Справа № 120/2814/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
19 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року (виготовлене 13 листопада 2019 року у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,
позивач 03.09.2019 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" № 10/ос/ст-19 від 22.04.2019 про застосування до майора внутрішньої служби ОСОБА_1 чергового помічника начальника установи дисциплінарне стягнення у виді суворої догани;
- зобов'язати Державну установу "Літинська виправна колонія (№ 123)" провести новий розрахунок грошового забезпечення черговому помічнику начальника установи ОСОБА_1 за період його відсторонення від виконання службових обов'язків та виплатити йому нараховане грошове забезпечення (різницю між попереднім та новим нарахуванням);
- вирішити питання розподілу судових витрат, у зв'язку з чим стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2019 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" № 10/ос/ст-19 від 22.04.2019 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)".
Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)".
У стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Також вказано про те, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено, що в свою чергу ОСОБА_1 зроблено не було.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу зазначивши, що у разі відмови особи рядового чи начальницького складу від ознайомлення з наказом під підпис безпосередній начальник такої особи спільно з посадовою особою підрозділу персоналу складає відповідний акт, однак такий документ не був наданий до суду першої інстанції, що спростовує аргументи та доводи апелянта. При цьому вказує, що оскільки позивач фактично ознайомився з оскаржуваним наказом через свого представника 08.08.2019.
Крім того, позивачем вказано, що події, які охоплюються висновком службового були досліджені в судовому порядку та не знайшли свого підтвердження, а висновок службового розслідування не містить рішення про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у разі закриття провадження в суді за відсутності складу адміністративного правопорушення.
12.02.2020 до суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника установи.
Проте, суд зазначає, що наведені представником відповідача обставини не є підставою для відкладення розгляду справи, при цьому суд враховує, що в матеріалах справи достатньо доказів для повного дослідження обставин справи та прийняття законного рішення у справі без участі сторін в порядку письмового провадження, а тому заява відповідача про відкладення судового розгляду справи задоволенню не підлягає.
19.02.2020 позивачем подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Також 19.02.2020 адвокатом позивача подано заяву про розподіл судових витрат та стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
Майор внутрішньої служби Дрейчук А. С. проходить службу у Державній установі "Літинська виправна колонія (№ 123)" на посаді чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки.
На виконання вимог наказу Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" № 79/ОД-19 від 11.02.2019 "Про створення комісії для проведення службового розслідування" комісією у складі підполковника внутрішньої служби ОСОБА_2 , першого заступника начальника установи, капітана внутрішньої служби Котовського Р.В., старшого оперуповноваженого оперативної групи, капітана внутрішньої служби ОСОБА_3 , в.о. начальника відділу по роботі з персоналом, старшого лейтенанта внутрішньої служби Трусюк А.С, юрисконсульта юридичної групи, здійснено перевірку по факту виявлення оперативними працівниками в майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки, заборонених предметів, які він мав намір доставити до охоронюваної зони установи, за результатами якої складено відповідний висновок службового розслідування від 27.02.2019.
Під час проведення службового розслідування, на адресу Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" надійшли матеріали з Літинського відділення поліції Калинівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, в яких вказано, що у діях позивача вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З урахуванням викладеного, на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне пропущення серії ВІ № 004 від 27.02.2019, а матеріали направлені на розгляд до Літинського районного суду Вінницької області.
Згідно з висновком службового розслідування по факту виявлення оперативними працівниками в майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки, заборонених предметів від 27.02.2019 комісія вважала би, за порушення вимог чинного законодавства України, відсторонити позивача від посади, на період розгляду Літинським районним судом Вінницької області матеріалів про адміністративне правопорушення, а у разі притягнення до адміністративної відповідальності за вказані порушення, вирішити питання про доцільність його перебування в органах Державної кримінально-виконавчої служби.
Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 29.03.2019 провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Наказом Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" № 10ос/ст-19 від 22.04.2019 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, на підставі висновку службового розслідування від 27.02.2019 та постанови Літинського районного суду Вінницької області від 29.03.2019, за неналежне виконання посадової інструкції, порушення вимог статей 2, 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", статей 1,7 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV майору внутрішньої служби Дрейчуку А. С., черговому помічнику начальника установи відділу нагляду і безпеки, оголошено сувору догану.
Не погоджуючись з правомірністю даного наказу відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні вказаного дисциплінарного правопорушення, є недоведеною, а відтак відсутні підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, тому наказ Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" № 10/ос/ст-19 від 22.04.2019 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) встановлено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, дія якого згідно абзацу другого преамбули, поширюється також на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які повинні неухильно додержуватися його вимог (далі - Дисциплінарний статут).
Статтею 1 та 2 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно зі статтею 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Положенням ст. 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення, як сувора догана.
Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 № 356/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.03.2015 за № 295/26740 (далі - Порядок № 356/5).
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 356/5 встановлено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.
Згідно з п. 2 розділу ІІ Порядку № 356/5 службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника у разі: невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на органи і установи завдань; порушення фінансово-господарської діяльності органів і установ, виявлені під час ревізій або перевірок, інших контрольних заходів; надходження акта прокурорського реагування, окремої ухвали суду про виявлені у службовій діяльності ДКВС України порушення законодавства; отримання інформації про скоєння інших, не визначених в абзацах другому - сімнадцятому цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 356/5 підстави для призначення службового розслідування можуть міститися у службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих посадовими особами органів і установ в установленому законодавством України порядку.
