Справа № 640/22230/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
27 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСКО ІНВЕСТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСКО ІНВЕСТ» звернулось до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 00005721402 від 16 травня 2018 року та № 00009031402 від 27 липня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю порушення позивачем вимог статей 44 та 85 Податкового кодексу України, за яке застосовано штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням № 00009031402 від 27 липня 2018 року, з огляду на об'єктивну неможливість надати запитувані контролюючим органом документи через вилучення таких правоохоронними органами в межах досудового розслідування в кримінальному провадженні № 1201500000000519 від 10.06.2015.
Стосовно другого податкового повідомлення рішення, позивач посилається на неврахування відповідачем під час проведення перевірки показника рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)», де вказано, що сума 149 332, 00 грн обліковується саме на рахунку 70.4 - вирахування з доходу (на підставі накладних на повернення товару від покупців), та як наслідок, безпідставно включено в склад доходу звітного періоду та донараховано податок на прибуток підприємства.
Також, на думку позивача, відповідачем зроблено безпідставний висновок про включення кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «РЕЙНАРЗ ЛТД» у розмірі 588 134, 36 грн до складу доходів звітного 2015 року, оскільки таке зобов'язання позивачем було погашено перед новим кредитором та відображено в бухгалтерському обліку за 2016 рік.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Свої доводи обґрунтовує тим, що позивачем занижено задекларований показник чистого доходу від реалізації продукції за 2015 рік на загальну суму 149 332, 00 грн, при цьому до перевірки не надавались первинні документи на отримання повернутого товару, а саме довіреності, поворотні накладні, документи на перевезення товару, тощо, що свідчить про правомірність дій контролюючого органу щодо включення цієї суми до складу доходу 2015 звітного року.
Щодо наявної у позивача кредиторської заборгованості, апелянт зазначає про неможливість встановити переуступку такої від ТОВ «Рейнарз ЛТД» до ТОВ «Бель Епок». Разом із цим, позивач, звернувшись 16.04.2015 із заявою про застосування податкового компромісу, погодився з відсутність реального характеру здійсненої операції по відносинах з ТОВ «Рейнарз ЛТД», отже, на переконання контролюючого органу, кредиторська заборгованість ТОВ «Веско Інвест» у розмірі 588 134, 36 підлягає включенню до складу доходу 2015 року із відображенням такої операції в бухгалтерському обліку Дт 63.1 Кт 71.7.
Обґрунтовуючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 00005721402 від 16 травня 2018 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510, 00 грн, відповідач посилається на лист Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17.01.2018 № 1015/125/23/3-2018, яким повідомлено про те, що документи по фінансового-господарській діяльності ТОВ «Веско Інвест» повернуто службовим особам товариства під розписку, що свідчить про відсутність перешкод для надання документів на запит податкового органу.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що в період з 30 березня 2016 року по 31 березня 2016 року, з 30 червня 2016 року по 04 липня 2016 року, з 23 лютого 2018 року по 30 березня 2018 року посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, валютного - за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 06 квітня 2018 року № 214/26-15-14-02-04/35142088.
Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення:
- пункту 44.2, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 681 118,00 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 1 681 118,00 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем 16 травня 2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 00005721402, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510, 00 грн за порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
- № 00005731402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 681 118, 00 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень Державною фіскальною службою України рішенням про результати розгляду скарги від 25 липня 2018 року № 24449/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2018 року № 00005731402 скасовано в частині 1 548 374, 00 грн з підстав того, що висновки перевірки про заниження позивачем доходу на 8 602 080, 00 грн є передчасними, адже в акті перевірки відсутня інформація про припинення, ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Велс Сервіс».
27 липня 2018 року відповідно до акта перевірки та з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 25 липня 2018 року № 24449/6/99-99-11-01-01-25 прийнято податкове повідомлення-рішення № 00009031402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 132 744, 00 грн.
Позивач вважає винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів перед судом правомірність прийнятих рішень, в той час як надані позивачем пояснення та докази доводять їх переконливість, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Згідно пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
В силу п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За приписами ч.с. 2 та 3 Закону № 996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Згідно зведених показників бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що обліковується на 70 рахунку, складає 82 387121, 20 грн, з яких 46 070 189, 60 - дохід від реалізації товарів, що обліковується на рахунку 70.1; 36 466 241, 95 грн - дохід від реалізації робіт та послуг, що обліковується на рахунку 70.2; 149 310, 35 грн - вирахування з доходу, що обліковується на рахунку 70.4.
Згідно договору поставки товарів та надання послуг № 24696 від 01.01.2011, укладеного між ТОВ «Веско Інвест» як постачальником та ТОВ «Метро Кеш енд Керрі Україна» (надалі іменується як «МЕТРО»), постачальник постачає і передає у власність МЕТРО, МЕТРО приймає та оплачує товари згідно з замовленнями МЕТРО.
Пунктом 2.18 цього Договору передбачено, що у випадку повернення товарів МЕТРО постачальником надається МЕТРО коригуючи товарна накладна на суму вартості повернених товарів.
Матеріали справи свідчать, що в спірному випадку, на кожний окремий випадок повернення товарів, такі накладні складались (а.с. 168-243 т. 1 та а.с. 1-86 т. 2), чим спростовуються доводи апелянта про ненадання первинних документів, які підтверджують повернення товару.
Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженнями позивача, щодо безпідставного включення 149 310, 65 грн в склад доходу звітного періоду та донарахування податкових зобов'язань, оскільки позивачем правомірно вівся облік та вирахування з доходу відображалось на рахунку 70.4, що залишилось поза увагою контролюючого органу.
Також, щодо наявної на початок 2015 року кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнарз ЛТД» у розмірі 588 134, 36 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейнарз ЛТД» за договором про відступлення права вимоги №3012/УВ від 31 грудня 2015 року відступило підприємству - Товариству з обмеженою відповідальністю «Бель Епок» право вимоги грошових коштів в сумі 588 134,36 грн, що виникло на підставі пункту 7.1 договору поставки № 170314-001 від 17 березня 2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» та первісним кредитором.
Матеріали справи утримують повідомлення про відступлення права грошової вимоги від 30 грудня 2015 року.
В подальшому, 04.05.2016 року ТОВ «Бель Епок» надіслало позивачу вимогу щодо погашення заборгованості згідно договорів про відступлення права вимоги, зокрема, № 3012/УК від 30 грудня 2015 року в сумі 588 134, 36 грн.
Податковий орган як під час перевірки так і в апеляційній скарзі вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Бель Епок» подано фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік від 27 січня 2016 року № 9274320412, у якому відсутні показники в рядках 1125 «Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги» та 1155 «Інша поточна дебіторська заборгованість», тобто при аналізі зазначених фінансових показників не встановлено збільшення дебіторської заборгованості ТОВ «Бель Епок», що не підтверджує відступлення права грошової вимоги та, відповідно, її передачу ТОВ «Рейнарз ЛТД» на користь ТОВ «Бель Епок».
Поряд з цим, контролюючим органом враховано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» 16 квітня 2015 року подано заяву про застосування податкового компромісу, відповідно до якої уточнюючим розрахунком позивач відкоригував суму взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнарз ЛТД».
Так, факт погашення вказаної заборгованості у сумі 588 134, 36 грн підтверджується копією платіжного доручення № 345 від 27 травня 2016 року та виписки по рахунку № НОМЕР_1 за 27 травня 2016 року.
Підрозділ 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України визначає особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу.
Пункт 1 цього підрозділу визначає, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.
Контролюючий орган наполягає, що застосувавши процедуру податкового компромісу, позивач погодився з відсутністю реального характеру здійсненої операції по взаємовідносинах із ТОВ «Рейнарз ЛТД». В такому випадку, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не вважаються первинними документами для цілей ведення податкового обліку, відсутні і підстави для формування кредиторської заборгованості.
Проте, колегія суддів вважає такий висновок безпідставним, та таким, що зроблений без врахування фактичних даних бухгалтерського обліку ТОВ «Веско Інвест» за 2016 рік, в якому відбулось погашення кредиторської заборгованості перед новим кредитором ТОВ «Бель Епок».
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що податковим органом безпідставно не враховано погашення позивачем дебіторської заборгованості та необґрунтовано віднесено суму вказаної заборгованості до сум доходу за 2015 рік, адже у даному періоді не відбулось ні збільшення активу, ні зменшення зобов'язання.
За приписами норм пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому, згідно пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Наявним в матеріалах справи актом від 30.03.2018 № 459/26-15-14-02-04 підтверджено, що станом на 30.03.2018 ТОВ «Веско Інвест» не надало первинних документів, договорів по переуступці боргу ТОВ «ЮГ Контракт», ТОВ «Велс Сервіс», ТОВ «Рейнарз ЛТД» та ТОВ «Бель Епок».
За встановленими обставинами справи 24 червня 2016 року позивач повідомив податковий орган про вилучення первинних документів старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві у зв'язку з проведенням досудового розслідування в кримінальному провадженні №12015100000000519 від 10 червня 2015 року на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2016 року по справі №752/9437/16-к, внаслідок чого проведення перевірки було перенесено.
В подальшому, листом від 17 січня 2018 року Головне управління Національної поліції у місті Києві повідомило, що документи по фінансово-господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» повернуто службовим особам підприємства під зберігальну записку.
В той же час, в матеріалах справи міститься копія листа слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві від 26 лютого 2018 року № 3904/125/23/3-18, зі змісту якого вбачається, що у ході досудового розслідування кримінального провадження № 12015100000000519 23 червня 2015 року вилучено оригінали первинних фінансово-господарських документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» щодо фінансово-господарських взаємовідносин із суб'єктами підприємницької діяльності. При цьому, у подальшому, прокуратурою міста Києва підслідність у вказаному кримінальному провадженні визначена за слідчим відділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.
Також, із листа Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 05 квітня 2018 року № 3015/125/50-2018 вбачається, що повернути документи, які було вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю «Веско Інвест» в ході досудового розслідування не являється можливим, оскільки вони були визнані речовими доказами та є необхідними для слідства.
За таких обставин, твердження податкового органу про наявність у позивача первинних документів, вилучених на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2016 року у справі №752/9437/16-к, є незмістовними та правомірно відхилені судом першої інстанції.
Отже, з урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку мають місце обставини, які звільняють платника податку від обов'язку надання податковому органу копій первинних документів, та, як наслідок, відсутність підстав накладення на позивача штрафу за ненадання таких документів.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк