Справа № 640/18389/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.
26 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови від 02.08.2019,
У вересні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 02.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП №59693330.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем, подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим.
Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що приватний виконавець відкривши виконавче провадження не за місцем проживання позивача, перебування або знаходження його майна, з порушенням правил територіальної діяльності за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування, як боржника, в іншому виконавчому окрузі, порушив приписи ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, апелянт вказує на помилковість висновків суду першої інстанції, що рахунок стягувача за виконавчим провадженням (для погашення) належить на праві власності боржнику, оскільки наявність у позивача певного рахунку не свідчить про наявність на цьому рахунку грошових коштів, в той час як саме кошти боржника, які знаходяться на рахунку є майном, а не сам рахунок, відкритий боржником у банківській установі.
25.02.2020 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що 02 серпня 2019 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59693330 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича виданого 16 липня 2019 року №2431, яким передбачено стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" заборгованості в розмірі 21 418, 46 грн.
Позивач, вважаючи, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з порушенням правил щодо визначення місця виконання рішення, визначених ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», звернувся з даним позовом в суд.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог та зазначив, що оскільки рахунок позивача відкритий у відділенні "Печерське" АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528, що знаходиться за адресою: м. Київ , вул. Євгена Коновальця буд.44, то відкриття виконавчого провадження в даному випадку не суперечить нормам законодавства, так як приватний виконавець має право приймати виконавчий документ за місцезнаходженням грошових коштів боржника.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Примусове виконання рішень здійснюють у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) випадках приватні виконавці, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає вимоги до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.
Так, згідно ч.2-4 ст.24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VIII)
Згідно ч.5 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Пунктом 4 частини другої статті 23 Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII ( далі - Закон №1403-VIII) передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження'знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження майна боржника, в даному випадку фізичної особи, розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
З матеріалів справи вбачається, що до приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни надійшла заява стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» про примусове виконання виконавчого напису. В заяві стягувач просив розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу, а саме : виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимиром Вікторовичем за № 2431 від 16.07.2019 про стягнення із боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 21 418,46 грн.
В заяві про примусове виконання виконавчого напису та листі вих.№22/07/19-2/1187 від 22.07.2019 стягувачем зазначено, що ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 004-20178-191213 від 19.12.2013 має відкритий картковий рахунок в АТ "Дельта Банк". У зв'язку з переходом прав вимоги за Договором про відступлення прав вимоги за кредитними договорами №143/К від 26.01.2018 року, укладеному між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ Україна" для ОСОБА_1 змінено рахунок для погашення заборгованості на р/р НОМЕР_1 відкритий у відділенні "Печерське" АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528, що знаходиться за адресою: м. Київ ,вул. Євгена Коновальця буд.44. Тобто, ОСОБА_1 є власником карткового рахунку НОМЕР_1 та власником наявних на цьому рахунку грошових коштів.
Так, частиною 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Так, дійсно, грошові кошти на рахунках банку в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України є майном.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що наявність лише самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів не породжує цивільні права та обов'язки.
Наразі, банківський рахунок не є власністю громадянина та призначений для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунково-касових операцій.
При цьому, майном на яке можне бути звернено стягнення є, зокрема, кошти, а не жодним чином рахунки у банку.
Відтак, наявність у боржника банківських рахунків не свідчить про наявність у боржника майна у такому банку та не є таким майном.
При цьому, стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення не надано доказів, які б підтверджували, що боржник дійсно має власні грошові кошти (майно) на зазначеному вище рахунку.
Відповідачем докази, що при прийнятті виконавчого документа до виконання вказані факти були перевірені, надано суду не було.
Відтак, відповідачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається, що на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця були відомості про наявність у боржника коштів на рахунках у банках, що розташовані у м. Києві.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки, рахунок позивача як боржника за виконавчим провадженням відкритий у відділенні "Печерське" АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця буд.44, а тому відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження грошових коштів не суперечить нормам законодавства.
При цьому, боржник (позивач) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, місце проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність, а виконавчий документ у виконавчому провадженні прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання/перебування боржника - фізичної особи.
Щодо посилання суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду, висловлений в постанові від 10.09.2018 року по справі №905/3542/15, колегія суддів зазначає, що у вказаній справі була надана оцінка подібним правовідносинам накладення арешту, однак при наявності грошових коштів на банківських рахунках, тобто, за інших фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано процесуального обов'язку щодо доведення правомірності оскаржуваного рішення та відповідності його критеріям визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем з порушенням приписів частини другої статті 24 Закону №1404-VIII, оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування позивача або місцем знаходження його майна.
Відтак, судом встановлено невідповідність оскаржуваної постанови приватного виконавця вимогам, що встановлені Законом України «Про виконавче провадження» та критеріям, що визначені у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови від 02.08.2019.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
Судом апеляційної інстанції встановлено неправильне застосування норм матеріального права .
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно ч.6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір згідно квитанції № 0.0.1489996991.1 від 15.10.2019 року у розмірі 768,40 грн. (а.с.19) та за подання апеляційної скарги згідно квитанції № Н136062 від 11.02.2020 - 1 152,60 грн. (а.с.74).
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у загальному розмірі 1 921,00 грн .
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року скасувати
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови від 02.08.2019 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 02.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП №59693330.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_1 , витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в загальній сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді В.О.Аліменко,
Н.В.Безименна