Справа № 826/16999/18 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
26 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Файдюка В.В., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Суркової Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року, -
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернулась у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем протиправно не проводилось нарахування та виплати пенсії у період з 01 квітня 2015 року по 01 грудня 2016 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови провести нарахування та виплату позивачу пенсії за віком за період з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року та зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату пенсії за відповідний період.
Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати в частині відмови в позові та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII суперечить положенням частини 2 статті 22 Конституції України, а тому відповідач має керуватися саме нормами Основного Закону, як нормами прямої дії.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, з 2006 року позивачу призначено пенсію за віком за списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон України №1058-ІV).
У період з 01 квітня 2015 року по 01 грудня 2016 року виплата пенсії позивачу була припинена, що стало наслідком звернення останньої до відповідача з відповідними листами.
У листі від 26 вересня 2018 року відповідач повідомив, що у період з 01 червня 2015 року по 01 грудня 2016 року виплата пенсії позивачу призупинена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ (далі - Закон України №213-VІІІ), відповідно до якого у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до Закону України №1058-IV, не виплачуються.
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернулась з відповідними позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині, суд виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII (далі - Закон України №911-VIII) до статті 47 Закону України №1058-IV внесено зміни, якими тимчасово на період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року встановлено, що особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Як правильно встановлено судом, Законом України №911-VIII на 2016 рік законодавець встановив обмеження щодо виплати пенсій особам, які працюються на посадах та умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон України №3723-ХІІ).
Відповідні положення Закону неконституційними у встановленому законодавством порядку не визнані.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у позивача відсутнє право на отримання пенсії у період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2016 року.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді В.В. Файдюк
Л.Т. Черпіцька