пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
25 лютого 2020 р. Справа № 903/920/19
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни
та за присутності представників сторін:
від позивача: Безпалюк О.Л.-представник, адвокат (довіреність №14-198 від 17.05.2019р.)
від відповідача: Гром Б.М. - представник, адвокат (Витяг з договору про надання правової допомоги №1312/2 від 13.12.2019р.,ордер на надання правової допомоги серія ВЛ №000031889 від 16.12.2019р., посвідчення адвоката №884 від 18.03.2017р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства Володимир-Волинське підприємство теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго", м. Володимир-Волинський
про стягнення 199 017,84 грн.
Встановив: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом від 15.10.2019р. до Комунального підприємства Володимир-Волинське підприємство теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" про стягнення 199 017,84 грн., в тому числі 140 932,86 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті природного газу згідно п. 8.2. договору №3172/1718-КП-2 постачання природного газу від 18.09.2017р. за період з 28.11.2017р. по 25.11.2018р., 41 265,86 грн. суми індексу інфляції за період з грудня 2017 року по березень 2019 року (включно) та 16 819,12 грн. 3% річних за період з 28.11.2017р. по 08.04.2019р., нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.
Ухвалою суду від 25.11.2019р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.12.2019р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.
Ухвалою суду від 16.12.2019р. розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 23.01.2020р.
16.12.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив №1138/02-02 від 13.12.2019р. на позовну заяву з обгрунтовуючими відзив документами та поштовими документами (опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 13.12.2019р.) в підтвердження надіслання відзиву на адресу позивача, в котрому відповідач позов заперечив та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, а у випадку задоволення позову зменшити нарахований до стягнення з відповідача розмір штрафних санкцій на 90 %.
При цьому, відповідач засвідчив, що на виконання положень ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання", п.п. 3, 7, 9, 12, 13 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014р. відповідачем були відкриті рахунки із спеціальним режимом використання. Розрахунки між сторонами за Договором №3172/1718-КП-2 від 18.09.2017р. проводились в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014р. на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанови НКРЕКП, з дотриманням умов п. 6.3. договору.
Відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
При цьому, навіть дотримання запропонованого державою алгоритму дій для забезпечення розрахунків за договорами купівлі-продажу природного газу між постачальником зі спеціальними обов'язками та споживачем не створює передумов для безумовного своєчасного перерахування коштів на рахунок продавця природного газу у встановленому порядку. Відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов'язань з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачанням, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює теплопостачальну галузь.
Відтак, незважаючи на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами по договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються нормами адміністративного, зокрема, бюджетного законодавства, і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
Отже, оплата поставленого природного газу за Договором №3172/1718-КП-2 від 18.09.2017 року проводилась в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. № 217 на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП у відповідності до умов п. 6.3. Договору, а тому в позивача, на переконання відповідача, були відсутні правові підстави для нарахування відповідачу 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Відтак, на думку відповідача, безпідставним є посилання позивача на п.п. 6.1., 8.2 Договору, які начебто надають право позивачу, незважаючи на той факт, що грошові кошти отримані у відповідності до порядку і строків, встановлених постановою КМУ №20, нараховувати 3% річних та інфляційні витрати, у зв'язку з тим, що прострочення виконання зобов'язань за договором по сумам наведеним позивачем у розрахунку до позову не відбулося, оскільки оплата проведена у відповідності до порядку, встановленого постановою КМУ № 20, яка має більшу юридичну силу чим зобов'язання за договором та грошові зобов'язання між сторонами по договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються нормами адміністративного, зокрема, бюджетного законодавства, а отже посилання на норми господарського та цивільного законодавства є безпідставними.
Також, згідно ст. ст. 1, 5 Закону України "Про природні монополії" відповідач є суб'єктом природної монополії, тобто суб'єктом господарювання (юридичною особою) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, а саме на ринку транспортування теплової енергії. Крім того, Комунальне підприємство "Володимир-Волинськтеплоенерго" Володимир-Волинської міської ради є єдиним спеціалізованим підприємством по наданню послуг з централізованого опалення у м. Володимирі-Волинському, тобто крім майнового стану відповідача потрібно ще й врахувати соціальну значущість підприємства для мешканців міста Володимира-Волинського Волинської області.
