Справа № 754/15403/16-а
26 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Левченка А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним викладене у листі № 13736/14/Н-1117 від 21.09.2016 рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у перерахунку його пенсії;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 01.01.2016 відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (в редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ), виходячи з розрахунку 90% від заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Київської області № 18ф-272 від 05.07.2016, та виплатити йому без обмеження граничного розміру недоотриману з 01.01.2016 частину пенсії та виплачувати надалі пенсію в повному розмірі.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року задоволено апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, внаслідок чого постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
26 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року.
Заява обґрунтована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХII від 05 листопада 1991 року втратив чинність, а в новому Законі України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року, змінено первину редакцію частини 20 статті 86, та, у відповідності до внесених змін, порядок і умови перерахунку делегувались Кабінету Міністрів України. Разом з тим, Кабінетом Міністрів України такий порядок протягом декількох років не був розроблений, а отже, за висновком суду, підстави зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії - відсутні. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. За таких обставин, на думку позивача, у нього виникло право, підтверджене Конституційним Судом України, на перерахунок пенсії, а тому наявні підстави для перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року за виключними обставинами.
В судовому засіданні заявник доводи заяви підтримав і просив її задовольнити.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч.2 ст.368 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, колегія суддів дійшла висновку, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Положеннями п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, ОСОБА_1 у якості виключної обставини зазначив те, що Конституційним Судом України встановлено неконституційність ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Так, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019:
- ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Дослідивши мотивувальну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, колегія суддів встановила, що позивач просив суд здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції було враховано, що з 15 липня 2015 року Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень) у зв'язку з набуттям чинності новим Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII скасовано норми, що регулюють порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури, а новий Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який скасував положення попереднього закону, визначив новий порядок перерахунку пенсій, який не був визначений Кабінетом Міністрів України. Відтак, оскільки на час вирішення справи, питання перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати не було врегульовано на законодавчому рівні, відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу у зв'язку із зміною місячного заробітку, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 дійсно було встановлено неконституційність закону, застосованого судом при вирішенні справи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, колегія суддів виходить із того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Як вбачається із матеріалів справи, у вересні 2016 року позивач звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Київської області №18ф-272 від 05.07.2016.
Відповідач листом від 21 вересня 2016 року № 13736/14/Н-1117 відмовив позивачу у перерахунку пенсії з покликанням на те, що з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення у частині призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У відповідності до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 814/1274/17, за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 було визначено, що ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Предметом оскарження у справі № 754/15403/16-а були дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 за результатами розгляду його заяви. Прийняте відповідачем рішення було викладене у листі від 21 вересня 2016 року № 13736/14/Н-1117.
Отже, перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд перевіряв відповідність дій Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві вимогам закону, чинного на час розгляду заяви про перерахунок пенсії, тобто станом на вересень 2016 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 на правовідносини, пов'язані з розглядом заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від вересня 2016 року, не може вплинути, оскільки вони виникли та існували до його прийняття.
Згідно з ч. 6 ст. 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Зміна правового регулювання правовідносин щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури внаслідок ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 є підставою для звернення позивача до органів Пенсійного фонду України із новою заявою про перерахунок пенсії.
У разі, якщо після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, поновлення права на перерахунок пенсії не відбулося, у позивача виникають підстави для звернення до суду з новим позовом задля його захисту.
Отже, ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 не може слугувати підставою для перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року за виключними обставинами.
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію, що міститься у постанові Верховного Суду 17 грудня 2019 року в справі № 808/2492/18, де зазначено, що із тексту імперативних приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане. У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за виключними обставинами із зазначеної підстави, обов'язково належить враховувати, що згідно зі ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність не раніше, ніж з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 не є підставою для перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року за виключними обставинами. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 КАС у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 2 ст. 369 КАС України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Керуючись ст. ст. 242, 328, 329, 361, 368, 369 КАС України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала в повному обсязі складена 27.02.2020.
Суддя-доповідач: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк