26 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/7840/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі №160/7840/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області по невиконанню вимог п. 2 статті 7 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області виконати дії передбачені п. 2 статті 7 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; визнання протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області по невиконанню вимог п. 1 статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження», п. 2 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», абзацу 3 п. 3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження»; зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відповідно до абзацу 3 п. 3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» направити до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 59139852.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 року адміністративний позов було залишено без руху, у зв'язку із ненаданням позивачем документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі, визначеному чинним законодавством України або докази, що підтверджують наявність підстав звільнення від сплати судового збору.
09.09.2019 року позивачем подано до суду заяву у якій зазначено, що до позовної заяви додано відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про невиплату пенсії у 2018 році, що є доказом неможливості сплати судового збору та підставою для звільнення від його сплати або відстрочення. Позивач просив розглянути клопотання та звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року в задоволенні клопотань про звільнення та відстрочення сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії в порядку ст.169 КАС України повернуто позивачу, з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, а справу направити для продовження розгляду у справі до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що предметом спору у даній справі є бездіяльність відповідача, з вини якого позивач не отримує соціальної виплати - пенсію за період з 01.04.2017 року по 31.12.2018 року. Вказана обставина й стала доказом щодо неможливості сплатити судовий збір за подання позовної заяви та відповідно подання клопотання про звільнення від сплати судового збору або його відстрочення. Проте суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні даного клопотання та повернув позовну заяву, оскільки не отримання позивачем як внутрішньо-переміщеною особою доходу у вигляді пенсії виключає можливість сплатити судовий збір та позбавляє його можливості захистити свої соціальні права.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області підтримує позицію суду першої інстанції, просить ухвалу суду залишити без змін, водночас просить відмовити у задоволенні адміністративного позову на бездіяльність державного виконавця відділу в повному обсязі. Проте апеляційний суд переглядає ухвалу суду першої інстанції, якою повернуто позовну заяву, але ніяк не рішення суду стосовно предмету спору у даній справі.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, в обґрунтування ухвали про повернення позовної заяви зазначив, що відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про невиплату позивачу пенсії у 2018 році містить лише інформацію про невиплату позивачу пенсійних виплат. Зазначені відомості не є достатніми доказами, які підтверджують факт відсутності у позивача інших доходів, а отже не можуть слугувати самостійною підставою для звільнення позивача від сплати судового збору, відстрочення такої сплати.
Суд також зазначив, що предметом заявленого позивачем позову є надання правової оцінки законності бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, а не захист соціальних прав позивача.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Як визначено ч.3 ст.169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Тобто, несплата судового збору при пред'явленні позову є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку позивачу для усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки - не сплатив судовий збір, то позовна заява повертається позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження скрутного матеріального становища позивачем на виконання вимог ухвали окружного суду від 15.08.2019 року долучено лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.05.2019 № 11514/08-01/26 згідно якого повідомлено позивача, що оскільки Кабінетом Міністрів України не визначено порядок щодо виплати соціальних виплат по внутрішньо переміщеним особам, які не виплачені за минулий період, тому управління позбавлене можливості провести виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 року по 31.12.2018 року в розмірі 42 280,86 грн.
Згідно вказаного листа ОСОБА_1 не отримувала пенсію за період з 01.04.2017 року по 31.12.2018 року.
Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, зокрема, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З огляду на викладене, враховуючи наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору та застосування судом першої інстанції формального підходу при вирішенні даного питання, а саме, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам майнового стану ОСОБА_1 , та враховуючи, що відсутність можливості реалізувати право на подання адміністративного позову у зв'язку з несплатою судового збору, є перешкодою у доступі до правосуддя, що суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі №160/7840/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 26 лютого 2020року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва