадженням ЄРДР № 12017220500001999 щодо розкрадання державних коштів відносно осіб, які ведуть діяльність від імені ТОВ "Евантес Компані", та ЄРДР №32017220000000110, щодо внесення невстановленими особами завідомо неправдивих відомостей в установчі та реєстраційні документи ТОВ "Арсенал Пром".
Поряд із цим, як вбачається із наданих доказів та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ "Арсенал Пром" 10.02.2017 року укладено договір поставки, відповідно до умов якого ТОВ "Арсенал Пром" зобов'язувалось поставити позивачу товар, а саме: сталеві канати, троси та комплектуючі до них.
В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином, позивачем до матеріалів справи надано:
- копії рахунків-фактури: № 00521 від 13.02.2017 року, № 00529 від 20.02.2017 року, № 00551 від 23.02.2017 року, № 00691 від 13.02.2017 року, № 00425 від 13.02.2017 року, № 00432 від 20.02.2017 року, № 551 від 24.02.2017 року, № 00676 від 02.03.2017 року, № 00691 від 13.03.2017 року;
- копії податкових накладних: № 145 від 13.02.2017 року на загальну суму 25579,20грн, № 146 від 20.02.2017 року на загальну суму 15720,00грн, № 264 від 24.02.2017 року на загальну суму 40581,00грн, № 25 від 02.03.2017 року на загальну суму 132000,00грн, № 60 від 13.03.2017 року на загальну суму 123984,00грн та докази реєстраціїї таких накладних у ЄРПН;
- копії платіжних доручень: № 2318 від 23.02.2017 р. на суму 15720,00 грн, № 2317 від 23.02.2017 р. на суму 25579,20 грн, № 2339 від 14.03.2017 р. на суму 40581,00 грн, №2343 від 15.03.2017р на суму 132000,00 грн, №2353 від 21.03.2017р. на суму 72540,00 грн, №2359 від 23.03.2017р. на суму 51444,00 грн.
Крім того, між позивачем та ТОВ "Евантес Компані" 25 лютого 2017 року укладено договір купівлі-продажу № 25/02/17, за яким ТОВ "Евантес Компані" зобовязувалось поставити позивачу сталеві канати та комплектуючі до них.
В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем до матеріалів справи надано:
- копії рахунків-фактури № 100501 від 03.03.2017 року на суму 97932,90 грн, № 100527 від 14.03.2017 року на суму 48357,00 грн, № 100533 від 22.03.2017 року на суму 50005,92 грн;
- копії податкових накладних
№ 36 від 03.03.2017 року на суму 97932,90 грн, № 49 від 14.03.2017 року на суму 48357,00 грн, № 105 від 22.03.2017 року на суму 50005,92 грн та докази реєстраціїї таких накладних у ЄРПН;
- копії платіжних доручень №2344 від 15.03.2017 р на суму 97932,90 грн, № 2361 від 24.03.2017р на суму 33 300,00 грн, №2362 від 24.03.2017р на суму 7 800,00 грн, №2379 від 29.03.2017р на суму 50 005,92 грн, № 3 від 28.03.2017 р на суму 7 257,00 грн
Колегія суддів зазначає, що досліджена судом первинна документація також була предметом дослідження при перевірці, та жодних зауважень до такої при здійсненні перевірки акт перевірки не містить.
Крім того, на вимогу ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року позивачем в підтвердження настання реальних наслідків за правочинами укладеними з ТОВ «Арсенал Пром» та ТОВ «Евантес Компані» надано пояснення щодо здійснення транспортування товарів від ТОВ «Арсенал Пром» та ТОВ «Евантес Компані» за участю компаній-перевізників.
Позивачем до матерів справи додано копії договорів укладених з ТОВ «Нова Пошта» від 09.02.2016 року № 102046 та з ТОВ «ІН-ТАЙМ» від 13.02.2015 року № КИЕ-245. Також надано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків фактури, що підтверджують перевезення отриманих від ТОВ «Арсенал Пром» та ТОВ «Евантес Компані» у лютому та березні 2017 року товарів.
Проаналізувавши надані суду документи та висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що позивачем у відповідності до ст. 44, ст. 85 ПК надано первинні документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтер-Канат» з його контрагентами, що підтверджують факт оплати товару/робіт (послуг).
Наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Арсенал Пром» та ТОВ «Евантес Компані» з метою отримання господарської вигоди. При цьому, результати проведення господарських операцій позивачем належним чином задекларовані в податкових деклараціях відповідних звітних періодах.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинна документація оформлена належним чином, містить відомості, які товари поставлялись, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Надані первинні документи містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, матеріалами справи підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, що підтверджує участь позивача та його контрагентів у виконанні обумовлених послуг.
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
Водночас, висновок контролюючого органу про наявність факту порушення ґрунтується виключно на припущеннях щодо наявності у контрагентів позивача ознак нереальності здійснення операцій, в силу існування порушених кримінальних проваджень, а саме :
- № 12017220500001999 щодо розкрадання державних коштів відносно осіб, які ведуть діяльність від імені ТОВ "Евантес Компані";
№ 12017220500001999 щодо розкрадання державних коштів відносно осіб, які ведуть діяльність від імені ТОВ "Евантес Компані".
Що підтверджується внесеними до Єдиного реєстру судових рішень ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.11.2017 у справі № 640/12309/7 та ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.11.2017 року у справі № 639/7088/17.
Інших обґрунтувань безтоварності укладених між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання правочинами податковим органом не наведено.
Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.
У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).
Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17 та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.
Як вбачається з наданих доказів, на час вирішення даного спору вироки щодо посадових осіб ТОВ «Арсенал Пром» та ТОВ «Евантес Компані» не приймались, відтак існування порушених кримінальних проваджень не може свідчити про безтоварність укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Арсенал Пром» та ТОВ «Евантес Компані».
Доводи позивача про правомірність формування податкового кредиту згідно з вищевказаними господарськими операціями доведені сукупністю наданих доказів та відповідачем не спростовані.
Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.
У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що посилання відповідача на наявність негативної інформації про ТОВ «Арсенал Пром» та ТОВ «Евантес Компані», за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як доказ нереальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.
Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга, за своїм змістом є ідентичною відзиву на позов, поданому податковим органом до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підставі, зазначених у п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: А.Б. Парінов
Я.М. Собків
Повний текст постанови складено 27 лютого 2020року.