19 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 200/18565/17
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року в адміністративній справі №200/18565/17 (головуючий суддя у 1 інстанції Юхно І.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Дніпрі ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, в якому просив:
- визнати дії Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Дніпрі ради щодо відмови ОСОБА_1 у постановці на облік на забезпечення санаторно-курортним лікуванням протиправними;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Дніпрі ради поставити на облік ОСОБА_1 для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, як учасника бойових дій.
Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затверджених Постановою КМУ від 27.04.2011 року №446.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є військовослужбовцем та учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 05.07.2017 року та копією довідки №658 від 22.05.2017 року.
При цьому, ОСОБА_1 перебуває на обліку як учасник бойових дій в антитерористичній операції в Управлінні соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Дніпрі раді для отримання послуг з психологічної реабілітації з 25.02.2019 року.
Так, відповідачем ОСОБА_1 в усній формі було відмовлено в постановці на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням у зв'язку зі статусом військовослужбовця, що стало підставою для звернення з вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, нормами Закону України від 22.10.1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції чинній на момент вимкнення спірних правовідносин (далі - Закон України №3551-XII), Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України № 2232-XII), Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року №446 «Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей» (далі - Постанова №446), Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року №200 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням» (далі - Постанова №200).
Згідно ст. 5 Закону України №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Статтею 6 Закону України №3551-XII встановлено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 , підполковник юстиції, в період з 11.02.2017 року по 17.05.2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на підставі витягу з наказу ПЗК АТЦ при СБУ від 30.01.2017р. №9дск, витягу з наказу ПЗК АТЦ при СБУ від 17.02.2017р. №16дск, наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.02.2017р. №30, витягу з наказу ПЗУ АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 14.02.2017р. №45дск, витягу з наказу ПЗК АТЦ при СБУ від 08.05.2017 №41дск, витягу з наказу ПЗК АТЦ при СБУ (по стройовій частині) від 17.05.2017р. №138дск, наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.05.2017р. №125, посвідченням про відрядження від 03.02.2017р. №88.
З урахування на вищенаведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач є військовослужбовцем та учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 05.07.2017 року та копією довідки №658 від 22.05.2017 року.
Порядком забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №446 визначено механізми забезпечення, зокрема військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту; ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Пунктом 2 Постанови №446 зазначено, що державні органи забезпечують військовослужбовців путівками до санаторно-курортних закладів не більше одного разу на рік. Пунктом 3 Постанови №446 встановлено, що особи, зазначені в пункті 2 Порядку, повинні перебувати на обліку в державних органах для отримання путівки до санаторно-курортного закладу, зокрема, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту і членів їх сімей.
Згідно п.4 Постанови №446 путівки надаються особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості у міру надходження путівок, зокрема: військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - за місцем служби відповідно до висновків військово-лікарської комісії, а ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Держспецзв'язку і членам їх сімей, особам, зазначеним у статтях 6-1 - 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», - на підставі заяви, медичної довідки лікувальної установи за формою 070/о, посвідчення, яке дає право на пільги, та довідки з Пенсійного фонду України про отримання пенсії.
При цьому, відповідно до ст. 12 Закону України №3551-XII учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них Учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Постанови №200 визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах у разі утворення (крім м. Києва) рад (далі - органи соціального захисту населення) забезпечують осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів відповідно до цього Порядку згідно з медичними рекомендаціями в порядку черговості, зокрема учасників бойових дій - не частіше ніж один раз на рік строком на 18-21 день.
Згідно з п.4 Постанови №200 для одержання путівки особи, зазначені у пункті 1 цього Порядку, повинні перебувати на обліку в органах соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання, а для внутрішньо переміщених осіб - за фактичним місцем проживання відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до п. 5 Постанови №200 для взяття на облік особа, зазначена у пункті 1 Порядку №200, чи її законний представник подають заяву, медичну довідку лікувальної установи за формою № 070/о, копію відповідного посвідчення, а учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники війни - також копію військового квитка (за наявності) та копію документа, що підтверджує безпосередню участь (забезпечення проведення) особи в антитерористичній операції чи заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Пунктом 6 Постанови №200 встановлюється, що реєстрація заяв та облік осіб, зазначених у пункті 1 Порядку №200, проводиться за формами, затвердженими Мінветеранів, окремо від інших категорій осіб незалежно від профілю захворювання, за яким особи направляються на санаторно-курортне лікування, в порядку черговості подання заяв.
З аналізу наведених норм права слідує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на постановлення на облік в органах соціального захисту населення для санаторно-курортного лікування, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання, а для внутрішньо переміщених осіб - за фактичним місцем проживання відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу звернення із особистою заявою з необхідними документами для постановки на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням до органу соціального захисту населення як передбачено Постановою №200. При цьому, відповідачем надано інформації, відповідно до якої ОСОБА_1 як учасник бойових дій не звертався до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради з заявою для постановки на облік про забезпечення санаторно-курортним лікуванням. Доказів протилежного позивачем не надано.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не виконано передбачених чинним законодавством дій, зокрема, не подано відповідної заяви та доданої до неї необхідних документів, а тому в даному випадку у відповідача були відсутні правові підстави для поставлення на облік ОСОБА_1 для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, як учасника бойових дій, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року в адміністративній справі №200/18565/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Дніпрі ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року в адміністративній справі №200/18565/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко
суддя В.А. Шальєва