Справа № 761/19292/19 Суддя (судді) першої інстанції: Волошин В. О.
27 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: 14 годин 15 хвилин, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними бездіяльності, дій і рішень, скасування постанов, зобов'язання утриматись від вчинення дій, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, триваючої з моменту отримання позивачами (стягувачами) та Шевченківським районним судом м. Києва постанов про відновлення виконавчих проваджень від 27.07.2017 р. за ВП № № 45976295, 45976297, 45957225, 45976293 до 17.04.2019 р.; визнання протиправними дій із закінчення 17.04.2019 р. ВП № № 45957225, 45976295; визнання протиправними і скасування постанов від 17.04.2019 р. у ВП № № 45957225, 45976295; зобов'язання утриматися від вчинення дій із закінчення ВП за № № 45976295, 45976297 до розгляду на пленарному засіданні Київської міської ради проекту рішення Київської міської ради та заяви ОСОБА_1 від 25.11.2003 р., ОСОБА_2 від 06.06.2005 р. про приватизацію земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га за нормами, визначеними ст. 121 ЗК України, з цільовими призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодіння АДРЕСА_1 і відповідно до прийняття Київською міською радою рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2768 га за нормами, визначеними ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодіння АДРЕСА_1 ; визнання протиправною бездіяльності, триваючої з 30.05.2019 р. до дати подання позову в рамках ВП за № № 45976293, 45976297.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність та дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича із закінчення виконавчих проваджень № № за ЄДРВП: 45957225, 45976295 з виконання виконавчих листів Шевченківського районного суду м. Києва за № 2610/3926/2012 від 23 грудня 2014 р.
Визнано незаконними та скасовано постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича про закінчення виконавчих проваджень від 17 квітня 2019 р. № № за ЄДРВП: 45957225, 45976295 з виконання виконавчих листів Шевченківського районного суду м. Києва за № 2610/3926/2012 від 23 грудня 2014 р.
Зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматися від закінчення виконавчих проваджень № № за ЄДРВП: 45976295, 45976297 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва за № 2610/3926/2012 від 23 грудня 2014 р. раніше ніж буде закінчено, згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі провадження № № за ЄДРВП: 45957225, 45976293 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва за № 2610/3926/2012 від 23 грудня 2014 р.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконані постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2012р. № 2610/3926/2012 в рамках виконавчих проваджень № № 45976293, 45976297.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове в цій частині, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що 27.07.2017 р. державним виконавцем у відповідності до вимог статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про відновлення виконавчого провадження в яких зазначено, що суд, якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у місячний строк з дня надходження постанови пред'явити його до виконання. Вказані постанови направлені сторонам виконавчого провадження та на адресу Шевченківського районного суду міста Києва.
Станом на 17.04.2019 р. Шевченківський районний суд міста Києва виконавчі листи № 2610/3926/2012, видані 23.12.2014 р., на виконання до відділу не пред'явив.
Апелянт зазначає, що пунктом 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону, тому 17.04.2019 р. винесені постанови про закінчення виконавчого провадження у ВП № № 45957225 та 45976295.
Також апелянт звертає увагу, що оригінали виконавчих документів були скеровані Шевченківським районним судом м. Києва на адресу відділу лише 28.05.2019 р. та 28.08.2019 р.
В частині протиправної бездіяльності відповідач зауважує, що в ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем вживалися заходи, передбачені законодавством щодо виконання рішення зобов'язального характеру.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 20.02.2020 р. за вх. № 6440, у якому позивачі зауважують, що необґрунтованість рішення суду першої інстанції, що оскаржується, є припущенням апелянта.
Також у відзиві позивачі не погоджуються з процесуальним рішенням колегії суддів суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі.
В частині залучення боржників в якості третіх осіб до розгляду даної справи позивачі зауважують, що відповідач не був позбавлений права заявити клопотання про залучення цих осіб на стадії розгляду справи судом першої інстанції.
Крім того, позивачі зазначають, що хоч апелянт і оскаржує рішення суду першої інстанції в обсязі позовних вимог, що бути задоволені, однак, його апеляційна скарга не містить доводів щодо усіх обставин, що були встановлені судом першої інстанції.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 27.02.2020 р. за порушення порядку під час судового засідання та невиконання розпоряджень головуючого судді представнику позивача ОСОБА_3 було двічі оголошено попередження та постановлено ухвалу про видалення представника позивача із зали судового засідання, після чого здійснено перехід до розгляду апеляційної скарги в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.06.2012 р. у справі № 2610/3926/2012, в тому числі, зобов'язано Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київську міську раду у місячний строк з часу набрання постанови суду законної сили, розробити проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2768 га за нормами, визначеними ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_1 та розглянути на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 25 листопада 2003 р., ОСОБА_2 від 06 червня 2005 р., про приватизацію вказаної земельної ділянки, загальною площею 0,2768 га за нормами, визначеними ст. 121 ЗК України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_1 .
На виконання вказаної постанови Шевченківським районним судом м. Києва 23 грудня 2014 р. видано чотири виконавчі листи у відповідності до кількості стягувачів та боржників.
05.01.2015 р. та 13.01.2015 р. державним виконавцем було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № № 45976295, 45976297, 45957225, 45976293.
14.01.2015 р. та 25.02.2015 р. у вказаних виконавчих провадження було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень, які було визнано протиправними та скасовано постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 р. Вказаною постановою також було зобов'язано відповідача відновити вказані виконавчі провадження.
27 липня 2017 р. постановами державного виконавця Думанської А. Л . на підставі ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» відновлено вказані виконавчі провадження.
17 квітня 2019 р. державним виконавцем Нещадимом І. С. винесено постанови на підставі п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» про закінчення виконавчих проваджень № 45976295, № 45957225.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Відтак вказаною нормою визначено обов'язок органу чи особи, у якої знаходиться оригінал виконавчого документу, направити його до відповідача у місячний строк.
Вказана вимога є імперативною та не підлягає довільному тлумаченню.
Як вбачається колегією суддів з матеріалів справи, в пунктах 3 постанов про відновлення виконавчих проваджень у ВП № № 45976295, № 45957225 від 27.07.2017 р. зазначено, що стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у місячний строк з дня надходження постанови пред'явити його до виконання (а. с. 233 Т. 1, зворот; а. с. 50 Т. 2, зворот).
Копії вказаних постанов, а також аналогічних постанов у ВП № № 45976297, 45976293 отримані Шевченківським районним судом міста Києва 18.08.2017 р., що підтверджується відмітками на супровідних листах (а. с. 118 - 121 Т. 1).
У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час, зазначення судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення про те, що у постановах про відновлення виконавчого провадження від 27 липня 2017 р. відсутнє зазначення про повернення оригіналів виконавчих листів, а також відсутні докази отримання судом першої інстанції вказаних постанов, свідчить про неповноту дослідження доказів з боку суду першої інстанції, що були наявними в матеріалах справи станом на дату винесення оскаржуваного рішення, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визнання постанов від 17.04.2019 р. протиправними, а також визнання протиправними дій по їх винесенню.
Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність зазначення конкретної назви суду, на який покладено обов'язок по поверненню оригіналів виконавчих документів, то колегія суддів вважає цей довід надмірно формальним, зважаючи на положення Закону № 1404, а також факту знаходження оригіналів виконавчих листів саме у розпорядженні конкретного суду, на адресу якого направлено листи з відповідними постановами про відновлення виконавчого провадження.
Відтак рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, позаяк у відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.
Аналогічно, не підлягають задоволенню тотожні позовні вимоги про визнання протиправними дій із закінчення 17.04.2019 р. ВП № № 45957225, 45976295.
Крім того, факт зазначення у постановах від 27.07.2017 р. про обов'язок з направлення оригіналів виконавчих листів та отримання судом першої інстанції цих постанов не заперечується жодною зі сторін по справі. Зокрема, вказані факти визнаються позивачами у поданому адміністративному позові (а. с. 139 Т. 1).
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що оригінали виконавчих листів були направлені судом першої інстанції на адресу відповідача вже після повторного звернення останнього та поза межами місячного строку, встановленого Законом № 1404.
Так оригінали виконавчих листів були направлені судом першої інстанції 28.05.2019 р. та 28.08.2019 р. (а. с. 150 - 151 Т. 1).
