ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 лютого 2020 року Справа № 902/906/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ліщинецьке об'єднане" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 09 грудня 2019 року у справі №902/906/19 (суддя Нешик О.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорофіївське"
до Фермерського господарства "Ліщинецьке об'єднане"
про стягнення 382037,79 грн. заборгованості згідно договору оренди
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09 грудня 2019 року у справі №902/906/19 зустрічну позовну заяву Фермерського господарства "Ліщинецьке об'єднане" (вх.№1057/19 від 02 грудня 2019 року) та додані до неї документи повернуто заявнику.
Вказана ухвала мотивована тим, що Фермерським господарством "Ліщинецьке об'єднане" зустрічний позов поданому з порушенням строку, встановленого частиною 1 статті 180 ГПК України.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Фермерське господарство "Ліщинецьке об'єднане" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 09 грудня 2019 року у справі №902/906/19 та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження за зустрічним позовом.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що судом самостійно було визначено, що зустрічна позовна заява мала бути подана у строк до 25 листопада 2019 року без посилання на будь-які докази (наприклад, повідомлення про вручення), матеріали справи тощо, тобто абсолютно необгрунтовано. ФГ "Ліщинецьке об'єднане" у своєму зустрічному позові не зазначало дату отримання такої ухвали. Разом з тим, у статті 180 ГПК України, як і в будь-яких інших статтях, відсутня вимога про надання доказу про дату отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у даному випадку було порушено принцип диспозитивності господарського судочинства.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2020 року у справі №902/906/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Ліщинецьке об'єднане" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 09 грудня 2019 року у справі №902/906/19 та призначено розгляд апеляційної скарги на 25 лютого 2020 року об 10:30 год.
Від позивача - ТОВ "Дорофіївське" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а оскаржувану ухвалу у справі залишити без змін.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 жовтня 2019 року на адресу господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорофіївське" про стягнення з Фермерського господарства "Ліщинецьке об'єднане" 382037,79 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди сільськогосподарської техніки №14/11-18 від 11 листопада 2018 року стосовно оплати за користування майном, з яких: 357750,00 грн - основний борг; 15025,5 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 9262,29 грн - 3% річних.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/906/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 05 грудня 2019 року.
02 грудня 2019 року через канцелярію суду нарочно подана зустрічна позовна заява Фермерського господарства "Ліщинецьке об'єднане" про визнання недійсним Договору оренди сільськогосподарської техніки №14/11-18, укладеного 11 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорофіївське" та Фермерським господарством "Ліщинецьке об'єднане".
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09 грудня 2019 року у справі №902/906/19 зустрічну позовну заяву Фермерського господарства "Ліщинецьке об'єднане" (вх.№1057/19 від 02 грудня 2019 року) та додані до неї документи повернуто заявнику з посиланням на частину 1 статті 180 ГПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява №23436/03, §22, від 28 березня 2006 року).
Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.
Таким чином, право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо її подання.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 3 частини другої статті 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).
Статтею 180 ГПК України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на частину 5 статті 180 ГПК України, якою передбачено, що до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
З системного аналізу положень частин 4 та 5 статті 180 ГПК України вбачається, що у разі коли зустрічна позовна заява не відповідає вимогам статей 162 (позовна заява), 164 (документи, що додаються до позовної заяви), 172 (надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів), 173 (об'єднання і роз'єднання позовів) ГПК України, така заява залишається без руху у відповідності до статті 174 ГПК України.
Однак, відповідно до частини 6 статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті (порушення строків подання), ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Отже, зустрічна позовна заява подана до суду поза межами строку для подання відзиву підлягає поверненню господарським судом заявнику.
Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Згідно з частиною першою статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
За приписами статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Апеляційний господарський суд виходить з того, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов'язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв'язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.
Пунктом 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, який становив п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу господарського суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року було отримано Фермерським господарством "Ліщинецьке об'єднане" 08 листопада 2019 року /а.с.31/.
Враховуючи встановлений ухвалою суду строк подання відзиву на позовну заяву та дату вручення відповідної ухвали відповідачу, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що останній мав право подати зустрічний позов у строк по 25 листопада 2019.
Отже, Фермерським господарством "Ліщинецьке об'єднане" зустрічний позов подано з порушенням строку встановленого частиною 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України без клопотання про його поновлення.
Змістовний аналіз правової природи, сутності, ознак процесуальних строків та їх нормативна регламентація, в тому числі щодо їх поновлення/продовження, дають підстави для висновку, що реалізація процесуальних прав та обов'язків учасника справи перебувають в залежності від дій (бездіяльності), рішень саме конкретно визначеного відповідного учасника справи. Процесуальні строки, як нетипові нормативні приписи, регламентують процесуальну діяльність не усіх учасників господарського процесу, а лише конкретного учасника справи.
При цьому, варто зазначити, що ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці щодо України неодноразово звертав увагу на норми, що стосуються процесуальних строків, але в аспекті порушення принципу правової визначеності у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, Європейський суд з прав людини у справі у справі Melnik v. Ukraine ЄСПЛ зазначив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 березня 2019 року у справі №920/342/17, від 04 квітня 2019 року у справі №918/361/18, від 29 липня 2019 року у справі №925/872/18, від 18 вересня 2019 року у справі №910/16837/18, від 07 листопада 2019 року у справі №910/2892/19.
Крім того, повернення зустрічного позову в межах даної справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.
З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що зустрічна позовна заява, подана Фермерським господарством "Ліщинецьке об'єднане", підлягає поверненню заявнику.
Таким чином, доводи відповідача за первісним позовом, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування ухвали місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ліщинецьке об'єднане" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 09 грудня 2019 року у справі №902/906/19 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Вінницької області від 09 грудня 2019 року у справі №902/906/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №902/906/19 повернути до господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "26" лютого 2020 р.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Павлюк І.Ю.