Справа № 640/20172/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
26 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій № 9 від 15.06.2018 про повернення документів майора ОСОБА_1 на доопрацювання до Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України;
- зобов'язати Комісію Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій повторно розглянути документи стосовно надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій у порядку, встановленому чинним законодавством України з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог, зазначає, що в період з 28.07.2016 по 07.08.2016 він залучався до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.
Водночас, в порушення пункту 6 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, командувач Високомобільних десантних військ Збройних Сил України у місячний строк після завершення позивачем завдань антитерористичної операції в районах її проведення не подав на розгляд комісії, утвореної Міністерством оборони України довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
В подальшому в названий порядок було внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 602, якими встановлені обмеження щодо надання статусу учасника бойових дій особам, які були залучені до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, що і слугувало підставою для відмови позивачеві у наданні статусу учасника бойових дій та повернення його документів на доопрацювання.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 залучався до проведення АТО на строк менше 30 днів під час дії редакції Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, без застереження щодо залучення особи до АТО понад 30 днів, а тому у комісії Міністерства оборони України були відсутні правові підстави для повернення документів на доопрацювання до Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт обґрунтовує правомірність свого рішення тим, що позивачем не наведено причин неподання документів для надання статусу учасника бойових дій у місячний строк після виходу з АТО та зарахування до списків військової частини. Відтак, на думку апелянта, оскільки на момент розгляду його документів Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення зазнав змін в частині обов'язкового залучення особи до участі в АТО протягом 30 календарних днів, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України з 14.07.2001.
Відповідно до наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 25.07.2016 № 92дск майора ОСОБА_1 було залучено до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях на період з 28.07.2016 по 07.08.2016.
Відповідно до наказу командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України по строковій частині від 28.07.2016 № 192 позивач вибув з району виконання завдань основного командного пункту у відрядження до штабу АТО з 28.07.2016, що також підтверджується і посвідченням про відрядження від 28.07.2016 № 980, що було видане військовою частиною НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) по строковій частині № 220дск від 07.08.2016, ОСОБА_1 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань.
Відповідно до наказу командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України по строковій частині від 08.08.2016 № 199 ОСОБА_1 прибув і приступив до виконання службових обов'язків з відрядження зі штабу АТО.
26.02.2018 Управлінням контролю якості Міністерства оборони України було надіслано директору Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України документи для надання позивачеві статусу учасника бойових дій.
Головним управлінням розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України було оформлено ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 10.05.2018 № 408/4/1744 про те, що останній дійсно в період з 28.07.2016 по 07.08.2016 безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформленим протоколом № 9 від 15.06.2018 документи майора ОСОБА_1 , у зв'язку із залученням до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, повернуто до Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (в редакції чинній на час залучення позивача до проведення антитерористичної операції) учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідний Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (тут і надалі в редакції чинній на час залучення позивача до проведення антитерористичної операції; далі - Порядок № 413).
Згідно із пунктом 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається:
військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Пунктом 4 Порядку № 413 визначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).
Згідно з п. 5 Порядку № 413 визначено, що рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС (далі - комісія).
Відповідно з абз. 1 та 2 пункту 6 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками установ, закладів подаються на розгляд комісії у місячний строк після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу чи призначення їх на відповідні посади.
Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.
Наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 № 200 затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, відповідно до п. 11 якого Комісії зобов'язані, зокрема, розглядати документи стосовно надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, а в разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертати їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів чи особисто заявнику з метою подальшого доопрацювання.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 602 «Про внесення змін до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» доповнено Порядок пунктом 2-1 такого змісту:
« 2-1. Статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
Особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією, а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції».
За встановленими обставинами справи, позивач, в період з 28.07.2016 по 07.08.2016 відряджався до зони проведення АТО на території м. Часів Яр та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для повернення документів на доопрацювання став той факт, що позивач був залучений до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 днів.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що право особи на отримання статусу учасника бойових дій виникає з моменту його участі у бойових діях, а не з моменту подання нею заяви про надання такого статусу.
У пункті 2 рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотньої дії (ретроактивна форма). В пункті 3 зазначеного рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадку, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб.
Надання зворотньої дії Закону (ретроактивність Закону) - виключення, про що повинна бути пряма вказівка про це в Законі.
В даному випадку урядом дію пункту 2-1 Порядку 413 не поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом.
Отже, на час виникнення у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій, законодавство України не містило будь-яких обмежень щодо тривалості строку перебування безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, осіб, які брали безпосередню участь в забезпеченні проведення антитерористичної операції.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що комісією Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій безпідставно та необґрунтовано направлено документи ОСОБА_1 на доопрацювання.
Слід зауважити, що згідно з пунктом 8 Порядку № 413, у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.
У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку.
На підставі наведеного, суд зазначає, що Порядком № 413 передбачено обов'язок командирів (начальників) військових частин (органів, підрозділів) або інших керівників установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення подати на розгляд комісії довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Посилання апелянта на право позивача на самостійне подання відповідних документів, на переконання судової колегії, не може бути рівнозначним, альтернативним шляхом для отримання статусу учасника бойових дій, оскільки Порядком № 413 закріплено саме обов'язок командирів (начальників) військових частин (органів, підрозділів) або інших керівників установ, закладів подання відповідних документів.
Отже, ненадання особі статусу учасника бойових дій, за умови відсутності обов'язку цієї особи щодо вчинення певних дій, не може слугувати підставою для відмови у надані їй такого статусу.
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк