Справа № 560/3220/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
26 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника позивача: Карєпової Г.А.,
представників відповідача: Блажко Н.П., Кундиловської М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 12.07.2019 року:
- № 0011141303 про сплату 1 744 939 грн 56 коп., податку на доходи фізичних осіб, та штрафних (фінансових) санкцій 436234 грн. 89 коп.,;
- № 0011151303 про сплату 145411 грн. 63 коп., військового збору, та штрафних (фінансових) санкцій 36352 грн. 91 коп.;
- № 0011231303 про сплату 510 грн. адміністративного штрафу;
- № 0011161303 про сплату 340 грн. штрафних санкцій за податок на додану вартість;
- № 0011241303 про сплату 340 грн. штрафних санкцій за податок на доходи фізичних осіб;
- № 0011211303 про сплату 170 грн. адміністративного штрафу;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.10.2019 року № Ф-0001251303 на суму 163867,54 коп.;
визнано протиправним та скасовано рішення про нарахування штрафних санкцій від 12.07.2019 року виданого ГУДФС у Хмельницькій області № 0011181303 про сплату 20669 грн. 54 коп. штрафних санкцій;
визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за неподання звітності № 0011251303 про сплату 510 грн. для фізичних осіб-підприємців які обрали спрощену систему оподаткування та осіб які провадять незалежну професійну діяльність;
в задоволенні решти позовних вимог відмолено;
стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 9 605,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.07.2019, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.02.2004, основним видом діяльності є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
На підставі ст. 20, пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п.78.1, ст. 78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України, пп.13.1.2 п.13 1 ст.13 Закону України від 08.07.2010 №2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 02.05.2019 №990 ГУ ДФС у Хмельницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
За результатами перевірки складено акт від 20.05.2019 №0316/22-01/13-07/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено, що в порушення вимог:
-п. 177.2, абз.5, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за період з 2016 - 2018 роки на суму 1744939,56 грн;
- пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX та п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податковою кодексу України, в результаті чого занижено суму військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 в сумі 145411,63 грн;
- пп.49.18.1, п.49.18 ст.49 та п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України не подано податкові декларації з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2019 року;
- п.2 ч.1 ст.7, ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ та п.З ч. 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 в сумі 163867,54 грн;
- п. 63.3 ст. 63, п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України, п. 8.4 р. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 року за №503/25280, не подані повідомлення за формою №20-ОПП до Хмельницького управління ГУ ДФС у Хмельницькій області;
- п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платником не надано в повному обсязі документи для проведення перевірки що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності;
- п. 179.1, п. 179.9, ст. 179 Податкового кодексу України не вірне подання декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік та п. 49.2, п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5, п. 177.11 ст.177 Податкового кодексу України в частині не подання декларацій про майновий стан і доходи за 2018 рік;
- п.4 ч.2 ст.6 Закону №2464 в частині не подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016, 2017 та 2018 роки.
За результатами перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області 12.07.2019 винесено рішення та податкові повідомлення-рішення:
-№0011141303 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб основного платежу в сумі 1744939,56 грн та штрафної санкції в сумі 436234,89 грн;
-№0011151303 про збільшення суми грошового зобов'язання військового збору основного платежу в сумі 145411,63 грн, штрафної санкції в сумі 36352,91 грн;
-№0011241303 застосування штрафу в сумі 340 грн а платежем податок на доходи фізичних осіб, доходів платника податку за результатами річного декларування
-№0011211303 застосування штрафу в сумі 170 грн;
-№001121303 застосування штрафу в сумі 510 грн;
-№0011161303 застосування штрафу в сумі 340 грн за неподання декларації по податку на додану вартість;
- №0011181303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 20669,54 грн;
-№0011251303 застосування штрафу за неподання звітності єдиного внеску.
За результатами розгляду скарги позивача в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2019 №ф-001117103, рішенням ДПС України вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2019 №ф-001117103 скасована як така, що сформована не за встановленою формою, однак дане порушення не скасовує суми донарахованого єдиного внеску по суті.