Згідно з пунктом 4 розділу VIII Порядку № 356/5 із затвердженим висновком службового розслідування за рішенням начальника, який призначив службове розслідування, ознайомлюється начальник органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено проведення службового розслідування.
Пунктом 6 розділу VIII Порядку № 356/5 встановлено, що рішення за результатами розгляду висновку та інших матеріалів службового розслідування приймається у 10-денний строк із дати їх надходження начальником, який його призначив. За результатами службового розслідування особи рядового і начальницького складу, стосовно яких воно проводилося, притягаються до відповідальності у встановленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог наказу Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" № 79/ОД-19 від 11.02.2019 "Про створення комісії для проведення службового розслідування" комісією здійснено перевірку по факту виявлення оперативними працівниками в майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки, заборонених предметів, які він мав намір доставити до охоронюваної зони установи, за результатами якої складено відповідний висновок службового розслідування від 27.02.2019.
Під час проведення службового розслідування, на адресу Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" надійшли матеріали з Літинського відділення поліції Калинівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, в яких вказано, що у діях позивача вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З урахуванням викладеного, на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне пропущення серії ВІ № 004 від 27.02.2019, а матеріали направлені на розгляд до Літинського районного суду Вінницької області.
Частиною 1 ст. 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказано, що адміністративним правопорушенням вважається прихована від огляду передача або спроба передачі будь-яким способом особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а так само інших заборонених для передачі предметів.
Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 29.03.2019 провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, факт спроби передачі засудженому заборонених для передачі предметів спростовується постановою Літинського районного суду Вінницької області від 29.03.2019, яка в силу ч. 6 ст. 78 КАС України, є обов'язковою для адміністративного суду у даній справі.
Так, з вказаної постанови вбачається, що Літинським районним судом Вінницької області, при дослідженні наданих суду доказів встановлено наявність суперечностей. Зокрема те, що огляд місця події передував повідомленню про вчинення правопорушення. Окрім того, як з протоколу про адміністративне правопорушення, так і з наданих суду матеріалів, взагалі не зазначено про те, що ОСОБА_1 мав намір передати заборонений предмет засудженому, а також відсутні будь-які докази про це.
Літинський районний суд Вінницької області, дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення ОСОБА_1 та свідків, дійшов висновку, що протокол серії ВІ № 004 від 27.02.2019 не може братися до уваги як доказ вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що останній мав намір передати заборонений предмет засудженому, оскільки безпосередньо в нього заборонених предметів не вилучали і доказів того, що саме він проніс його суду не надано, а тому справа підлягає закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статті 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вина позивача у вчиненні вказаного дисциплінарного правопорушення, є недоведеною, а відтак доводи відповідача про порушення позивачем вимог статей 2, 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", статей 1,7 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV є також недоведеним, оскільки не підтверджуєтеся належними та допустимими доказами.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у висновках службового розслідування не вказано про необхідність застосування до позивача конкретного виду дисциплінарного стягнення.
За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, оскільки таке було застосовано за відсутності належних та достовірних доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність наказу Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" № 10/ос/ст-19 від 22.04.2019 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Стосовно доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII Порядку № 356/5 якщо вину особи рядового чи начальницького складу повністю доведено, начальник, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі відмови особи рядового чи начальницького складу від ознайомлення з наказом під підпис безпосередній начальник такої особи спільно з посадовою особою підрозділу персоналу складає відповідний акт. Особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.
Отже, у разі відмови особи рядового чи начальницького складу від ознайомлення з наказом під підпис безпосередній начальник такої особи спільно з посадовою особою підрозділу персоналу складає відповідний акт.
Проте, відповідачем не надано ні до суду першої інстанції ні до апеляційного суду вказаного акту.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач фактично ознайомився з оскаржуваним наказом №10/ОС/СТ/19 від 22.04.2019 через свого представника - адвоката Зайця Б. В. 08.08.2019.
Таким чином, враховуючи, що позивач ознайомився з оскаржуваним наказом 08.08.2019 та 03.09.2019 звернувся до суду з даним позовом, доводи відповідача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України вказано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI, відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.
Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В свою чергу, документами, які підтверджують витрати, можуть бути: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов'язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; довіреність (ордер); документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер); факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.
Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Згідно матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 22.07.2019, детальний опис робіт, виконаних адвокатом по справі від 03.09.2019, прибутковий касовий ордер № 5 від 22.07.2019 та квитанція до прибуткового косового ордера № 5 від 22.07.2019.
При цьому, з обсягу та характеру матеріалів, як доказів у справі, кількості сторін та відсутності інших учасників у справі вбачається, що розмір вартості наданих послуг визначених у детальному описі робіт, виконаних адвокатом по справі неспівмірний зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо компенсації вартості наданих адвокатом послуг в сумі 4000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Разом з тим, 19.02.2020 адвокатом позивача до суду апеляційної інстанції подано заяву про розподіл судових витрат та стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до заяви додано, детальний опис робіт, виконаний адвокатом по справі, додаток №1 до договору про надання правничої від 13.01.2020, прибутковий касовий ордер №1 від 20.01.2020, квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 20.01.2020.
З детального опису робіт вбачається, що в оскаржувану суму в розмірі 2000 грн включається: консультація 13.01.2020 - 30хв; підготовка та укладання договору про надання правової допомоги від 13.01.2020 - 10 хв; складання та направлення відзиву на апеляційну скаргу 15.01.2020 - 3 год.
Отже, враховуючи вищевикладені норми та понесені позивачем витрати на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви позивача щодо розподілу судових витрат та стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. шляхом стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року - без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Літинська виправна колонія (№ 123)".
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.