Справа № 620/1135/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
26 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру його пенсії за вислугу років із 90% до 80% грошового забезпечення з 01 липня 2012 року та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок підвищення розміру пенсії за вислугу років із розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.07.2012 по 31.12.2017 та стягнути на його користь 32 638, 92 грн.
В обґрунтування позовних вимог, зазначає, що відповідач, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», неправомірно здійснив розрахунок підвищення пенсії з визначенням максимального розміру підвищення із 80% грошового забезпечення замість 90%. Вказане мало наслідком зменшення розміру пенсії з 90% до 80%, починаючи з 01 липня 2012 року до 31 грудня 2017 року. З посиланням на ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач доводить, що при перерахунку підвищення пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із 90% до 80% грошового забезпечення з 01 липня 2012 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок підвищення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.07.2012 по 31.12.2017 та виплатити недоплачену суму коштів.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Свої доводи обґрунтовує двома групами обставин. По-перше, відповідач наголошує на пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки пенсія є постійною періодичною виплатою, яка виплачується щомісячно, отже у разі незгоди із отриманим розміром пенсійних виплат, позивач мав можливість ознайомитись із матеріалами пенсійної справи та за необхідності оскаржити визначений пенсійним органом розмір основної пенсії із дотриманням встановленого законом строку.
По-друге, апелянт вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 355 від 23.04.2012, розміри пенсій з встановленим підвищенням не могли перевищувати розміри пенсій, які обчислені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з грошового забезпечення за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 01.04.2012. Таким чином, апелянт доводить правомірність своїх дій щодо перерахунку пенсії позивача та розрахунку підвищення розміру пенсії.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.01.2018 у розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 у розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення.
27.03.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії з липня 2012 року з урахуванням 90% грошового забезпечення та компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії.
Листом від 08 квітня 2019 року № 1510/03/В-12 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянуло звернення позивача щодо перерахунку пенсії у розмірі 90%. Вказано, що перерахунок пенсії проведено за діючою на час перерахунку у 2012 році редакцією ст. 13 Закону, якою передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції повною мірою з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з тим, як на час подання цього позову, так і на момент прийняття судом оскаржуваного рішення, відповідно до частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з позовної заяви, позивач оскаржує неправомірні дії відповідача, здійснені ним у період з 01.09.2012 по 31.12.2017 під час перерахунку його пенсії.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла (повинна була) дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.03.2009, прийнятого за наслідком розгляду заяви № 20347/03 у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України», зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді. Однак, це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, тощо.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що перебіг строку для звернення до адміністративного суду у даному спорі розпочався ще у 2012 році, коли позивачеві було здійснено перерахунок пенсії, натомість, адміністративний позов до суду першої інстанції було подано ним лише у квітні 2019 року, що свідчить про пропуск установленого КАС України строку для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які були об'єктивно непереборними, на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, він лише посилається на свою необізнаність про неправильний перерахунок його пенсії у 2012 році.
Разом з тим, колегія суддів такі доводи позивача не приймає, оскільки ним уже подавався позов з аналогічних підстав у грудні 2018 року, що свідчить про протилежне.
При цьому, звернення позивача до ПФУ із заявою від 27.03.2019 (а.с.15-17) не є передбаченою частиною четвертою статті 122 КАС України можливістю досудового порядку вирішення спору.
Відповідно до положень частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов залишенню без розгляду.
.Керуючись ст.ст.122,123, 242, 250, 308, 315, 319, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року - скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк