25 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/3518/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 р. (суддя Озерянська С.І.) в адміністративній справі №160/3518/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14 січня 2019 р. № 0000104606. В обгрунтування позову вказувало на невідповідність висновків податкової перевірки фактичним обставинам.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 р. позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вказує, що використання контролюючим органом інформаційних баз даних прямо передбачено Податковим кодексом України. Щодо нарахування податкових зобов'язання на 590 244,00 грн. скаржник зазначає, що за даними головної книги наданої ПАТ «ДМК» в ході проведення перевірки, в вересні 2018 року на комбінаті проведено знецінення ТМЦ на суму 5 771 997,02 грн. Вартість таких ТМЦ в обліку товариства виключено зі складу запасів, що обліковуються по рахункам 23 «Виробництво» та 25 «НЗВ» в якості вартості незавершеного виробництва та напівфабрикатів та за переоціненою вартістю обліковано на рахунку ресурсоутримуючих відходів (металобрухт). У разі здійснення операції зі списання ТМЦ (в тому числі зіпсованих), то вони починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку. Оскільки під час придбання ТМЦ суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ, то в разі списання ТМЦ, в зв'язку з невикористанням в господарській діяльності, ПАТ «ДМК» зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання згідно з абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання. Також в ході проведеного аналізу баз даних АІС «Податковий блок» встановлено невідповідність між придбаним та реалізованим товаром по ланцюгу постачання, та як наслідок не можливо встановити фактичного виробника товару та його надходження на ПАТ «ДМК», що дає змогу стверджувати про відсутність реально вчинених господарських операцій з ТОВ «Дніпротехсервіс», ТОВ «НВП «ДНІПРОДОНКОМПАНІЯ».
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
У судовому засіданні представники скаржника підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги та просили суд врахувати ту обставину, що при розгляді справи №804/1752/17 за позовом ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд підтримав рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який відмовив у задоволенні позову у т. ч. з підстави непідтвердження реального виконання умов господарських договорів, укладених з ТОВ «Дніпротехсервіс», внаслідок відсутності у останнього складських приміщень, виробничих потужностей, кваліфікованого персоналу.
Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обгрунтоване, та просив також врахувати інші судові рішення у справах, де судом здійснювалась перевірка доводів сторін щодо можливості/неможливості контрагентів ПАТ "ДМК", у тому числі і ТОВ «Дніпротехсервіс» виконувати умови господарських договорів.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" перебуває на податковому обліку у Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби. На підставі направлень від 22 листопада 2018 р. № 526/28-10-46-07, № 527/28-10-46-07 та наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 21 листопада 2018 р. №2167 податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ “ДМК”, з питань перевірки формування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року (вх. № 9229038857 від 19 жовтня 2018 р.), з урахуванням уточнюючих розрахунків (вх. від 26 жовтня 2018 р. за № 9234847739, від 30 жовтня 2018 р. № 9237393729). За результатами перевірки податковим органом було складено акт №107/28-10-46-06/05393043 від 20 грудня 2018 р., яким зафіксовано порушення абзацу “г” пункту 198.5 статті 198, пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 200.1 статті 200, абзацу “в” пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за вересень 2018 року на 1441916 грн. На підставі акта перевірки Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби було прийняте податкове повідомлення-рішення 14.01.2019 року № 0000104606, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1441916 грн. Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, податковий орган визначив не зменшення у вересні 2018 року на 590244 грн. податкового кредиту на суму списаних ТМЦ, в зв'язку з невикористанням їх в господарській діяльності, ПАТ “ДМК”, а також нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ “Дніпротехсервіс”, ТОВ “НВП “Дніпродонкомпанія”, з огляду на відсутність у контрагентів фізичної можливості здійснити поставку придбаних товарів, а також через неможливості простежити походження придбаних позивачем товарів по ланцюгу постачання.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами, тому висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ “Дніпротехсервіс”, ТОВ “НВП “Дніпродонкомпанія”, що призвело до заниження податку на додану вартість у вересні 2018 року на 851672 грн.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які регулюються Податковим кодексом України (ПК України).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних. Згідно з пунктом 198.3 цієїж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до абзацу п'ятого пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Судом першої інстанції встановлено, що підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань на 590244 грн., в акті перевірки зазначено, що за даними головної книги наданої ПАТ “ДМК” в ході проведення перевірки, в вересні 2018 року на комбінаті проведено знецінення ТМЦ на суму 5771997,02 грн. В бухгалтерському обліку комбінату операцію з знецінення товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) відображено наступним чином: Дт 79102 (Фінансовий результат від реалізації готової продукції на внутрішньому ринку) Кт 90215 (Знецінення запасів визнаних непридатними за початковим призначенням). Відповідно до наданих ПАТ “ДМК” актів причиною знецінення напівфабрикатів та НЗВ (заготовки) є неможливість використання таких запасів за первісним призначенням, у т.ч. за рахунок втрати товарного виду, погіршення характеристик під впливом факторів зовнішнього середовища. Вартість таких ТМЦ в обліку товариства виключено зі складу запасів, що обліковуються по рахункам 23 “Виробництво” та 25 “НЗВ”, в якості вартості незавершеного виробництва та напівфабрикатів та за переоціненою вартістю обліковано на рахунку ресурсоутримуючих відходів (металобрухт).
