25 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 461/7375/19 пров. № А/857/565/20
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.
за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року (суддя - Радченко В.Є., м. Львів, повний текст судового рішення складено 27 листопада 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови,-
ОСОБА_1 у вересні 2019 року звернулась до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, у якому просила скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 01.06.2016 №1826/20910/16. Позов мотивований протиправністю оскаржуваної постанови митного органу, оскільки відповідач необґрунтовано визначив суму штрафу, адже не забезпечив проведення в межах справи про порушення митних правил товарознавчої експертизи для визначення митної вартості транспортного засобу чим порушив методику визначення митної вартості товару, яка передбачена МК України та відповідно не вжив належних та достатніх заходів для її встановлення та відповідно обґрунтованого визначення суми штрафу за вчинення даного порушення митних правил. Також позивач зазначає про те, що Львівська митниця ДФС не повідомляла її про намір щодо складення стосовно неї протоколу про порушення митних правил, не вручила та не надсилала примірник протоколу про порушення митних правил, а також не повідомила про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил, чим порушила її право на захист. Поряд із цим позивач просила суд поновити строк звернення до суду із даним адміністративним позовом, адже дізналась про існування оскаржуваної постанови лише у вересні 2019 року.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року у справі №461/7375/19 позов задоволено частково. Скасовано постанову Львівської митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 01.06.2016 №1826/20910/16 і закрито справу про адміністративне правопорушення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржила Галицька митниця Держмитслужби, яка із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що присутні в матеріалах справи. Зокрема наголошує, що позивачем порушено вимоги та обмеження, встановлені розділом V МК України, а саме здійснення використання товарів (автомобіля марки FORD SIERRA, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ) стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, чим вчинено протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Відтак, на думку апелянта посадовою особою митного органу правомірно зроблено висновок про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України та винесено оскаржувану постанову про порушення митних правил. Крім цього, скаржник наголошує, що митним органом вжито всіх вичерпних заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 03.02.016 працівником митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС стосовно громадянки ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №0344/20910/16 за ознаками порушення, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України. Вказаний протокол про порушення митних правил складено у зв'язку з перевищенням позивачем строку доставки, встановленого статтею 95 МК України, товару - автомобіль марки: «FORD SIERRA», VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , що перебуває під митним контролем.
19.02.2016 під час розгляду вказаного протоколу про порушення митних правил заступником начальника Львівської митниці ДФС позивач надала письмові пояснення щодо причин перевищення строку доставки згаданого транспортного засобу. В даних поясненнях позивач зазначила, що не вивезла в установлений законодавством термін транспортний засіб марки: FORD SIERRA, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 тому що порізала даний транспортний засіб та здала на металолом, за що отримала грошові кошти в сумі 100 доларів США.
За даним фактом 12.05.2016 старший державний інспектор ВМО №2 м/п «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС ОСОБА_2 В. склав відносно ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил №1826/20910/16 за ознаками вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України. Із тексту даного протоколу вбачається, що такий було складено без участі позивача та її представника чи захисника.
Заступником начальника Львівської митниці ДФС - начальником управління боротьби з митними правопорушеннями Мірошніченком М.І. 01.06.2016 винесено постанову в справі про порушення митних правил №1826/20910/16, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в сумі 576049 грн. 80 коп.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не забезпечив вручення або направлення позивачу примірника протоколу про порушення митних правил від 12.05.2016 №0344/20910/16, а також не повідомив позивача належним чином про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил, що призвело до порушення права особи на належний захист. Крім цього, суд першої інстанції вважав, що відповідачем проведено необґрунтований розрахунок митних платежів, які підлягали сплаті позивачем при імпорті зазначеного транспортного засобу та відповідно розрахунку розміру накладеного штрафу оскаржуваною постановою відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 381 МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Статтею 90 МК України встановлено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно зі статтею 95 МК України для автомобільного транспорту встановлюється 10 діб транзитних перевезень (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Частиною першою статті 93 МК України визначено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.
У разі втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов'язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів (частина друга статті 193 МК України).
У відповідності до положень статті 292 МК України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України: 1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами; 2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано; 3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму; 4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об'єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.
Отже метою транзиту є переміщення між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів. При цьому, таке переміщення дозволено без будь-якого використання товарів та сплати митних платежів.
Так, статтею 284 МК України передбачено, що за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування митом до товарів, поміщених у митний режим транзиту.
Враховуючи, що строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту становить 10 діб, протягом цього періоду діє умовне повне звільнення від сплати митних платежів.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 276 МК України платником мита є особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу).
З огляду на зазначене вище, розпорядження транспортним засобом особистого користування, ввезеним у митному режимі «транзит» в інших цілях, ніж транзит, являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.
Таким чином, Львівською митницею ДФС правильно кваліфіковано дії позивача за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, як використання товару, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи висновку експерта щодо належного визначення вартості транспортного засобу, як безпосереднього предмету порушення митних правил, що є обов'язковим для накладення стягнення у виді штрафу, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно з статтею 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.