20.01.2020р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача від 16.01.2020р. №14/4-298-20 з обгрунтовуючими відповідь документами та поштовими документами (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек від 16.01.2020р. та поштова накладна від 16.01.2020р.) в підтвердження надіслання відповіді на адресу відповідача, в котрій позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі, а також заперечував стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої до стягнення з Комунального підприємства Володимир-Волинське підприємство теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" пені, оскільки з огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, договір постачання природного газу є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з купівлі-продажу природного газу, зокрема, щодо розрахунків у належні строки за отриманий природний газ.
З боку НАК "Нафтогаз України" зобов'язання щодо поставки природного газу виконані у повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі, а з боку відповідача зобов'язання щодо розрахунків за отриманий природний газ виконувались із порушенням строків оплати, зокрема, пункту 6.1. Договору, що підтверджується операціями за Договором та банківськими виписками.
Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача річних, пені та інфляційних втрат у зв'язку з порушення відповідачем строків оплати за поставлений природний газ.
Пунктом 6.1. Договору купівлі-продажу природного газу встановлено конкретно визначений строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу газу. Вказаний пункт Договору узгоджується з вимогами ч.1 ст.692 ПК України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджується факт порушення з боку відповідача строків розрахунку за отриманий природний газ згідно умов договору.
Також, на переконання позивача, висновки відповідача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення заходів з виконання програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" змінено порядок і термін оплати за договором є невірними та такими, що не відповідають матеріалам справи.
Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217 визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальнім режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. Вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них. Відтак, Порядок визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливає не зобов'язання сторін щодо належної оплати послуг за Договором № 167-15 на розподіл природного газу від 02.02.2015р.
Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки позивач засвідчив, що в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору, а несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Держава, покладаючи на позивача спеціальні обов'язки з постачання природного газу, не виконує свої зобов'язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, тим самим спричиняючи до збитків.
При цьому, неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує право принцип розумності та справедливості.
Крім того, позивач просив суд розглянути справу у підготовчому судовому засіданні за відсутності його уповноваженого представника та закрити підготовче провадження у справі.
Присутній в судовому засіданні 23.01.2020р. представник відповідача надав суду письмові пояснення по суті позовних вимог від 17.01.2020р. з обгрунтовуючими вказані пояснення документами, в котрих позов заперечив та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, а у випадку задоволення позову зменшити нарахований до стягнення з відповідача розмір штрафних санкцій на 90 % з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та цих поясненнях.
При цьому звернувся до суду з клопотанням від 23.01.2020р. про долучення до матеріалів справи документів в підтвердження надання підприємству послуг з професійної правової допомоги, орієнтовного розрахунку вартості таких послуг.
Протокольною ухвалою від 23.01.2020р. суд, в порядку ст. 177 ГПК України, постановив продовжити (за ініціативою суду) строк проведення підготовчого провадження до 23.02.2020р. та відкласти розгляд справи в підготовчому засіданні на 13.02.2020р.
Цією ж ухвалою судом було задоволено клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень по суті позовних вимог та орієнтовного розрахунку стосовно витрат на правову допомогу, продовжено позивачу строк для надання суду додаткових пояснень, в т.ч. стосовно додаткових пояснень відповідача по справі.
Ухвалою суду від 23.01.2020р. було постановлено повідомити Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про продовження (за ініціативою суду) строку проведення підготовчого провадження до 23.02.2020р. та відкладення розгляду справи в підготовчому засіданні на 13.02.2020р., а також продовження позивачу строку для надання суду додаткових пояснень, в т.ч. стосовно додаткових пояснень відповідача по справі.
В судовому засіданні 13.02.2020р. за участі представників сторін судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.02.2020р.
Присутній в судовому засіданні 25.02.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача позов заперечив та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, а у випадку задоволення позову зменшити нарахований до стягнення з відповідача розмір штрафних санкцій на 90 % з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.
Крім того, звернувся до суду із заявою, в котрій просив суд вирішити питання про судові витрати на правову допомогу у даній справі після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Представник позивача стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій заперечив.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Володимир-Волинським підприємством теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" (споживач) було укладено договір постачання природного газу №3172/1718-КП-2, згідно з умовами п.п. 1.1.-1.4. котрого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було взято на себе зобов'язання щодо поставки споживачеві у 2017-2018 роках природного газу, а Володимир-Волинським підприємство теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго", в свою чергу, зобов'язання відносно проведення його оплати на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п. 2.1. цього договору, споживач визначає самостійно. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на митну територію України).
Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 300 тис. куб. метрів, в т.ч. по місяцях (тис.куб.м.): жовтень - 16, листопад - 40, грудень - 65, IV кв. 2017 р. - 121, січень - 70, лютий - 61, березень - 48, I кв. 2018 р. - 179. Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2. цього договору. Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених в п. 2.1. цього договору. Узгодження обсягів газу, що передаються по даному договору у відповідному місяці, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до Розділу 3 даного договору. При цьому, споживач не позбавляється права на корегування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених в пункті 2.1. цього договору, шляхом підписання додаткової угоди (п.п. 2.1.-2.3. договору).
У відповідності до п.п. 3.1.-3.14. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходиться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ. Постачання природного газу за цим договором здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 12 Положення. У разі невиконання споживачем вимог пункту 12 Положення постачальник не підтверджує планові обсяги газу (номінацію) для споживача, при цьому передача природного газу не здійснюється. Постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи з урахуванням інформації щодо балансування в більшу чи меншу сторону. Номінація надається в обсязі необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації (крім випадків, коли номінація не надається) шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору. Споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи добової норми. Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці. У разі коли під час складання (підписання) акта приймання-передачі природного газу у сторін виникають розбіжності щодо вартості природного газу, переданого за договором, пов'язані із різним застосуванням сторонами ціни на природний газ, сторони врегульовують спірні питання відповідно до умов цього договору або в порядку, передбаченому законодавством. До врегулювання сторонами розбіжностей обсяги переданого природного газу встановлюються відповідно до даних споживача, а вартість природного газу розраховується постачальником відповідно до умов, зазначених у пунктах 5.1. та 5.2. цього договору.
Відповідно до п. 4.1. цього договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.
Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942,00грн. за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 7 907,20 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн. Постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2 цього договору, здійснюється за умови: наявності у споживача відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених законодавством); виконання споживачем, на якого станом на 30 вересня 2015 р., поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", обов'язку щодо відкриття рахунка із спеціальним режимом використання; дотримання вимог пункту 12 Положення. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.п. 5.1.-5.4. договору).
Згідно п.п. 6.1.-6.6. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на договір є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника. Оплата за природний газ здійснюється таким чином: споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання"; в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості. Звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі. Оплата споживачем вартості наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування здійснюється з урахуванням положень пункту 3.12 цього договору з урахуванням таких особливостей: споживач сплачує постачальнику вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування протягом п'яти банківських днів з дня отримання рахунка постачальника; оплата здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника, який зазначається в надісланому споживачеві рахунку із призначенням платежу. У разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем вартості послуги з балансування оператора газотранспортної системи згідно із складеним постачальником та надісланим споживачеві рахунком, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та законодавством.
Згідно пункту 8.2. цього договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків-до їх повного здійснення.
Даний договір підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів.
Додатковою угодою №1 від 03.04.2018 року до договору постачання природного газу №3172/1718-КП-2 від 18.09.2017р. сторони погодили:
Додати пункт 2.1. розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" договору абзацом у наступній редакції: "Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 10 тис. куб.м., у т.ч. квітень-10 тис. куб.м.
Викласти розділ 12 "Строк дії договору" в наступній редакції:
"12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків-до їх повного здійснення".
Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31.03.2018р.
Дана додаткова угода підписана сторонами та скріплена відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору постачання природного газу №3172/1718-КП-2 від 18.09.2017р. позивачем в період жовтня 2017 року-квітня 2018 року було передано, а відповідачем прийнято та в подальшому спожито, природного газу в обсязі 101,284 тис.куб.м., загальною вартістю 1 208 909,67 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 р. на суму 20 837,05грн., від 30.11.2017р. на суму 154 446,59грн., від 31.12.2017р. на суму 210 505,48грн., від 31.01.2018р. на суму 246 932,36грн., від 28.02.2018р. на суму 239 388,90грн., від 31.03.2018р. на суму 247 862,26грн., від 30.04.2018р. на суму 88 937,03грн.
