проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"26" лютого 2020 р. Справа № 917/1749/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх. №233П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.12.2019 у справі №917/1749/19 (суддя Ореховська О.О., повний текст рішення підписано 11.12.2019)
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія” “Нафтогаз України”, м. Київ
до Дочірнього підприємства “Пирятинтеплопостачання”, м. Пирятин Полтавської області
про стягнення 34.975,12 грн, -
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Дочірнього Підприємства "Пирятинтеплопостачання" про стягнення за договором на постачання природного газу №5160/1718-ТЕ-24 від 06.10.2017 - 34.975,12 грн, з яких: пеня у сумі 10.345,94 грн., 3% річних у сумі 12.250,51 грн, інфляційні втрати у сумі 12.378,67 грн, а також 1.921,00 грн судових витрат.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.12.2019 у справі №917/1749/19 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Дочірнього Підприємства "Пирятинтеплопостачання" (37001, Полтавська область, м. Пирятин, вул. Пушкіна, 32, код ЄДРПОУ 41117227) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 5.172, 97 грн пені, 12.250,51 грн. - 3% річних, 12.378,67 грн. - інфляційні втрати, а також 1921,00 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 5.172,97 грн, та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, в тому числі і стосовно стягнення неустойки. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку рішення суду першої інстанції в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, без дослідження всіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині. Заявник апеляційної скарги зазначає, що при зменшенні розміру пені суд мав урахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні. На думку апелянта, суд не дав належну оцінку доказам, наданими сторонами в обґрунтування своїх позицій щодо наявності чи відсутності збитків, а тому не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст.233 Господарського кодексу України, не з'ясувавши усіх обставин, встановлення яких вимагає вказана норма. Апелянт вважає, що під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.
14.01.2020 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №917/1749/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Пелипенко Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ “НАК “Нафтогаз України” надано строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 03.02.2020 з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) на підставі ч.10 ст.270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Клопотань від учасників справи не надходило.
За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
06.10.2017 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (в подальшому змінило назву на АТ "НАК "Нафтогаз України") як постачальником та ДП "Пирятинтеплопостачання" як споживачем укладено договір №5160/1718-ТЕ-24 постачання природного газу (з урахуванням додаткових угод до нього: №1-ТЕ від 12.10.2017, №2 від 15.01.2018, №3 від 04.04.2018), згідно з яким:
- постачальник зобов'язався поставити у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.п. 1.1., 1.2. договору);
- згідно з пунктом 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно) природний газ, у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень 2017 - 46,307; листопад - 65,772; грудень - 90,195; IV кв. 2017 р. - 202,274; січень 2018 р. - 108,708; лютий - 69,264; березень - 67,586; І кв. 2018р. - 245,558; квітень 2018р. - 11,750; травень 2018р. - 0,0 (враховуючи додаткові угоди №1 та №3).
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів природного газу (п. 3.4 договору).
- ціна за 1000 куб. метрів природного газу разом з податком на додану вартість становить 5.930,10 грн (п. 5.2 договору);
- відповідно до п. 6.1 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу;
- відповідно до п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором;
- у пункті 8.2 передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (в редакції додаткової угоди №2);
- відповідно до п.10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років;
- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (з урахуванням додаткової угоди №3 від 04.04.2018, п. 12.1 договору).
Судом першої інстанції встановлено, що у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року (включно) позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2.424.590,67 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Проте, відповідач оплату природного газу здійснював не своєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, що підтверджується виписками по особовому рахунку, в зв'язку з чим позивач заявив до стягнення з відповідача 10.345,94 грн пені, 3% річних в розмірі 12.250,51 грн, інфляційних втрати в розмірі 12.378,67 грн.
Розрахунок позивача виконаний з урахуванням положень п.6.1 договору, а також пункту 8.2.
Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, зазначив, що відповідач здійснював оплату за поставлений позивачем природний газ з порушенням строку, встановленого умовами договору постачання природного газу, що є підставою для застосування до боржника наслідків за порушення грошового зобов'язання на суму боргу. В той же час, суд першої інстанції зменшив суму пені на 50%, заявлену до стягнення з огляду на те, що відповідач не є фактичним споживачем газу, а використовує природний газ для постачання теплової енергії зокрема населенню, відсутність основного боргу щодо оплати за фактично переданий газ, наявність дебіторської заборгованості щодо відшкодування відповідачу пільг та субсидій наданих населенню, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків для позивача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статей 11 та 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже зазначалось, відповідно до укладеного між сторонами договору позивач передав у власність відповідачу у жовтні-грудні 2017 року та у січні-квітні 2018 року природний газ на суму 2.424.590,67 грн. Відповідач повністю розрахувався за поставлений позивачем природний газ, але оплату здійснював несвоєчасно, чим порушив умови п. 6.1 договору.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідальність за невиконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у пункті 8.2. договору, у вигляді пені в розмірі 15,3%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (в редакції додаткової угоди №2).
Перевіривши правильність розрахунку пені, проведеному позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів встановила, що розмір та період нарахування пені відповідає вимогам ЦК України, ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовам договору, з огляду на що вимоги в цій частині вважає обґрунтованими і правомірними.
Крім того, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 12.250,51 грн та 12.378,67 грн, нараховані на зобов'язання жовтня-грудня 2017 року та січня-квітня 2018 року за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що на суму заборгованості за поставлений природний газ, сплачену за рахунок власних коштів підприємства із порушенням строків, має бути нараховано штрафні санкції у виді 3% річних та інфляційних втрат.
При цьому, перевіривши розрахунок АТ "НАК "Нафтогаз України", розрахунок суду першої інстанції та здійснивши свій розрахунок за допомогою інформаційно-правової бази «Законодавство» (з урахуванням умов спірного договору) суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних в сумі 12.250,51 грн та інфляційних втрат в розмірі 12.378,67 грн.
Звертаючись до апеляційного суду зі скаргою, позивач зазначає про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки суд вправі зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання лише у виняткових випадках.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції при зменшенні розміру пені не враховано інтереси позивача, оскільки ані з матеріалів справи, ані з тексту самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки.
З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача неустойку за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором постачання природного газу.
Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що хоча й розмір заявленої пені не є досить надмірним, але у будь якому випадку сплата штрафних санкцій зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, впливає на можливість вчасного та якісного постачання теплової енергії та гарячої води населенню.
Предметом діяльності підприємства відповідача є, зокрема, надання послуг централізованого опалення та гарячої води населенню.
Відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, придбаний за спірним договором, газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та теплопостачання гарячої води населенню (п.1.2 договору).
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження понесених збитків чи додаткових витрат через прострочення оплати контрагентам.
Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та розмір, до якого вона підлягає зменшенню.
Тому користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 50%.
Крім того, колегією суддів приймається до уваги наступне.
Зобов'язання за договором постачання природного газу виконано відповідачем у повному обсязі, що не заперечується позивачем.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків розрахунку за поставлений позивачем газ, місцевим господарським судом стягнуто на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 12.250,51 грн - 3% річних та 12.378,67 грн інфляційних втрат, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.
Визначення розміру, на який зменшується нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача так і позивача у даній справі.
Отже, доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом не було враховано інтереси позивача колегія суддів вважає безпідставними.
Правова позиція у вирішенні цього питання викладена Верховним Судом у постановах від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позивачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.12.2019 у справі №917/1749/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.02.2020
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.М. Пелипенко