Справа № 560/1677/19
26 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Смілянця Е. С. Мацького Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільського об'єднаного міського військового комісаріату, Міської призовної комісії Кам'янець-Подільської міської ради, третя особа - Кам'янець-Подільська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення про призов на строкову військову службу та зобов'язання прийняти рішення про надання відстрочки,
в провадженні Сьомого апеляційного адміністративного суду перебувала вказана вище справа.
Відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного міського військового комісаріату залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року - без змін.
13 лютого 2020 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч.3 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Ч.5 ст.143 КАС України передбачено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Перевіривши доводи заяви про відшкодування судових витрат та матеріали справи, колегія суддів вважає, що вказана вище заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до чч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16 та від 16 серпня 2019 року у справі № 755/6702/16-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи встановлено, що з метою надання позивачу професійної правничої допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом Рязановим Л.Г. укладено договір про надання правової допомоги №52 від 19 березня 2019 року (т.1, а.с.29).
Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) від 10 лютого 2020 року (т.2, а.с.13) адвокат надав позивачу юридичні послуги на суму 5348,67 грн:
1) складання відзиву на апеляційну скаргу - 2000 грн;
2) участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - 2000 грн (2 засідання х 1000 грн;
3) витрати на прибуття в суд - 1348,67 грн.
Оцінюючи обґрунтованість вказаних вище витрат, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що в порушення ч. 4 ст.134 КАС, позивач не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.
Відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним предмету спору.
Оцінюючи обґрунтованість витрат на прибуття представника позивача до суду, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на прибуття адвоката до суду позивач надав розрахунок витрат пального на прибуття до Сьомого апеляційного адміністративного суду (т.2, а.с.14).
Водночас, в матеріалах справи відсутні платіжні документи, які підтверджують сплату грошових коштів за придбання пального у кількості відповідно до наданого розрахунку.
При цьому сам по собі розрахунок витрат на прибуття адвоката до суду не підтверджує фактично сплачені стороною кошти.
Таким чином, позивач не довів дійсність понесених витрат та їх необхідність в межах розглядуваних позовних вимог, їх обґрунтованість та пропорційність відповідно до предмету спору в даній справі.
Оцінюючи понесені позивачем витрати на участь адвоката в судовому розгляді справи судом апеляційної інстанції, суд виходить з наступного.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження сплати гонорару адвокату в сумі 5348,67 грн позивач надав копію розрахункової квитанції серії ББАФ №241318 (т.2, а.с.15).
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами (документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення), які складаються під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з п.1 Розділу IV Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 № 13, розрахункова квитанція - розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проставлення штампа при реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках. Форма № РК-1 розрахункової квитанції наведена в додатку 3 до цього Положення.
При цьому відповідно до правового висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.
Водночас, копії такого журналу позивач не надав.
Отже, в матеріалах справи відсутні достатні докази розрахунків за надання правової допомоги з адвокатом Рязановим Л.Г.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявлених позивачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, у зв'язку з чим підстави для стягнення вказаних витрат з відповідача відсутні.
Таким чином, позивач не обґрунтував фактичний обсяг витрат на правову допомогу у даній адміністративній справі, тому колегія суддів вважає, що понесені позивачем витрати є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а отже підстави для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Смілянець Е. С. Мацький Є.М.