Як передбачено статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як слідує із постанови в справі про порушення митних правил від 01.06.2016 №1826/20910/16. при визначенні розміру несплачених митних платежів уповноважений орган керувався службовою запискою Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Львівської митниці ДФС від 05.02.2016 №2229/13-70-26/10/29, відповідно до якої сума митних платежів складає 192019 грн. 60 коп. Проте, зі змісту вказаної службової записки слідує, що митна вартість при розрахунку митних платежів, як база оподаткування транспортних засобів, була розрахована орієнтовно у зв'язку з відсутністю об'єктів досліджень та документів, які б її підтверджували. При цьому, жодних доказів в підтвердження обґрунтованості визначеного відповідачем розміру несплачених позивачем митних платежів ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано. Таким чином, службова записка митного органу не є належним доказом у справі про порушення митних правил, оскільки не містить точного розрахунку митних платежів по вказаному транспортному засобу.
Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженоюнаказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 у пункті 7.35 визначено, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.
Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження).
Таким чином, відповідачем не дотримано вимог Методики, не надано підтвердження включення довідкових даних отриманих з ресурсів мережі Інтернет у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта, як і не надано звіту (акту) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач без належного обґрунтування взяв до уваги інформацію, наявну в службовій записці від 05.02.2016 №2229/13-70-26/10/29.
Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем не доведено правильність заявленої митної вартості автомобіля, уповноваженою посадовою особою митного органу, не в повній мірі були виконані вимоги статті 489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Аналогічної правової позиції при вирішенні даної категорії справ притримується і Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №725/2009/17, від 24 квітня 2018 року у справі №331/2608/17.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із покликаннями позивача на здійснення Львівською митницею ДФС необґрунтованого розрахунку митних платежів, які підлягали сплаті позивачем при імпорті зазначеного транспортного засобу та відповідно розрахунку розміру накладеного штрафу оскаржуваною постановою відповідача.
Разом з тим, Львівська митниця ДФС в межах справи про порушення митних правил мала достатньо засобів та повноважень для належного визначення митної вартості даного транспортного засобу, як бази оподаткування, розрахунку митних платежів, які підлягали сплаті позивачем при імпорті даного транспортного засобу та відповідно розрахунку розміру застосованого до позивача штрафу. Однак Львівська митниця ДФС не зверталась до позивача з метою отримання пояснень чи представлення необхідних документів та не забезпечила проведення в межах даної справи про порушення митних правил товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Водночас, доводи апеляційної скарги взагалі не містять будь-якого обґрунтування щодо правомірності визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу, зокрема, з урахуванням вимог пункту 7.53.5 Методики, а відтак не спростовують позиції суду першої інстанції щодо визначення вартості транспортного засобу та суми митних платежів на основі припущень.
Окрім цього, колегія суддів зазначає наступне.
За нормами статті 494 МК України якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення. У разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.
При цьому, протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митниці адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим навіть у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування, назване нею, є недостовірним.
Згідно статті 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Із наявного в матеріалах справи повідомлення Львівської митниці ДФС від 13.05.2016 №8747/13-70-26/П/29 видно, що відповідач повідомляв позивача про те, що розгляд справи про порушення митних правил відбудеться 01.06.2016 о 10:00 год. за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 369. Також до даного повідомлення додано примірник протоколу від 12.05.2016 №1826/20910/16 на 4 аркушах. Проте, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази поштового направлення або особистого вручення даного повідомлення позивачу.
З метою перевірки зазначених обставин 01.11.2019 суд першої інстанції звернувся до Львівської митниці ДФС із запитом, яким просив надати докази про вчасне та належне направлення позивачу повідомлення про розгляд справи від 13.05.2016 №8747/13-70-26/П/29. Однак станом на дату винесення рішення судом першої інстанції Львівська митниця ДФС не надала жодної відповіді на зазначене повідомлення суду. Не надано таких доказів й під час апеляційного провадження.
Поряд із цим 21.11.2019 представник позивача подав до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, яким зокрема надав копію адвокатського запиту до Львівської митниці ДФС від 31.10.2019, яким адвокат також просив відповідача надати інформацію та докази поштового направлення на адресу позивача або вручення їй особисто повідомлення від 13.05.2016 №8747/13-70-26/П/29. Також представник позивача надав копію відповіді Львівської митниці ДФС на даний адвокатський запит від 06.112019 №368/АДВ/13-70-20/38, якою відповідач повідомив, що у зв'язку із давністю події не видалося можливим встановити факт доставки/недоставки зазначеного листа ОСОБА_1 .
Львівська митниця ДФС протягом розгляду даної адміністративної справи судом не заперечувала доводів позивача про неповідомлення її про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач не надав жодних доказів на спростування зазначених обставин та не довів зворотнього.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що Львівська митниця ДФС не забезпечила вручення або направлення позивачу примірника протоколу про порушення митних правил за статтею 485 МК України, а також не повідомила позивача належним чином про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил, чим порушила право позивача на захист.
Вказані обставини у своїй сукупності дають підстави дійти висновку про передчасність винесення відповідачем оскаржуваної в межах даної справи постанови, оскільки митним органом не було вчинено всіх необхідних заходів, дотримання яких гарантувало б правомірність останньої.
Частиною другою статті 77 КАС України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що митним органом не доведено правомірність притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження факту вжиття відповідачем всіх необхідних заходів, які б засвідчили правомірність їх дій та обґрунтованість висновків.
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись частиною третьою статті 243, 271, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
Д. М. Старунський
Повне судове рішення складено 27 лютого 2020 року.