25 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/5741/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 р. (суддя Сидоренко Д.В.) в адміністративній справі №160/5741/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС, про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товару від 04.06.2019 №UA110000/2019/200098/2; визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00388. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю оскаржуваного рішення внаслідок неправомірності вимоги відповідача про надання додаткових документів; не відповідності форми рішення у зв'язку із не зазначенням обґрунтованих причин неможливості визнання заявленої митної вартості; не зазначення доказів неможливості послідовного використання попередніх методів визначення митної вартості, ніж резервний.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 р. позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Дніпропетровською митницею ДФС. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вказує, що декларантом умисно не надано під час подання ЕМД від 30 травня 2019 № UA110150/2019/224684 для митного оформлення документи на підтвердження числових значень всіх складових митної вартості товару з метою зменшення бази оподаткування товару. Документи, перераховані представником позивача у позові як подані за ЕМД від 30 травня 2019 №UA110150/2019/224684, під час оформлення ЕМД не надавались і не зазначались у графі 44, а саме: копія платіжного доручення від 10 травня 2019 р. щодо оплати частини вартості оцінюваного автомобіля у сумі 500,00 євро, копія платіжного доручення від 13 червня 2019 р. щодо оплати частини вартості оцінюваного автомобіля у сумі 500,00 євро, копія платіжного доручення від 14 червня 2019 р. щодо повернення суми оцінюваного автомобіля у сумі 600,00 євро, переклад рахунку від 21 травня 2019 р. №2019-078, переклад системи оцінки транспортних засобів schwackenet.de від 31 травня 2019 р., витяги оголошень з інтернет ресурсу mobile.de. Декларант був повідомлений про необхідність надання касового або товарного чеку (квитанції, іншого еквівалентного по змісту документа, який підтверджує сплачену за товар суму), проте, покладеного на нього пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України обов'язку не виконав. Платіжні документи статтями 53, 368 Митного кодексу України віднесені до переліку обов'язкових документів, які подаються декларантом на підтвердження заявленої митної вартості. Таким чином, декларант позивача повинен був надати до митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги.
Представник позивача просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рахунку 2019-078 від 21 травня 2019 р. ОСОБА_2 придбав у «Аутос96 КФЦ Хандль ОСОБА_3 Майер» автомобіль Opel Combo, номер кузову НОМЕР_1 , дата першої постановки на облік 21 липня 2015р., потужність 77кВт, пробіг приблизна 220,077 км., № техпаспорту НОМЕР_2 . Також у рахунку зазначено, що продаж без надання будь-яких гарантій, оскільки мова йде про експортну операцію. Вартість автомобіля нетто без ПДВ 4400,00 євро. Неоподаткований продаж за межами ЄС. Завдаток у розмірі 500 євро одержано 12 травня 2019 р. через грошовий переказ. Решту суми у розмірі 3900 та заставу у розмірі 600 євро (разом 4500 євро) одержано 21 травня 2019 р. Сума застави переказується назад після одержання підтвердження щодо вивезення товару. 30 травня 2019 р. з метою належного митного оформлення автомобіля до Дніпропетровської митниці ДФС позивачем подано митну декларацію №UА110150/2019/224684. Митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору на рівні 4400 євро. 04 червня 2019 р. Дніпропетровською митницею ДФС винесене рішення про коригування митної вартості №UА110000/2019/200098/2, відповідно до якого митну вартість даного автомобіля скориговано до рівня 6750,00 євро, а також надано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00388. Рішення вмотивовано тим, що митна вартість скорегована за другорядним методом визначення митної вартості 2г - резервний метод та ґрунтується на відомостях інформаційних ресурсів митних органів за ЕМД від 21.02.2019р. №UA901010/2019/3087 та розраховується на рівні 6750 євро.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову у зв'язку із недоведеністю відповідачем обставин, які би викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не було встановлено. Надані документи містили всі необхідні числові дані, які необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, які регулюються Митним кодексом України.
Статтею 49 Митним кодексом України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 1 та ч. 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин 1-4 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Неможливість перевірки та обчислення суми, що підлягає сплаті, або була сплачена, пов'язана відповідачем із тим, що інвойс від 21 травня 2019 р. №2019-078 не містить установчих умов оплати та умов поставки товару, та відсутні платіжні (або банківські) документи, що свідчать про факт оплати товару, внаслідок чого сума яка була сплачена не піддається перевірці та обчисленню. Вказаний рахунок не містить індивідуальних ідентифікаційних ознак стану авто, відсутні дані щодо кольору, року виробництва.
Проте, суд першої інстанції встановив, що у рахунку 2019-078 від 21.05.2019 зазначено, що вартість автомобіля нетто без ПДВ 4400,00 євро. Завдаток у розмірі 500 євро одержано 12 травня 2019 р. через грошовий переказ. Решту суми у розмірі 3900 + застава 600 євро (разом 4500 євро) одержано 21 травня 2019 р. Сума застави переказується назад після одержання підтвердження щодо вивезення товару.
Щодо транспортних витрат представник позивача пояснив суду апеляційної інстанції, що позивач придбав автомобіль на майданчику для комісійної торгівлі та самостійно перевіз його на територію України. Транспортні витрати - це фактично витрати на паливо на суму 100 євро, про що позивач і заявляв при митному оформленні.
Суд першої інстанції також перевірив дотримання відповідачем послідовного застосування методів визначення митної вартості та встановив, що митним органом проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів.
Відповідно до статті 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться в їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які подаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.
Рівень заявленої декларантом митної вартості товару 4500 євро/шт. В інформаційних базах ресурсах митних органів відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних/подібних товарів відповідно до вимог статті 59-60 Митного кодексу України.
Таким чином, при перевірці можливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних/подібних товарів, митним органом не бралися для пошуку ознаками оцінюваного товару (фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва, виробник - для ідентичних товарів та якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку - для аналогічних товарів), а пошук здійснювався за ціною товару на рівні 4500 євро/шт., тобто вартістю, встановлення якою і є метою застосування вказаних методів визначення митної вартості.
Представник позивача пояснив суду апеляційної інстанції, що за відкритими даними в мережі Інтернет продаж автомобілів марки Opel Combo коливається в залежності від технічного стану. Вартість автомобілів є вищою або нижчою, ніж сума, за яку придбав автомобіль позивач. Саме ця сума і була заявлена ним як митна вартість товару, проте відповідач безпідставно відмовив у здійсненні митного оформлення, визначивши митну вартість без послідовного застосування попередніх методів, що свідчить про протиправність спірних рішень.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 р. в адміністративній справі №160/5741/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили 25 лютого 2020 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 р.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук