Справа № 580/1465/19 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький
25 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представника позивача Сухаревського В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення
02.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" (надалі - ТОВ "Енергетично-дорожнє будівництво") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0051485012 від 29.03.2019 та про стягнення з державного бюджету за рахунок асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 19210 грн. 00 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 48200 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до положень п.120-1.1 ст. 120-1 ПК України штраф не застосовується до трьох окремих видів податкової накладної, а саме: податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю); податкової накладної, складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; податкової накладної, складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0051485012 від 29.03.2019.
Приймаючи у справі рішення суд першої інстанції зазначив, що зважаючи, що норма п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України не сформульована з достатньою чіткістю, з урахуванням інших положень Податкового кодексу України, суд вважає, що платник податків не порушив положень названого закону, що виключає можливість застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах закону, спірне рішення є правомірним, а судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги правову позицію Верховного Суду у справі № 807/68/18 за аналогічних обставин.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій вказав, що відповідно до п. 8 Порядку заповнення накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, встановлено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини робиться помітка «X» та зазначається тип причини, серед яких: 2 - Складена на постачання неплатнику податку; 8 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість; 11 - Складена за щоденними підсумками операцій. Отже, на думку позивача, податкова накладна, складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, не визначена серед податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), тому твердження контролюючого органу про зміст наведених в п. 120-1.1 та п.120-1,2 ст. 120-1 ПК України виключень, а саме: податкова накладна, що не надається отримувачу (покупцю), складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування, та податкова накладна, що не надається отримувачу (покупцю), складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, буде таким, що суперечить нормам податкового законодавства.
У судовому засіданні представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги.
Інші сторони у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін, які належним чином повідомленні, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, рішення суду підлягає скасування виходячи з такого.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено камеральну перевірку дотримання граничних термінів реєстрації позивачем податкових накладних, за результатами якої складено акт від 19.02.2019 №987/23-00-12-007/33757711 з розрахунком до акту (а.с.15, 17).
Згідно висновків акту встановлені порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України, а саме двох податкових накладних № 7 від 08.10.2018 на суму 3733122.98грн., яка була зареєстрована 14.11.2018 (порушення - 14 днів), та № 19 від 31.12.2018 на суму 2163726.96 грн., яка була зареєстрована 11.02.2019 (порушення - 27 днів).
Відповідачем зроблено розрахунок відповідного штрафу: за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 3733122 грн. 98 коп. застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 373312 грн. 30 коп.; - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 2163726 грн. 96 коп. застосовано штраф в розмірі 20% у сумі 432745 грн. 39 коп.
На підставі висновків вказаного акту відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0051485012, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 806057 грн. 69 коп. (а.с.19).
Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з п. 201.1 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів.
Отже, з 01.01.2017 року законодавцем змінено редакцію пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. На відміну від попередньої редакції цієї статті, яка встановлювала штрафні санкції за порушення термінів реєстрації виключно податкових накладних, що підлягають наданню покупцям, чинною на момент виникнення правовідносин редакцією визначено, що штрафні санкції застосовуються за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації всіх податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Винятком є виключно порушення термінів реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Судом апеляційної інстанції були дослідженні розрахунок коригування кількісних і вартісних показників по податкової накладної № 19 від 31.12.2018 та податковій накладній № 7 від 08.10.2018 (а.с.20, 21).
Представником позивача не заперечувався факт не своєчасної реєстрації вказаних накладних (які вказані в акті перевірки), оскільки не надавалися отримувачу (покупцю).
Разом з тим, зі змісту даних податкових накладних вбачається, що позивач не звільнений від оподаткування та обсяги постачання товарів не оподатковуються за нульовою ставкою.
Отже, наявність обов'язку у платника податків щодо здійснення реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не є спірною у даній справі, а спірним є саме наявність чи відсутність підстав для застосування штрафу, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.
Судовою колегією враховується, що відповідно до п. 8 Порядку № 1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини, зокрема, « 02» - складена на постачання неплатнику податку.
Отже, положеннями Порядку № 1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю).
Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.
Системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, Порядку № 1307, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 816/1488/17 та у постанові від 11.12.2018 року у справі № 807/68/18.
В силу ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при розгляді спору не були враховані зміни нормативного регулювання, які відбулися у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року № 1797-VIII.
З огляду на вищенаведені обставини та зазначені норми, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, і не підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи не спростовується факт несвоєчасної реєстрації позивачем податкових накладних у відповідному реєстрі, тому штраф застосовано відповідачем правомірно.
Посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, не заслуговують уваги, оскільки у справах, на які посилається позивач, на відміну від даної справи, було встановлено порушення норм Конвенції внаслідок протиправних дій органів державної влади.
Також, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є помилковим, наведені апелянтом аргументи заслуговують уваги.
Отже, на підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено 27.02.2020 р.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 р. - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
А.Г. Степанюк