Справа № 824/390/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
19 лютого 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року (прийняте у м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Чернівецькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень,
позивач 08.04.2019 звернувся із позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати:
- рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №49 від 15.02.2019 про анулювання реєстрації платника єдиного податку;
- податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002101304;
- податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002141304;
- податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002111304;
- податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002121304;
- податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002131304;
- вимогу про сплату боргу від 18.02.2019 №Ф-0002061304 в сумі 23394,87 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.02.2019 в сумі 6873,93 грн.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.10.2019 позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №49 від 15.02.2019 про анулювання реєстрації платника єдиного податку; податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002101304, податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002141304, податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002111304, податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002121304, податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002131304, вимогу про сплату боргу від 18.02.2019 №Ф-0002061304 в сумі 23394,87 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.02.2019 в сумі 6873,93 гривень.
Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1921 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що позивачем не дотримано в IV кварталі 2015 року умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку; застосування іншого способу розрахунків, ніж у грошовій формі (готівкові/безготівкові); не здійснення самостійного переходу на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущені порушення, а тому, позивача виключено з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2016 і відповідно в період з 01.01.2016 по 30.09.2018 самозайнята особа ОСОБА_1 повинен був перебувати на загальній системі оподаткування відповідно до статті 177 Податкового кодексу України.
Отже, рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області про анулювання реєстрації платника єдиного податку є правомірним прийнятим в межах чинного законодавства.
Внаслідок вищенаведеного та відповідно до п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України самозайняту особу ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2016 і відповідно в період з 01.01.2016 по 30.09.2018 самозайнята особа ОСОБА_1 повинен був перебувати па загальній системі оподаткування відповідно до статті 177 Податкового кодексу України.
При цьому, відповідач вказує на те, що самозайнятою особою ОСОБА_1 за період з 11.11.2017 по 30.09.2018 занижено податкове зобов'язань з податку на додану вартість на 218870 грн. та відповідно на 218870 занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет в тому числі: листопад 2017 року - 11126 грн., грудень 2017 року - 15894 грн., січень 2018 року - 19518 грн., лютий - 19829 грн., березень - 20084 грн., квітень - 27515 грн., травень - 19702 грн., червень - 25648 грн., липень - 43164 грн., серпень - 8390 грн., вересень 2018 року - 8000 грн.), у зв'язку з чим податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.02.2019.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, зокрема, що операція з надання/отримання платником поворотної фінансової допомоги не підпадає під визначення операцій з постачання товарів/послуг, така операція не є об'єктом оподаткування ПДВ, тому оподаткування контролюючим органом поворотної фінансової допомоги податком на додану вартість суперечить нормам чинного законодавства України.
Також вказує на порушення податковим органом строку встановленого ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийняте з порушенням 1095 денного терміну.
Ухвалою суду від 27.12.2019 про відкриття апеляційного провадження замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у Чернівецькій на його правонаступника - Головне управління ДПС у Чернівецькій.
19.02.2020 представником позивача подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
Відповідачем проведено документальну планову перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт №206/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 від 20.12.2018.
В акті перевірки складено висновки про виявлені порушення: здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку; встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в період з 01.01.2016 по 30.09.2018 в сумі 109834,78 грн; не нараховано єдиний внесок з чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 в сумі 68440,20 грн; не нараховано та не утримано військовий збір за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 в сумі 9152,90 грн; занижено податок на додану вартість в сумі 17637 грн за період з 01.01.2016 по 31.12.2017; занижено податок на додану вартість в сумі 218870 грн за період з листопада 2017 року по вересень 2018 року; не подано декларацій про майновий стан і доходи за 2016 -2017 роки.
Не погоджуючись з висновками перевірки позивач подав до податкового органу заперечення, в якому наведено обставини, які не були досліджені під час перевірки, оформлені актом №206/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 від 20.12.2018.
У зв'язку із вказаним, податковим органом проведено документальну позапланову перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт №30/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 від 05.02.2019.
В акті перевірки складено висновки про виявлені порушення: здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку; встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016-2018 роки в сумі 29752,90 грн; не нараховано єдиний внесок з чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2016 по 01.09.2017 в сумі 23394,87 грн; не нараховано та не утримано військовий збір за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 2479,41 грн; занижено податок на додану вартість в сумі 218870 грн за період з листопада 2017 року по вересень 2018 року; не подано декларацій про майновий стан і доходи за 2016 -2017 роки; не надано посадовим особа контролюючого органу під час перевірки документів, які підтверджують показники, відображені у податковій звітності.
15.02.2019 відповідачем прийнято рішення №49 про анулювання реєстрації ОСОБА_1 як платника єдиного податку, у зв'язку із порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування - платника 3 групи.
На підставі виявлених порушень податковим органом складено:
- податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002101304 про сплату 29752,90 грн податку на доходи фізичних осіб та 7438,23 грн штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002141304 про сплату 2479,41 грн військового збору та 619,85 грн штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002111304 про сплату 218870 грн податку на додану вартість та 54717,50 грн штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002121304 про сплату 340 грн штрафних санкцій за неподання декларації про майновий стан та доходи за 2016-2017 роки;
- податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002131304 про сплату 510 грн штрафних санкцій за ненадання документів для перевірки;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-002061304 від 18.02.2019 р. на суму податкового боргу 23394,87 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.02.2019 в сумі 6873,93 гривень.
03.01.2015 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір№1 щодо оренди нежитлових приміщень площею 392,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, 03.01.2015 між сторонами укладено акт приймання-передачі нежитлових приміщень відповідно до договору оренди від 03.01.2015.
Згідно договорів позички укладених між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 від 22.08.2017 в сумі 50000 грн, від 06.10.2017 в сумі 40000 грн, від 17.01.2018 в сумі 200000 грн, від 10.11.2017 в сумі 60000 грн.