Крім того, зобов'язано ГУ ДФС у Хмельницькій області сформувати та направити нову вимогу з врахуванням викладеного в рішенні ДПС України про розгляд скарги.
Як наслідок, ГУ ДФС у Хмельницькій області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.10.2019 року №ф-000125130.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган повинен був врахувати, що в даному випадку податковим агентом визнається особа, яка утримувала та сплачувала податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів що їй виплачуються, тому немає підстав вважати, що прийняті податковим органом рішення є правомірними. Стосовно вимоги позивача визнати дії ГУДФС (ГУДПС) у Хмельницькій області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки протиправними, то судом першої інстанції зазначено, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки в рішенні від 31.07.2019 по справі №560/1883/19 встановлена правомірність проведення перевірки, а тому і дії по її проведенню не є протиправними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.
Так, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:
фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
За змістом статті 8 Закону №2464 єдиний внесок не входить до системи оподаткування, а також порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, і лише в частині адміністрування - нормами Податкового кодексу України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Судом встановлено, що податковий орган, спочатку зазначає, що перевірка проводилась стосовно діяльності ОСОБА_1 (як фізичної особи), однак в подальшому описує його діяльність і як фізичної - особи підприємця.
Разом з тим, органу ДФС (ДПС), як контролюючому органу, згідно чинного законодавства України не надано повноважень щодо встановлення факту здійснення підприємницької діяльності (стосовно продажу власного нерухомого майна фізичною особою), якщо один із них заперечує щодо наявності таких правовідносин, компетенція вирішення спору, щодо існування або відсутності ознак підприємницької діяльності щодо конкретних правочинів належить виключно судам України, і аж ніяк контролюючому органу ДФС (ДПС).
У випадку, коли контролюючий орган вбачає ознаки підприємницької діяльності у діях фізичної особи останній повинен був звернутись до суду для встановлення факту здійснення підприємницької діяльності фізичною особою щодо окремих правочинів, а не на власний розсуд без належних підстав прирівнювати його дії до підприємницької діяльності та нараховувати додаткові податкові зобов'язання.
При цьому, податковий кодекс не встановлює обмежень щодо кількості одиниць продажу власного нерухомого майна фізичною особою, більше того стаття 172 Податкового кодексу України, визначає порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна.
Посилання апелянта на недопустимість відчуження більше трьох об'єктів нерухомості протягом 2 місяців не знаходить свого підтвердження та не підтверджено жодними доказами.
Згідно п. 172.2 ст. 172 ПК України передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу. Тобто фізична особа може продати більше одної одиниці об'єктів нерухомого майна, при цьому не здійснюючи підприємницьку діяльність.
Стаття 167.2. Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Пункт 4 ст.1 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає поняття замовника. Відповідно, замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до ст. 34 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання будівельних робіт має замовник будівництва, який в установленому законом порядку отримав дозвільні документи. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС (ГУ ДПС) у Хмельницькій області, в результаті зібраної інформації було відомо щодо продажу 16 об'єктів нерухомого майна за період 2016-2018 року громадянином ОСОБА_1
ГУ ДФС (ГУ ДПС) у Хмельницькій області направлено запит від 18.03.2019 до Департаменту ДАБІ у Львівській області стосовно наявності у ОСОБА_1 документів дозвільного характеру для будівництва об'єктів на території області.
Разом з тим, відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 придбано 16 квартир згідно договорів про внесення пайових внесків з ОК "ЖБК "Зарічанський". Тобто, був пайовиком (покупцем) квартир у житлово-будівельного кооперативу, як фізична особа.
Апеляційний суд звертає увагу, що податковий кодекс України, та будь-який інший нормативно - правовий акт не містить заборони або обмежень щодо кількості одиниць продажу власного нерухомого майна.
Також, судом враховано те, що згідно відомостей, а саме п. 1.5. акту перевірки, міститься перелік юридичних осіб, засновником та акціонером яких є ОСОБА_1 , в даному переліку відсутній житлово-будівельний кооператив "Зарічанський", що підтверджує те, що ОСОБА_1 , є покупцем (пайовиком) у вищевказаному кооперативі, а не засновником, а тому купівля квартир у ЖБК "Зарічанський" та подальша реєстрація права власності не здійснювалась з метою підприємницької діяльності, а квартири, які були продані ОСОБА_1 , не були створені (побудовані) ним, в процесі підприємницької діяльності, а були придбані у ЖБК "Зарічанський".
Позивач не є засновником, замовником проектно-кошторисної документації.
Згідно ст. 41 Конституції України Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч.1,2,б ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти, щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Стаття 321 ЦК України регламентує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Контролюючий орган не може та не має права обмежувати громадянина ОСОБА_1 у його конституційному праві, як власника об'єктів нерухомого майна в реалізації своїх законних прав щодо розпорядження власним майном, в тому числі щодо його продажу, шляхом обкладення додатковими податковими зобов'язаннями і навантаженнями з метою отримання статистичного показника щодо сплати податків фізичними особами-підприємцями за результатами акту перевірки та необґрунтовано винесених податкових повідомлень-рішень.
Громадянин - фізична особа та фізична особа-підприємець це два різних податкових та правових статуси, це є окремі види платників податків, до яких застосовуються різні форми і види оподаткування згідно Податкового кодексу, і ототожнювати їх неможливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Це положення однаково стосується прав і обов'язків фізичної особи-підприємця.
Окрім того, в матеріалах справи міститься розширена інформація, надана нотаріусом ОСОБА_2 щодо сум сплачених податків, за продані громадянином ОСОБА_1 , квартири, а саме вирахувано 5% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору із вартості квартири відповідно до кожного договору.
Разом з тим, у інформації, наданій нотаріусом Савельєвим А.Ю, зазначено, що всі необхідні податки, передбачені податковим кодексом, були сплачені ОСОБА_1 , що також було відображено в звіті (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2018 року, який поданий нотаріусом. До того ж, до відповіді на запит надані додатки, а саме квитанції про сплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
За даними ГУ ДФС (ГУ ДПС) у Хмельницькій області, що не заперечує також ОСОБА_1 , видами діяльності згідно реєстраційних даних є:
- 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний)
- 43.31 Штукатурні роботи
- 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін
- 43.34 Малярні роботи та скління
- 43.39 Інші роботи із завершення будівництва
У фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відсутній КВЕД (вид діяльності) 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна, що лише ще раз підтверджує, що відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 , здійснював саме як фізична особа.
Водночас, відповідачем не було надано доказів продажу квартир з метою отримання прибутку, замовлення будівництва, проведення маркетингових акцій.
Стаття 172 ПК України визначає порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна.
Частиною 172.4 ПК України встановлено, що під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна (зареєстрованої відповідно до пункту 172.3 цієї статті) та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
Суд враховує рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06), в якому ЄСПЛ зазначає: "На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника".
Аналізуючи поняття "якість закону" Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі "Солдатенко проти України" (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам "доступності", "передбачуваності" та "зрозумілості"; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах "Сєрков проти України"),
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
Отже, контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що в даному випадку податковим агентом визнається особа, яка утримувала та сплачувала податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів що їй виплачуються, тому немає підстав вважати, що прийняті податковим органом рішення є правомірними.
Стосовно вимоги позивача визнати дії ГУДФС (ГУДПС) у Хмельницькій області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки протиправними, суд зазначає наступне.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.07.2019 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказ №990 ГДРІ від 02.05.2019 Головного управління Державної фіскальної служби в Хмельницькій області, щодо проведення перевірки ОСОБА_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та визнання протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби в Хмельницькій області, щодо проведення перевірки ОСОБА_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на підставі наказу №990 ГДРІ від 02.05.2019 - відмовлено.
У зв'язку з цим суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки в рішенні від 31.07.2019 №560/1883/19 встановлена правомірність проведення перевірки, а тому і дії по її проведенню не є протиправними.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 лютого 2020 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.