З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає жодної бездіяльності відповідача у період з 18.08.2017 р. до 17.04.2019 р. з огляду на відсутність оригіналів виконавчих листів у останнього.
Натомість, у відповідності до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З урахуванням цього принципу колегія суддів зазначає, що ненаправлення судом першої інстанції на адресу відповідача оригіналів виконавчих листів жодним чином не залежало від волі та добросовісності позивачів.
З огляду на це, попри правомірність винесених постанов про закічення виконавчих проваджень від 17.04.2019 р., враховуючи наслідки для позивачів в умовах невиконання рішення суду першої інстанції, що набрало законної сили, беручи до уваги, що позивачі відстоюють в межах даної справи свій майновий інтерес, який у зв'язку з ухваленням постанови Шевченківським районним судом міста Києва від 27.06.2012 р. у справі № 2610/3926/2012 набув ознак реального, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції в частині скасування постанов від 17.04.2019 р., як таких, що перешкоджають виконанню судового рішення в примусовому порядку.
В частині визнання протиправною бездіяльності, триваючої з 30.05.2019 р. до дати подання позову в рамках ВП за № № 45976293, 45976297 колегія суддів зазначає наступне.
Матеріали справи містять копії вказаних виконавчих проваджень, з яких вбачається, що остання виконавча дія у вигляді направлення державним виконавцем листа до суду першої інстанції про повернення оригіналу виконавчого листа по ВП № 45976297 була вчинена 15.05.2019 р. (а. с. 205 Т. 1) та в той же день до Київської міської ради було направлено вимогу державного виконавця (а. с. 202 - 203 Т. 1).
Остання виконавча дія у ВП № 45976293 здійснена 27.07.2017 р. у вигляді направлення на адресу суду першої інстанції, боржника та стягувача постанови про відновлення виконавчого провадження (а. с. 22 Т. 2).
В той же час, по вказаним виконавчим провадженням судом першої інстанції було направлено оригінали виконавчих листів на адресу відповідача листами № 28134/19-Вих/2-а/2610/542/2012/ЦК205 від 28.05.2019 р., 45856/19-Вих/2-а/2610/542/2012/ЦК205 від 28.08.2019 р., 45853/19-Вих/2-а/2610/542/2012/ЦК205 від 28.08.2019 р., 45854/19-Вих/2-а/2610/542/2012/ЦК205 від 28.08.2019 р. (а. с. 123 - 126 Т1).
Між тим, всупереч отриманню виконавчих листів відповідачем станом на дату подання позовної заяви у жовтні 2019 року не було вчинено жодних дій по примусовому виконанню рішення суду.
У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконані постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2012р. № 2610/3926/2012 в рамках виконавчих проваджень № № 45976293, 45976297 є правомірним.
Щодо задоволених позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматися від закінчення виконавчих проваджень № № 45976295, 45976297 раніше, ніж буде закінчено згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі провадження № № 45957225, 45976293, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;
14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;
16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.
В той же час, обраний судом спосіб захисту порушених прав позивачів автоматично обмежив дискреційні повноваження відповідача діяти у відповідності до Закону № 1404 відносно можливості закінчення провадження у разі виникнення інших підстав, передбачених вищепроцитованими нормами.
Натомість, таке обмеження є неприпустимим, оскільки зводиться до блокування роботи державного виконавця та фактичної заборони відповідачу виконувати імперативні вимоги чинного закону.
З огляду на наведене, судове рішення в цій частині також підлягає скасуванню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та приймаються колегією суддів в цій частині в якості належних.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
У відповідності до ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
У відповідності до ч. 3 ст. 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Керуючись ст.ст. 229, 271, 287, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329, 330, 333 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними бездіяльності, дій і рішень, скасування постанов, зобов'язання утриматись від вчинення дій задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича із закінчення виконавчих проваджень № № 45957225, 45976295; визнання незаконними постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича про закінчення виконавчих проваджень від 17 квітня 2019 року № № 45957225, 45976295; зобов'язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматися від закінчення виконавчих проваджень № № 45976295, 45976297 раніше, ніж буде закінчено згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі провадження № № 45957225, 45976293, скасувати.
В цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовити.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 330, 333 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 27.02.2020 р.)