Справа № 363/145/20 Суддя (судді) першої інстанції: Котлярова І.Ю.
27 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання дій протиправними,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Перепелиця А.В. про закінчення виконавчого провадження від 11.12.2019 у виконавчому провадженні ВП № 54216861.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції протиправно повернуто позовну заяву з підстав пропущення строку звернення до суду, оскільки він отримав оскаржувану постанову 27.12.2019 та 28.12.2019 направив позовну заяву на адресу суду про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення та чек за відправку листа на адресу суду. Таким чином, судом першої інстанції було обмежено право на доступ до правосуддя.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2019 ОСОБА_1 направив на адресу суду позовом, в якому просив в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Перепелиця А.В. про закінчення виконавчого провадження від 11.12.2019 у виконавчому провадженні ВП № 54216861. Позовна заява надійшла на адресу суду 13.01.2020 та зареєстрована 15.01.2020.
Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначав про те, що копію оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.12.2019 у виконавчому провадженні ВП № 54216861 про він отримав 27.12.2019
Відповідно до статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пункт 9 частини четвертої статті 169 КАС України визначає, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Виходячи з аналізу вказаних норм колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції усупереч вимог вказаних норм, не було залишено позовну заяву позивача без руху, та не надано строк на усунення недоліків з метою подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Таким чином, судом було допущено порушення норм процесуального права, оскільки наслідки передбачені частиною другою статті 123 КАС України, а саме: якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву - не підлягали застосуванню у даному випадку.
Крім того, колегія суддів дослідивши матеріали справи, а саме конверт в якому направлена позовна заява, зазначає, що він містить поштову відмітку відправлення 28.12.2019.
Обчислення процесуальних строків закріплені в статті 120 КАС України.
За приписами частини дев'ятої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Так, позивач звертаючись до суду з позовом вказав про те, що дізнався про наявність оскаржуваної постанови саме 27.12.2019 р. що було встановлено судом першої інстанції під час надання оцінки позовній заяві ОСОБА_1 .
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції повертаючи позовну заяву заявнику формально підійшов до вирішення питання, оскільки не перевірив всі обставини, що мають значення для справи.
Отже, судом першої інстанції, не було враховано та не надано оцінки вищевказаним обставинам, що фактично позбавило позивача права на звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що суд не повинен тлумачити положення статей у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про відкриття провадження у цій справі, та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому, судова колегія враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Белет проти Франції», відповідно до яких стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має Існувати пропорційне співвідношення (рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про повернення позовної заяви у цій справі та порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 320 КАС України у редакції, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись статтями 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 січня 2020 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.О. Лічевецький
суддя О.М. Оксененко
суддя В.П.Мельничук