Суд першої інстанції обгрунтованого зазначив про те, що ПАТ “ДМК” є підприємством з повним металургійним циклом, в тому числі, основним видом діяльності є - виробництво чавуну, сталі та феросплавів (код КВЕД 24.10), а також оптова торгівля металами та металевими рудами (код КВЕД 46.72). Використання металобрухту є безпосередньо пов'язаним з господарською діяльністю позивача. Зіпсування запасів не має наслідком їх втрату чи ліквідацію, а лише їх уцінку та зміну у статусі відображення в бухгалтерському обліку цих ТМЦ на ресурсоутримуючі відходи (металобрухт) та наступне пряме використання в господарській діяльності. Твердження відповідача про те, що уцінені запаси починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю, суд першої інстанції визнав неспроможними, оскільки згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).
Суд першої інстанції, пославшись на роз'яснення Державною фіскальною службою України у листі від 16.04.2018р. №1600/6/99-99-15-03-02/1ПК “Про застосування окремих норм Податкового кодексу України при проведенні процедури уцінки запасів", дійшов вірного висновку, що у даному випадку донарахування податкових зобов'язань з ПДВ за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, повинно здійснюватись лише у разі якщо вартість запасів, на яку вони були уцінені, не включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) самостійно виготовлених товарів/послуг.
Оскільки позивач відніс вартість ТМЦ, на яку вони були уцінені, на рахунок собівартості самостійно виготовленої продукції, обов'язок здійснювати нарахування податкових зобов'язань з ПДВ виходячи з вартості придбання уцінених товарно-матеріальних цінностей - відсутній.
Щодо висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ “Дніпротехсервіс”, ТОВ “НВП “Дніпродонкомпанія”.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.
Суд першої інстанції зазначив, щообов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Судом встановлено, що у періоді, який був підданий перевірці, позивач мав господарські відносини з ТОВ “Дніпротехсервіс” відповідно до договору від 24.11.2017 року № 17-0894-02 на поставку товарів. До перевірки та до матеріалів справи позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ “Дніпротехсервіс”, надано первинні бухгалтерські документи: договір від 24.11.2017 року № 17-0894-02, специфікації, податкові накладні, прибуткові ордери, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, рахунки - фактури, акти приймання матеріалів, паспорти якості.
Також, позивач мав господарські відносини з ТОВ “НВП “Дніпродонкомпанія” відповідно до договору від 30.10.2017 року № 17-0790-02 на поставку товарів та додаткових угод від 29.12.2017 року № 1, від 12.11.2018 року № 6. На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані: договір від 30.10.2017 року № 17-0790-02, додаткові угоди, специфікації, видаткові накладні, прибуткові ордера, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, сертифікати, накладні-вимоги Форми М-11 на внутрішнє переміщення ТМЦ, заявки на обладнання та запчастини.
За результатами дослідження наданих позивачем первинних документів суд першої інстанції дійшов висновку, що останні відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку. Також, суд вказав, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.
