Справа № 686/28853/19
Головуючий у 1-й інстанції: Чевилюк З.А.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
26 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Хмельницькій області рядового поліції Мельника Сергія Миколайовича про визнання дій незаконними та cкасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Хмельницькій області рядового поліції Мельника Сергія Миколайовича в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1607285 від 10.10.2019 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Обгрунтовуючи підставність звернення з даним позовом до суду, позивач зазначив про недотримання відповідачем, визначеного ст. 268 КУпАП, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття оскаржуваної в межах даної справи постанови з численними порушеннями.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення районного суду, як таке, що ухвалено без всебічного, об'єктивного та неупередженого з'ясування обставин справи, та просив ухвалити нове про задоволення позову.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги, позивач в більшості продублював доводи наведені ним в позовній заяві, зазначивши лише про неналежність долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву відеоматеріалів, які на його переконання, не є доказами в розумінні ст. 251 КУпАП.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу суду 11.02.2020 року, відповідач заперечив доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі та просив залишити її без задоволення. Зокрема, відповідач, посилаючись на аналіз правового регулювання та сукупність у справі доказів, вважає, що факт вчинення апелянтом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП в повній мірі доведений.
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд даної справи за їх відсутності.
Враховуючи сукупність наявних в матеріалах справи доказів, судова колегія вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1607285 від 10.10.2019 року, позивач 10.10.2019 року об 11 год. 59 хв., керуючи автомобілем «Stralis» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) із причепом (державний номерний знак НОМЕР_1 ) в порушення п. 22 Правил дорожнього руху України, допустив порушення правил перевезення вантажу, чим допустив порушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Зокрема, інспектором поліції зафіксовано факт перевезення позивачем цукрового буряка в причепі з нарощеними бортами висотою 2 м 10 см від підлоги кузова при затвердженій (п.19.3.7 Наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року) та дозволеній висоті 1 м 20 см від підлоги кузова.
Вважаючи винесену стосовно нього постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність відповідачем інкримінованого позивачу правопорушення належними та допустимими доказами.
Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції залишив поза увагою питання належного відповідача по справі та допустив порушення норм процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил перевезення вантажів.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП підвідомчі органам Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Із системного аналізу вказаних норм, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП, покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що органом Національної поліції у розглядуваній справі є Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, від імені якого, зокрема, Інспектор 1 батальйону 1 роти Мельник Сергій Миколайович, уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Однак, Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, як суб'єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом проведено не було.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - Інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Мельника Сергія Миколайовича, в той час, як належним відповідачем є Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена окаржувана постанова.
Крім цього, слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вирішив справу по суті, а саме, відмовив в задоволенні позову ОСОБА_2 , однак висновки суду щодо підстав для прийняття такого рішення є помилковими та такими, що зроблені внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.
Наведені обставини відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України є підставою, зокрема, для зміни рішення суду першої інстанції.
А відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині мотивів відмови.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Хмельницькій області рядового поліції Мельника Сергія Миколайовича про визнання дій незаконними та cкасування постанови в справі про адміністративне правопорушення змінити в частині викладених мотивів в мотивувальній частині рішення.
В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.