Судом встановлено, що зазначені Акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів, містять всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору постачання природного газу №3172/1718-КП-2 від 18.09.2017р. впродовж жовтня 2017 року-квітня 2018 року господарських операцій.
Передача позивачем природного газу у вказаних об'ємах та його отримання відповідачем не заперечується представником Комунального підприємства Володимир-Волинське підприємство теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні.
Пунктом 6.1 договору сторонами було передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Проте, КП Володимир-Волинське ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" взяті на себе зобов'язання в частині проведення з позивачем належних розрахунків по оплаті переданого природного газу (у порядку та строки, визначені вище) виконувало неналежним чином, чим порушило п.6.1 Договору.
Судом встановлено, що платежі проводились із допуском у певні періоди порушень встановлених угодою граничних термінів, що, в свою чергу, призводило до прострочення платежів на той чи інший час та виникнення боргу у той чи інший період на певну суму.
Зазначене підтверджено розрахунком позивача та довідкою по операціях за договором.
Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у КП Володимир-Волинське ПТМ "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" у певні періоди заборгованості по оплаті газу стало підставою для здійснення позивачем нарахувань відповідачу суми пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, а також процентів річних та суми індексу інфляції, подальше звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.
Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством Володимир-Волинське підприємство теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" носять договірний характер, укладений між ними договір постачання природного газу №3172/1718-КП-2 від 18.09.2017р. з додатковою угодою до нього предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У встановлені п. 6.1. договору постачання природного газу №3172/1718-КП-2 від 18.09.2017р. строки відповідач за отриманий природний газ з позивачем не розрахувався, що стало підставою для здійснення позивачем нарахувань відповідачу 140 932,86грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті природного газу згідно п. 8.2. договору №3172/1718-КП-2 постачання природного газу від 18.09.2017р. за період з 28.11.2017р. по 25.11.2018р. (по кожному акту окремо), 41 265,86 грн. суми індексу інфляції за період з грудня 2017 року по березень 2019 року (включно) та 16 819,12грн. 3% річних за період з 28.11.2017р. по 08.04.2019р., нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов'язання незалежно від домовленості сторін.
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.
Згідно з представленими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 41 265,86 грн. суми індексу інфляції за період з грудня 2017 року по березень 2019 року (включно) та 16 819,12грн. 3% річних за період з 28.11.2017р. по 08.04.2019р.
За змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо - з 16 по 31 число - вона індексується починаючи з наступного місяця.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення процентів річних та суми індексу інфляції, перевіривши методику та періоди їх нарахування за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.
Крім того, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача 140 932,86грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті природного газу згідно п. 8.2. договору №3172/1718-КП-2 постачання природного газу від 18.09.2017р. за період з 28.11.2017р. по 25.11.2018р. (по кожному акту окремо).
Згідно п. 8.2. договору постачання природного газу №3172/1718-КП-2 від 18.09.2017р. у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим кодексом. Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В даному випадку сторони у п. 8.2 договору постачання природного газу №3172/1718-КП-2 від 18.09.2017р. визначили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Отже, сторони у п. 8.2 договору постачання природного газу №3172/1718-КП-2 від 18.09.2017р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання споживачем умов договору щодо строків оплати вартості поставленого природного газу. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 8.2 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого природного газу не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.
Відтак, за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий відповідачем природний газ, згідно перевіреного судом розрахунку позивача, останнім було нараховано відповідачу 140 932,86грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті природного газу згідно п. 8.2. договору №3172/1718-КП-2 постачання природного газу від 18.09.2017р. за період з 28.11.2017р. по 25.11.2018р. (по кожному акту окремо), яка є арифметично вірною, підставною та такою, що підлягає до стягнення.
Водночас, відповідачем відповідно до положень статті 83 ГПК України у відзиві на позовну заяву від 13.12.2019р. №1138/02-02 та письмових поясненнях від 17.01.2020р. заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованої до стягнення пені до 10%.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на скрутний майновий стан підприємства, що підтверджується звітом про фінансовий стан станом на 30.09.2019р., з якого вбачається наявність збитків у сумі 4 685 000,00 грн., а також наявність непогашеної перед підприємством заборгованості з державного та місцевих бюджетів по різниці в тарифах на суму 3 792 400,00 грн., що стверджується витягом з протоколу № 3 від 31.05.2017 року та довідкою про заборгованість. Тобто, є факт, з якого вбачається також залежність підприємства від державного та місцевих бюджетів. Крім того, перед підприємством боргує населення - на сьогоднішній день борг становить 12 482 594,03 грн., на дану категорію боржників практично неможливо вплинути при відсутності у них доходів та відповідного майна на яке можна було б здійснити стягнення.
Також засвідчено, що згідно ст. ст. 1, 5 Закону України "Про природні монополії" відповідач є суб'єктом природної монополії, тобто суб'єктом господарювання (юридичною особою) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, а саме на ринку транспортування теплової енергії. Також Комунальне підприємство Володимир-Волинське підприємство теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" є єдиним спеціалізованим підприємством по наданню послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у м. Володимир-Волинському, тобто при винесенні рішення потрібно ще й врахувати соціальну значущість підприємства для мешканців м. Володимира-Волинського Волинської області.
Розглянувши зазначене клопотання, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення пені на 50 % з огляду на наступне.
Підпунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо; крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України; у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи приписи чинного законодавства та обставини справи, нетривале прострочення у виконанні зобов'язання, повну оплату отриманого газу, майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства - відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору постачання природного газу №3172/1718-КП-2 від 18.09.2017р., відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, а також те, що основна заборгованість була перерахована ще до подачі позову до суду, прострочка оплати носила нетривалий характер, стягнення на користь позивача сум процентів річних та індексу інфляції, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем, тобто враховуючи, що при зменшенні розміру пені позивач, на думку суду, не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, а також те, що газ використовується відповідачем, зокрема, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та іншими споживачами, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 233 ГК України, для часткового зменшення нарахованої позивачем пені на 50%.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019.
Доводи позивача про те, що відсутність коштів через несвоєчасність розрахунків контрагентів відповідача та інші обставини не можуть бути підставою для зменшення розміру пені, не приймаються судом до уваги, оскільки ці обставини не є єдиними підставами для зменшення розміру пені, а оцінені судом в сукупності з іншими.
Разом з цим, зменшуючи розмір пені лише на 50%, суд врахував принцип збалансованості майнових інтересів обох сторін, те, що НАК "Нафтогаз Україна" є підприємством державного сектора економіки, об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави.
Таким чином, з нарахованих позивачем 140 932,86 грн. підлягають стягненню з відповідача 50% пені в сумі 70 466,43 грн.
У позові на суму 70 466,43 грн. пені слід відмовити у зв'язку з її зменшенням судом.
При цьому, судом не беруться до уваги твердження відповідача, що оплата поставленого природного газу за Договором №3172/1718-КП-2 від 18.09.2017 року проводилась в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. № 217 на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП у відповідності до умов п. 6.3. Договору, а тому в позивача, були відсутні правові підстави для нарахування відповідачу 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217 визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальнім режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. Вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них. Відтак, Порядок визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливає не зобов'язання сторін щодо належної оплати послуг за Договором постачання природного газу №3172/1718-КП-2 від 18.09.2017р.
Дана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №910/16072/16.
Крім того, судом також враховується, що оплата в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. № 217 не спростовує обов'язку відповідача та не звільняє його від обов'язку щодо здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, як це передбачено п. 6.1. укладеного між сторонами договору постачання природного газу №3172/1718-КП-2 від 18.09.2017р., положення котрого, як в частині визначеного пункту, так і в цілому, договірними сторонами не змінювались, недійсними в судовому порядку не визнавались та в силу положень ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткове задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.
Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України в повному розмірі за рахунок Комунального підприємства Володимир-Волинське підприємство теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго".
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Володимир-Волинське підприємство теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" (Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Сагайдачного, будинок 19, код ЄДРПОУ 05384488) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) 70 466,43 грн. пені, 16 819,12 грн. трьох процентів річних, 41 265,86 грн. суми індексу інфляції, а всього 128 551,41 грн., а також 2 985,27 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. В позові в частині стягнення 70 466,43 грн. пені відмовити.
4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення
складено 26.02.2020р.
Суддя В. А. Войціховський