Разом з тим, на виконання приписів статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів враховує правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 09 грудня 2019 р. у справі № 804/1752/17 за позовом ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що, встановивши, зокрема, відсутність можливості у контрагентів позивача здійснити господарські операції з постачання товарів внаслідок відсутності у них складських приміщень, виробничих потужностей, технічних можливостей, людських ресурсів та кваліфікованого персоналу в необхідній кількості для вчинення задекларованих операцій; не підтвердження факту придбання контрагентами проданого позивачу товару; відсутність можливості дослідити рух продукції по ланцюгу постачання (оскільки відсутні операції щодо придбання постачальниками контрагентів товарів, які поставлялися позивачу), правильним є висновок суду, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із такими контрагентами, є формально складеними, а господарські операції між позивачем та цими підприємствами не є реальними.
Слід зазначити, що у наведеній вище справи судами здійснювалась перевірка реального виконання умов договорів, укладених ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" та іншими суб'єктами господарювання, у тому числі, ТОВ “Дніпротехсервіс”. За даними контролюючого органу цей контрагент зазначений у договорах як виробник редукторів. Разом з тим, основні фонди його звіту на 31.12.2017 складають 0 тис. грн., договори оренди основних засобів відсутні; кількість працюючих - 7 осіб, в т.ч. директор та бухгалтер в одній особі (Янчаріна С ОСОБА_1 ), яка також є засновником, керівником і бухгалтером ще трьох СГД, розташованих у Дніпропетровській області. Перевіркою даних ЄРПН та АІС "Податковий блок" встановлено ланцюг постачання редукторів за перевіряємий період: ТОВ “Дніпротехсервіс” - ТОВ "БК "ВЕСТ БІЛД" та ТОВ "ЛЮКС КОНСАЛТИНГ", проте останні контрагенти не мають основних фондів, кількість працюючих - невідомо; інформація про продавця редукторів відсутня.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки, викладені в акті податкової перевірки, щодо відсутності реального виконання господарського договору № 17-0894-02, укладеного з ТОВ “Дніпротехсервіс”.
Щодо взаємовідносин з ТОВ “НВП “Дніпродонкомпанія”.
Як зазначено в акті перевірки, в ході проведеного аналізу ЄРПН та АІС "Податковий Блок" встановлено, що ТОВ “НВП “Дніпродонкомпанія” у липні, серпні, вересні 2018 роу придбало послуги з доробки заготівок лопаток ротора ексгаустера та ТОВ "МАРКСВЕЛ" у кількості 492 шт. Придбання ротора ексгаустера Н-750 не встановлено.
Разом з тим, за даними цієї ж бази, ТОВ “НВП “Дніпродонкомпанія” має основні фонди на суму 38,6 тис. грн., кількість працівників - 7 осіб, основний вид діяльності - виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва.
Колегія суддів вважає висновки контролюючого органу про відсутність реального виконання умов договору № 17-0790-02 передчасними, оскільки аналіз інформації по ланцюгу постачання здійснено виключно за липень, серпень та вересень 2018 року, що не може вважатись об'єктивним дослідженням неможливості постачання ТОВ “НВП “Дніпродонкомпанія” ПАТ "ДМК" продукції.
З урахування наведеного, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, скасуванню спірного податкового повідомлення - рішення в частині завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 1100016 грн., з яких - уцінка ТМЦ (590244 грн.), реальність господарських операцій (510672 грн. по ТОВ“НВП “Дніпродонкомпанія”).
Невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, є підставою для скасування оскарженого судового рішення, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 4 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 19210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученнями №6260 від 05 квітня 2019 р. Ціна позову (сума ППР) - 1441916 грн., задоволено на суму 1100916 грн., що складає 76 %.
Таким чином, з урахуванням задоволених позовних вимог відшкодуванню підлягають судові витрати позивача у розмірі зі сплати судового збору на суму 14599,60 грн. (19210,00 грн. х 76%).
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 р. в адміністративній справі №160/3518/19 скасувати та ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14 січня 2019 р. № 0000104606 на суму 1100916 гривень.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (ЄДРПОУ 05393043; 51925, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Соборна, будинок 18-Б) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39440996; 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г) судові витрати зі сплати судового збору на суму 14599 (чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 60 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 25 лютого 2019 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 р.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук