Справа № 640/18486/18
27 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Вівдиченко Т.Р.
За участю секретаря: Гайворонського В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року, суддя Огурцов О.П., у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 120 346,25 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 111 908,75 грн та по військовому збору у розмірі 8 437,50 грн, який виник у зв'язку з несплатою позивачем грошових зобов'язань визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 15.08.2016 року № 0003121306 та № 0003131306.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07.06.2016 року по 13.06.2016 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.
За результатами перевірки складено акт від 21.06.2016 року №146/26-54-13-06-17-2428117833, яким встановлено порушення підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України внаслідок донарахування податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся на загальну суму 89 391,00 грн, порушення пункту 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - не нараховано та не сплачено військовий збір за 2015 рік у розмірі 6750,00 грн. та порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, яке полягає в неподанні декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік.
15.08.2016 року на підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання:
- № 0003121306 за платежем військовий збір на загальну суму 8 437,50 грн у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 1687,50 грн;
- № 0003131306 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у розмірі 111 908,75 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 22517,75 грн.
Супровідним листом від 15.08.2016 року № 7324/Ш/26-54-13-06-26 вказані податкові повідомлення-рішення були направлені ОСОБА_1 , водночас поштове відправлення повернулось без вручення адресату, в довідці ф. 20 причиною повернення (досилання) зазначено "за закінченням встановлено строку зберігання".
06.10.2018 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено фізичній особі ОСОБА_1 податкову вимогу № 8120-17, в якій визначено загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 05.10.2016 року у розмірі 120346,25 грн.
07.10.2018 року в.о. начальника Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №8821/Ш/26-54-17-25, яким відповідно до статті 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника - ОСОБА_1 у податкову заставу.
У листопаді 2018 року Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 120 346,25 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.57.3 ст.57 Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно п.п. «е» п.176.1 ст.176 ПКУ платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов'язань.
Згідно п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.
Для встановлення визначеній податковим органом сумі грошових зобов'язань статусу узгодженої необхідно, насамперед, довести, що платник податків був обізнаний з наявністю у нього самостійно визначених контролюючим органом сум грошових зобов'язань, які підлягають сплаті.
Відповідно до п.45.1 ст.45 ПКУ платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Пункт 42.1 ст. 42 ПК України визначає, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. (п.42.2 ст.42 ПК України).
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Аналогічне викладено у п. 3 розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» від 28.12.2015 року № 1204 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254.
Пункт 59.1 ст. 59 ПК України: у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Пункт 59.3 ст. 59 ПК України визначає, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
З викладеного вбачається, що норма п. 58.3 ст. 58 ПК України є спеціальною у питанні направлення поштової кореспонденції платнику податків - фізичній особі та передбачає, що як податкові повідомлення-рішення, так і податкова вимога направляються на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
Тобто, у податкового органу є визначена законом дискреція при направленні кореспонденції платнику.
Матеріали справи свідчать, що у період з 07.06.2016 року по 13.06.2016 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.
На підставі акту перевірки від 21.06.2016 року №146/26-54-13-06-17-2428117833 контолюючим органом 15.08.2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання: № 0003121306 за платежем військовий збір на загальну суму 8 437,50 грн у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 1687,50 грн; № 0003131306 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у розмірі 111 908,75 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 22517,75 грн.
Супровідним листом від 15.08.2016 року № 7324/Ш/26-54-13-06-26 вказані податкові повідомлення-рішення були направлені ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , тоді як з матеріалів справи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що адреса відповідача: АДРЕСА_2 .
Вказані поштові відправлення повернулись без вручення адресату, в довідці ф. 20 причиною повернення (досилання) зазначено "за закінченням встановлено строку зберігання".
Також колегія суддів зазначає, що у період з 10.06.2015 року по 17.01.2015 року, з 27.11.2015 року по 25.12.2015 року, з 18.01.2016 року по 04.04.2016 року, з 16.10.2016 року по 18.12.2016 року ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 18.02.2019 року № 128 та витягом з наказу від 26.03.2018 року № 64.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 знятий з обліку як фізична особа-підприємець 30.03.2015 року, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва від 24.06.2015 року № 11404/02, ФОП ОСОБА_1 , код ДРФО НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , згідно акту перевірки від 24.06.2015 року № 337-Ф заборгованості по страхових внесках перед Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва не має.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога не отриманні ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій податкового органу, а тому вважаються такими, що не вручені платнику податків (абз. 4 п. 58.3 ст. 58 ПК України) та, відповідно, податковий борг не може вважатися узгодженим.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача було знято з реєстрації 31.03.2015 року, тоді як податковим органом проведено перевірку за весь період 2015 року без врахування вищезазначеної обставини та безпідставно нараховано податковий борг.
Пункт 14.1.175 ст. 14 ПК України: податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Виходячи з вимог ст. 95 ПК України право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у контролюючого органу через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову Головного управління ДФС у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи, тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року скасувати та ухвалити у справі постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити в повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Судя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Вівдиченко Т.Р.