П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 522/18255/19
Головуючий в 1 інстанції: Абухін Р.Д.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09 грудня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови Львівської митниці ДФС (далі ДФС) у справі про порушення митних правил №7217/20900/18 від 18 грудня 2018 року за ст.470 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 09 грудня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням, ДФС подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення в частині з огляду на таке.
Судом першої інстанції було встановлено, що 08 січня 2018 року позивачем було ввезено на митну територію України через пункт пропуску «Угринів» Львівської митниці ДФС автомобіль Opel Corsa в митному режимі «Транзит».
Згідно автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 28 листопада 2018 року позивачем не вивозився та у інший митний режим згідно законодавства не був поміщений. Ввезення цього транспортного засобу було оформлено співробітниками митного поста у режимі "транзит" - транспортний засіб особистого користування.
07 лютого 2019 року позивачем було здійснено митне оформлення автомобіля позивача Opel Corsa зі сплатою встановлених митних платежів. При цьому позивач зазначав, що під час митного оформлення автомобіля Opel Corsa було сплачено добровільний внесок у розмірі 8500 грн. за порушення митних правил, а саме за порушення строків перебування вказаного автомобіля у митному режимі «Транзит».
Водночас, як зазначено самим позивачем, 27 серпня 2019 року він дізнався, що 18 грудня 2018 року працівниками ДФС було складено щодо нього постанову про порушення митних правил №7217/20900/18 та притягнуто до відповідності за ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 8500,00 грн..
Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при ввозі позивачем транспортного засобу особистого користування у посадових осіб митного посту не було правових підстав зазначати режим ввозу для транспортних засобів комерційного призначення - транзит, оскільки цей автомобіль не є транспортом комерційного призначення за технічними характеристиками, а документи що підтверджують його комерційне призначення не надавались.
Колегія суддів не досліджуючи вказані висновки та спірні правовідносини по суті зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що спірна постанова ДФС була винесена за порушення позивачем митних правил, визначених МК України.
Положеннями ст.529 МК України (порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил) передбачено, що постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Скарга (адміністративний позов) на постанову митного органу у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або судом.
Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Слід зазначити, що застосування 10-ти денного строку звернення до суду на оскарження постанови про порушення митних правил узгоджується практикою Верховного Суду (постанова від 17 жовтня 2018 року справа №274/5636/16-а) та не заперечується самим позивачем (а.с.25).
З матеріалів справи (а.с.24) вбачається, що про наявність оскаржуваної постанови від 18 грудня 2018 року позивач дізнався лише 27 серпня 2019 року (самостійно зазначено позивачем) із листа виконавчої служби. 27 серпня 2019 року він звернувся до Другого Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою про закриття виконавчого провадження, а 16 вересня 2019 року ним було отримано відповідь, якою відмовлено у закритті виконавчого провадження. Пізніше, 27 вересня 2019 року позивач звернувся із заявою про скасування оскаржуваної постанови до ДФС, на яку 16 жовтня 2019 року ним отримано лист ДФС про відмову у скасуванні оскаржуваної постанови.
Разом з тим, з позовом ОСОБА_1 звернувся лише 25 жовтня 2019 року, тобто майже через 2 місяці з дня, коли з його слів він дізнався про винесення спірної постанови ДФС про притягнення до відповідальності.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивачем зазначено про відсутність юридичної освіти та знань особливостей відрахування строків досудового врегулювання та звернення до суду, водночас, колегія суддів не приймає вказані посилання для обґрунтування пропуску строку та зазначає, що вказані позивачем підстави та посилання на його юридичну необізнаність не є поважною причиною для поновлення строку.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 05 лютого 2019 року справа №758/9426/17 та від 18 вересня 2018 року справа №815/679/16.
Крім того, в постанові від 21 лютого 2018 року справа №815/4480/16 Верховним Судом зазначено, що: «Представник позивача аргументує пропуск строку позивачем на звернення до суду юридичною необізнаністю позивача та відсутністю грошових коштів на платну правову допомогу.
Процесуальні строки є активними засобами впливу на поведінку учасників в адміністративному процесі тому, що гарантують їм можливість належним чином підготуватись та реалізувати необхідні процесуальні дії, й не дають можливості невиправдано затягувати процес.
Однак Суд (Верховний Суд) зазначає, що посилання представника позивача в касаційній скарзі на юридичну необізнаність та відсутність грошових коштів у позивача не приймаються до уваги, оскільки вказані підстави не є поважними причинами пропуску строку.
Суд звертає увагу на те, що причини пропущення процесуальних строків, незалежно від способу встановлення, мають бути поважними. Тобто, зацікавлена у вирішенні справи особа має надати докази про те, що причини є поважними.
Позивачем не було зазначено обставин які об'єктивно унеможливили своєчасно та у визначений законом строк звернутись до суду за захистом порушеного, на думку позивача, права».
Окрім іншого, суд критично відноситься до посилань позивача на юридичну необізнаність, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач за правовою допомогою до фахівців не звертався, а всі заяви, клопотання та інше підписані ним самостійно.
Також, як було зазначено, положеннями ч.1 ст.529 МК України передбачено, що постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до положення пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що законом передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому, звернення позивача до ДФС зі скаргою не є визначеним досудовим порядком вирішення спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав.
Крім того, слід враховувати, що зі скаргою на спірну постанову позивач звернувся до Львівської митниці ДФС, а не до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику (що передбачено ч.1 ст.529 МК України), тобто до органу, який видав спірний акт, а не до вищестоящого органу, що також свідчить про відсутність факту досудового порядку врегулювання спору.
Також, слід зазначити, що про оскаржувану постанову позивач дізнався (за його посиланнями) 27 серпня 2019 року, водночас, зі скаргою на спірну постанову до Львівської митниці ДФС позивач звернувся лише 27 вересня 2019 року (зазначено самим позивачем (а.с.24)), тобто з пропуском 10-ти денного строку, передбаченого ст.289 КУпАП на подання скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Положеннями ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4).
Згідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, враховуючи, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався 27 серпня 2019 року, а з позовом звернувся 25 жовтня 2019 року, тобто з пропуском 10-ти денного строку, передбаченого ст.289 КУпАП, та приймаючи до уваги відсутність належних та достатніх доводів для поновлення вказаного строку, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без розгляду.
Крім того, слід зазначити, що суд першої інстанції фактично доводів позивача про поновлення строків звернення до суду не дослідив та правової оцінки їм не надав, обмежившись лише цитуванням посилань позивача, вказаних ним в заяві про поновлення строку, що є поверхневим та неналежним дослідженням питання дотримання строків звернення до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями: 122, 123, 240, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби - задовольнити частково, а рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09 грудня 2019 року - скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 27 лютого 2020 року.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.