Справа № 826/12627/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
26 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного правління ДФС у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного правління ДФС у м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 16.01.2018 вих. № 382/10/26-55-08-05;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітній (податковий) період календарний місяць грудень 2017 року з додатками та доповнення до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» з введенням до інформаційних баз даних Державної фіскальної служби України відомостей з поданих товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» документів від 16.01.2018.
Позов обґрунтовано тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві необґрунтовано відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за звітній (податковий) період календарний місяць грудень 2017 року з додатками та доповнення до неї.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2018 позовну заяву повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2018 у справі №826/12627/18 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» - залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» задоволено, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що подана позивачем декларація з ПДВ за грудень 2017 року містила задеклароване від'ємне значення сум ПДВ за результатами діяльності у цьому звітному періоді та не покладала на позивача обов'язок сплати ПДВ до Державного бюджету.
На думку апелянта, подана декларація з ПДВ за грудень 2017 року мала всі обов'язкові реквізити, визначені п. 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, тому податковий орган був зобов'язаний прийняти таку податкову декларацію та внести відповідні дані до інформаційних баз даних Державної фіскальної служби України.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» 06 червня 2005 року зареєстровано Печерською районної у місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, з 08 червня 2005 року перебуває на обліку Державної податкової інспекції як платник податку та з 13 червня 2005 року є зареєстрованим платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом, з присвоєнням індивідуального податкового номера.
16 січня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» подало у паперовій формі податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2017 року разом з додатками № 2, 3, 4, 5 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві як територіального органу ДФС України, у якому перебуває на податковому обліку вказаний платник податку.
Листом Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16.01.2018 за №382/10/26-55-08-05 повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея - ЛТД» про відмову в прийнятті звітності та зазначила, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов'язкових реквізитів (пункт 49.8 статті 49 Кодексу) податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2017 року, яка була надана 07.12.2017, вважається неподаною у зв'язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: відповідно до пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України у разі анулювання реєстрації особи, як платника податку, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації. Також у листі податковим органом наголошено на тому, що свідоцтво платника ПДВ позивача за ІПН 335468526557 анульоване 25.05.2016.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що анулювання 25.06.2016 реєстрації особи, як платника податку, унеможливлює прийняття поданої ТОВ «Нікея-ЛТД» податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року, тому контролюючий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, у межах своєї компетенції та без порушень законних прав та інтересів позивача.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
У силу вимог 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Відповідно до положень п. 48.1-48.2 ст. 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час подання податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 року), податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
З матеріалів справи вбачається, що податкова декларація Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» з податку на додану вартість за грудень 2017 року складена з дотриманням приписів статті 48 Податкового кодексу України та містить всі обов'язкові реквізити, про що відповідачем не заперечується.
У той же час, згідно листа від 16.01.2018 вих. № 382/10/26-55-08-05 вказана податкова звітність не була прийнята контролюючим органом, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Нікея-ЛТД» за ІПН335468526557 було анульоване 25 травня 2016 року.
Відповідно до 184.5 статті 184 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.
Згідно п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Пунктом 184.10 ст. 184 Податкового кодексу України, визначено, що про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.
Таким чином, платник податків, який є зареєстрованим платником податку на додану вартість, зобов'язаний подавати до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість у строки та в порядку визначеному Податковим кодексом України.
У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Як свідчать матеріали справи, з 25.05.2016 позивачу анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість.
Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 23.06.2016 № 14028/10/26-15-12-01-09, рішення ДПІ у Печерському районі від 25.05.2016 № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість було залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, на момент подання декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року, позивач був позбавлений індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість.
У той же час, колегія суддів враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі № 826/15293/16 за позовом ТОВ «Нікея-ЛТД» до ДФС України, ДФС у м. Києві, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, Уповноваженої Верховної Ради України Денисової Л.Л., задоволено частково позовні вимоги, зокрема визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.05.2016 № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД».
Відповідно до п. 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1130 від 14.11.2014, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.
Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.
Для внесення контролюючим органом до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації необхідно подати належним чином завірену копії судового рішення, яким скасовано рішення відповідного податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації платника ПДВ.
Таким чином, позивач з дня набрання законної сили судовим рішенням в справі №826/15293/16, відновив реєстрацію платника ПДВ, та як, наслідок, має право подавати звітність з ПДВ, проте, на момент подання її до відповідача у січні 2018 році в останнього, не було підстав для її прийняття.
Відтак, анулювання реєстрації особи як платника податку унеможливлює прийняття поданої позивачем у січні 2018 року податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року, тому у спірних правовідносинах податковий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, у межах своєї компетенції та без порушень законних прав та інтересів позивача, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2018 року у справі №810/3508/17, від 30 січня 2019 року у справі №826/3793/17, від 18 червня 2019 року у справі №810/1702/18.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №320/6849/18 колегія суддів оцінює критично, так як спірні правовідносини у вказаній справі не є ідентичними відносинам у даній справі, оскільки у справі №320/6849/18 на момент подачі спірної податкової звітності вже було наявне судове рішення про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації такого платника податків.
У той же час, лист від 16.01.2018 вих. № 382/10/26-55-08-05 за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, прийнятим у відповідності до ст. 49 Податкового кодексу України, за результатом розгляду поданої ТОВ «Нікея-ЛТД» податкової декларації, а носить лише інформативний характер та не є відмовою у прийнятті декларації, а тому, визнання його протиправним та скасування не зумовлює наслідків для платника податків та відновлення порушених прав.
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2017 року з додатками була подана позивачем до податкового органу на паперових носіях, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.
Так, наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016, який вступив в силу з 01.02.2016 затверджено, зокрема, нову форму податкової декларації з податку на додану вартість та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Згідно п. 2 розділу ІІІ вказаного Порядку декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 6 розділу I цього Порядку, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Тобто, позивач з 01.02.2016 був зобов'язаний подавати звітність з податку на додану вартість, шляхом подання відповідної декларації в електронній формі.
Невиконання позивачем цього обов'язку також обумовлює правомірність відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності за грудень 2017 року, поданої з порушенням вимог закону.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в ухвалах Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі №826/16323/18 та від 09 липня 2019 року у справі №826/10288/17.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук