Справа № 640/7461/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
26 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про відмову в призначенні пенсії, які оформлені листами від 14.12.2018 року, 07.02.2019 року, 18.03.2019 року; визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання пенсійний орган призначити позивачу пенсію та виплачувати її починаючи з 16.01.2019 року, у розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 05.02.2020 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року було продовжено строк розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року на 15 днів та призначено її розгляд на 26 лютого 2020 року.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 14.11.1991 року ОСОБА_1 виїхала на постійне проживання до Держави Ізраїль .
Перед виїздом за кордон позивачка мешкала за адресою: АДРЕСА_1 .
21.11.2018 року представник позивачки звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про визначення уповноваженого територіального органу, який має розглянути заяву по суті та направлення її за належністю.
Листом від 30.11.2018 року Пенсійний фонд повідомив позивачку про те, що оскільки ОСОБА_1 до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю проживала за адресою: АДРЕСА_1 , управлінням, визначеним для розгляду заяви ОСОБА_1 є Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Листом від 14.12.2018 року №134489/03 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві було повідомлено позивачку про розгляд її заяви від 23.10.2018 року щодо призначення пенсії за віком, а саме зазначено, що відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (т.1 а.с. 61).
16.01.2019 року представник позивачки знову звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії та виплату їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
07.02.2019 року листом №25061/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повідомило представника позивача про те, що ОСОБА_1 на обліку пенсійному органі не перебуває та пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не отримує. Крім того, зазначило, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю місяця проживання (реєстрації) на території України відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18.03.2019 року листом №54404/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повернуло без розгляду заяву позивачки щодо надання додаткових документів для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки листами від 14.12.2018 року №134489/03 та 07.02.2019 року л №25061/03 було повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з такими рішеннями та вважаючи що вони порушують її права та законні інтереси, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачу пенсія на території України не призначалась та не виплачувалась, оскільки між Україною та Державою Ізраїль відсутній ратифікований Верховною Радою України міжнародний договір, яким би були врегульовані відносини із виплати пенсій, призначених в Україні пенсіонерам, які виїхали на постійне місце проживання у Державу Ізраїль, то й правові підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, суд зазначив, що позивач, звертаючись до органів Пенсійного фонду України із заявою не дотрималася Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, а саме не долучила усіх необхідних документів для призначення пенсії.
Колегія суддів вважає такі висновки суду передчасними з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 у адміністративному позові просила визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в призначенні пенсії, які оформлені листами від 14.12.2018 року, 07.02.2019 року, 18.03.2019 року; визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу пенсію та виплачувати її починаючи з 16.01.2019 року, у розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Відповідачем у справі визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Проте, як було зазначено вище оскаржувані рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , які оформлені листами від 14.12.2018 року, 07.02.2019 року, 18.03.2019 року приймались не Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві.
Вказані обставини свідчать про те, що розглядуваний адміністративний позов заявлен до неналежного відповідача.
Підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлено приписами статті 48 КАС України.
За правилами частини третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина сьома статті 48 КАС України).
Відтак, оскільки за змістом цієї норми допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, то можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції КАС України не передбачено.
Суд першої інстанції наведених обставин не врахував і всупереч вимогам статті 48 КАС України не залучив до розгляду справи належного відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Підсумовуючи наведене, на переконання колегії суддів, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області є неналежним відповідачем у даному спорі.
Так, як судом першої інстанції вирішено позовні вимоги, які заявлені до неналежного відповідача, а на даній стадії адміністративного судочинства відсутні правові підстави для проведення заміни неналежного відповідача судом апеляційної інстанції, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, які заявлені до неналежного відповідача.
Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані до особи, що не повинна відповідати за даним позовом, питання щодо залучення до участі у справі належного відповідача судом першої інстанції не вирішено, колегія суддів зазначає, що правові підстави для надання правової оцінки щодо суті наявності чи відсутності у позивача права на призначення пенсії у даному випадку відсутні.
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що вказане вище не позбавляє його права повторно звернутися за захистом своїх прав, свобод та інтересів у встановлений законом спосіб та до належного відповідача.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В.Файдюк
Є.І.Мєзєнцев