Справа № 620/233/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
27 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо перерахунку з 01 січня 2016 року йому пенсії у розмірі 79% грошового забезпечення та зобов'язати здійснити перерахунок та подальшу виплату пенсії у розмірі 89% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до ст.ст. 13, 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01 січня 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2000 році йому була призначена пенсія із розрахунку 89% грошового забезпечення, проте при перерахунку його пенсії з 01 січня 2016 року відповідачем протиправно зменшено відсоткове значення його грошового забезпечення з 89% до 79%.
Рішенням Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо перерахунку з 01.01.2016 позивачу пенсії в розмірі 70 % грошового забезпечення та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 79% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду, яким у задоволенні позову в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та подальшу виплату його пенсії в розмірі 89% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до ст. 13, 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01.01.2016 відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Свої доводи обґрунтовує двома групами обставин. По-перше, відповідач наголошує на пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки пенсія є постійною періодичною виплатою, яка виплачується щомісячно, отже у разі незгоди із отриманим розміром пенсійних виплат, позивач мав можливість ознайомитись із матеріалами пенсійної справи та за необхідності оскаржити визначений пенсійним органом розмір основної пенсії із дотриманням встановленого законом строку.
По-друге, апелянт вказує, що зміна відсоткового значення грошового забезпечення з 89% до 79% відбулась внаслідок перерахунку пенсії з 01.01.2008, що взагалі не було досліджено судом. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, апелянт зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 4 квітня 2006 року № 3591-IV (набрав чинності 29.04.2006) внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-XII, згідно яких не передбачено збільшення пенсії за вислугу років (на 5 та 10 процентів відповідних сум грошового забезпечення) учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби. Таким чином, із набуттям чинності Законом № 3591-IV, пунктом 9 якого були внесені зміни, згідно з якими нова редакція підпункту «в» статті 13 Закону № 2262-ХІІ зазначену 10-процентну доплату не передбачала.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 06.01.2000 є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку у відповідача та до 03.07.2018 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а з 03.07.2018 позивача, за його заявою, переведено на пенсію по інвалідності.
З 2000 року позивачеві призначено пенсію в розмірі 89 % грошового забезпечення.
В подальшому, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 позивачеві здійснено з 01 січня 2008 року перерахунок пенсії виходячи з 79% грошового забезпечення.
Позивач є інвалідом ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та за його заявою від 03.07.2018 його переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності, виходячи з розміру 80% грошового забезпечення.
Звернувшись до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії, позивач листом від 09.01.2019 № 65/03/Г-12 отримав від ГУ ПФУ в Чернігівській області відмову із зазначенням, що пенсія йому виплачується відповідно до норм чинного законодавства.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі постанови КМУ № 103 у відповідача були відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії
Проте, колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції повною мірою з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з тим, як на час подання цього позову, так і на момент прийняття судом оскаржуваного рішення, відповідно до частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує дії відповідача щодо перерахунку його пенсії за вислугу років, призначену відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», здійснені останнім з 01 січня 2016 року.
При цьому, з 03.07.2018 ОСОБА_2 , згідно його заяви, переведено на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 80 % грошового забезпечення.
Отже, в межах даної справи спірним питанням є правомірність перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року виходячи з розміру 79% грошового забезпечення та її виплата до 03 липня 2018 року.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла (повинна була) дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 01 грудня 2004 року № 1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.03.2009, прийнятого за наслідком розгляду заяви № 20347/03 у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України», зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді. Однак, це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, тощо.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументами відповідача про недотримання позивачем строків звернення з даним позовом до суду, оскільки пенсія виплачується щомісячно і позивачеві було відомо про її розмір з моменту її отримання, отже звертаючись у 2019 році до суду із вимогами про визнання неправомірним перерахунок пенсії з 2016 року позивачем порушено строки звернення до суду, які визначені ст. 122 КАС України, при цьому, як наголошувалось вище, перерахунок пенсії, здійснений відповідачем 03.07.2018 року, ним не оскаржується.
Отже, спірним у даній справі є лише період з 01.01.2016 по 03.07.2018. в свою чергу, позов подано 22.01.2019, тобто, поза межами передбаченого законом шестимісячного строку.
При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які були об'єктивно непереборними, на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, а необізнаність про неправильний перерахунок його пенсії у 2016 році не належить до таких причин.
Разом з цим, звернення до територіального управління пенсійного фонду не є передбаченою частиною четвертою статті 122 КАС України можливістю досудового порядку вирішення спору.
Відповідно до положень частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов залишенню без розгляду.
Попри те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області оскаржується лише рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, суд апеляційної інстанції, керуючись приписами ч. 2 ст. 308 КАС України, вважає за необхідне скасувати також і додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, оскільки ним також було вирішено частину заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 319, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року та додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року - скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк
< Довідник >