На підтвердження отримання/повернення поворотної фінансової допомоги згідно договорів позички від 22.08.2017, від 06.10.2017, від 17.01.2018, від 10.11.2017, позивачем надано квитанції до прибуткового касового ордера, видаткові касові ордера.
Також матеріали справи містять банківські виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з 2016-2018 роки, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ОСОБА_1 за період з 2016-2017 роки, відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, копію книги обліку доходів ОСОБА_1 як платника 3-ої групи єдиного податку.
Не погоджуючись з рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем при визначені сум отриманого позивачем доходу безпідставно включено до сум отриманого ОСОБА_1 доходу за 2017 рік та 9 місяців 2018 р., суми поворотної фінансової допомоги за договорами позики (поворотної фінансової допомоги), відтак, підстав для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску не було.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів .
Отже, дія статті 250 Господарського кодексу України обмежена лише частиною другою цієї статті та її дія не поширюється лише на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим Кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів, а поняття штрафної санкції в розумінні Податкового кодексу України не включає в себе поняття адміністративно-господарської санкції у вигляді анулювання свідоцтва платника єдиного податку, оскільки, відповідно до пп.14.1.265 статті 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п.116.1 ст. 116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.
З наведеного вбачається, що застосована до позивача адміністративно-господарська санкція у вигляді анулювання реєстрації платника єдиного податку та виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2016 є адміністративно-господарською санкцією в розумінні статті 239 Господарського кодексу України та може бути застосована протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення.
Проте, в даному випадку, відповідачем порушено вказаний строк, визначений статтею 250 Господарського кодексу України, оскільки порушення виявлено за період з 01.10.2015 по 06.12.2016, а санкція застосована рішенням від 15.02.2019.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийняття рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №49 від 15.02.2019 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та наявність підстав для його скасування.
Стосовно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Згідно з пп.3 п.291.4 ст.291 ПК України визначено, що третю групу спрощеної системи оподаткування можуть обрати фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частиш доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з главою І Розділу XIV;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.
Пунктом 4 ч. 1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI), платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI визначено, що базою оподаткування єдиним внеском для фізичних осіб-підприємців, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI0).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для здійснення податковим органом позивачу донарахувань з єдиного соціального внеску та прийняття вимоги від 18.02.2019 №Ф-0002061304 та рішення про застосування штрафних санкцій стали висновки про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування із відповідним переведенням позивача на загальну систему оподаткування та визначення суми чистого оподатковуваного доходу та суми понесених витрат.
Однак, враховуючи, що рішення №49 від 15.02.2019 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та переведення позивача на загальну систему оподаткування податковим органом здійснено протиправно, позивач у встановленому законом порядку був зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності із обранням третьої групи спрощеної системи оподаткування за ставкою 5% (без сплати ПДВ), то відповідно відповідачем протиправно здійснено нарахування єдиного соціального внеску на суму отриманого доходу (прибутку) платника єдиного податку третьої групи.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що проведеною відповідачем перевіркою правильності визначення одержаного доходу позивачем за 2016-2017 роки встановлено його заниження в загальній сумі 1 699 831,53 грн, у тому числі за 2016 році у сумі 614723 грн, за 2017 рік у сумі 1085108,53 грн.
Пунктом 292.11 ст.292 ПК України, передбачено, що до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.
Згідно матеріалів справи, позивачем укладено договори позики (поворотної фінансової допомоги) від 22.08.2017 на суму 50000 грн, від 06.10.2017 на суму 40000 грн, від 10.11.2017 на суму 60000 грн, від 17.01.2018 на суму 200000 гривень. Пунктом 3.1 вказаних договорів передбачалось, що термін повернення фінансової допомоги становить 12 місяців з моменту надання суми грошових коштів.
Станом на момент проведення документальної планової перевірки з 30.11.2018 по 13.12.2018 позивачем повернуто кошти поворотної фінансової допомоги за договорами позики від 22.08.2017 на суму 50000 грн, від 06.10.2017 на суму 40000 грн та від 10.11.2017 на суму 60000 грн, що підтверджено квитанціями до прибуткового касового ордеру №1 від 02.07.2018, №2 від 06.07.2018, №3 від 12.07.2018, №4 від 17.07.2018, №5 від 25.07.2018 та книгою обліку доходів ОСОБА_1 , як платника 3-ої групи єдиного податку.
Стосовно договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 17.01.2018 в сумі 200000 грн, то строк повернення коштів за вказаним договором, станом на період проведення податковим органом документальної планової перевірки, не настав.
Таким чином, відповідачем при визначені сум отриманого позивачем доходу за 2016 у сумі 614 723,00 грн., за 2017 рік у сумі 1085108 грн, за період з 01.01.2018 - 30.09.2018 у сумі 959265 грн, безпідставно включено до сум отриманого ОСОБА_1 доходу за 2017 рік та 9 місяців 2018 року, суми поворотної фінансової допомоги за договорами позики (поворотної фінансової допомоги) від 22.08.2017 на суму 50000 грн, від 06.10.2017 на суму 40000 грн, від 10.11.2017 на суму 60000 грн, від 17.01.2018 на суму 200000 гривень.
При цьому, доводи апеляційної скарги є ідентичними з висновками податкового органу викладеними в акті проведеної перевірку та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №49 від 15.02.2019 про анулювання реєстрації платника єдиного податку; податкового повідомлення-рішення від 18.02.2019 №0002101304, від 18.02.2019 №0002141304, від 18.02.2019 №0002111304, від 18.02.2019 №0002121304, від 18.02.2019 №0002131304, вимоги про сплату боргу від 18.02.2019 №Ф-0002061304 в сумі 23394,87 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.02.2019 в сумі 6873,93 грн.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.