ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.02.2020Справа № 910/14860/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (вул. Лобачевського, 23-В, м. Київ, 02090) в особі відокремленого підрозділу Виробничого комплексу "Техносервіс" (вул. Вакуленчука, 4, м. Київ, 02121)
до Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (проспект Правди, 85, м. Київ, 04208)
про повернення майна та стягнення 532 555,68 грн неустойки
Представники сторін:
від позивача: Здоренко В.Є.,
від відповідача: Олійник Я.А.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу Виробничого комплексу "Техносервіс" до Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про повернення майна та стягнення 532 555,68 грн неустойки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання зі своєчасного повернення позивачу орендованого майна за договором оренди № 1005/2016 окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" повернути Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною майно згідно з переліком: 97 шт. сітчастого корпусу контейнера для збору ТПВ об'ємом 1,1 м3; 23 шт. контейнерів сітчастого металевого для збору ТПВ об'ємом 1,1 м3; 194 шт. колес контейнеру для збору ТПВ об'ємом 1,1 м3; 194 шт. колес з гальмами сі 160 мм; 97 шт. кришок контейнера для збору ТПВ об'ємом 1,1 м3; 194 шт. елементів кріплення контейнера для збору ТПВ об'ємом 1,1 м3; а також стягнути з відповідача 532 555,68 грн неустойки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14860/19, підготовче засідання призначено на 29.11.2019.
18.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
22.11.2019 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання, у якій просив відкласти підготовче засідання, призначене на 25.11.2019, а також продовжити строк на подання відповіді на відзив з додатковими доказами.
В підготовче засідання 25.11.2019 з'явився представники відповідача, представник позивача не з'явився.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 18.12.2019.
25.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання, у якій просив відкласти підготовче засідання, призначене на 25.11.2019, а також продовжити строку на подання відповіді на відзив з додатковими доказами.
04.12.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
18.12.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про зобов'язання позивача надати відповіді на запитання,
В підготовче засідання 18.12.2019 з'явилися представник сторін.
В підготовчому засіданні суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив заяву позивача в частині продовження строку на подання відповіді на відзив залишити без задоволення.
В підготовчому представник відповідача в порядку статті 90 ГПК України надав клопотання про зобов'язання позивача надати відповіді на запитання, а також заперечення.
За наслідками розгляду вказаного клопотання суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати відповіді на питання частково, а саме, зобов'язав позивача надати відповіді на запитання №9,10, в іншій частині клопотання залишив без задоволення у зв'язку з його необґрунтованістю.
В підготовчому засіданні суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосити перерву до 22.01.2020.
20.12.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення.
21.12.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява з відповідями на запитання відповідача.
20.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
В підготовче засідання 22.01.2020 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.02.2020.
В судове засідання 17.02.2020 з'явилися представники сторін.
Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 17.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
10.05.2016 між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Орендодавець), що діє через свій Виробничий комплекс "Техносервіс" та Приватним акціонерним товариством "Київспецтранс" (Орендар) укладено договір оренди № 1005/2016 окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності (надалі також - договір оренди), відповідно до п. 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно (далі - Майно), що перебуває на балансі Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, вартість якого визначена згідно із Звітом про оцінку Майна та висновком про вартість об'єкта оцінки станом на 11 березня 2016 року і становить за незалежною оцінкою 334 422,00 грн без ПДВ. Перелік Майна, яке передається в оренду зазначаються в Додатку №1 до цього Договору.
За приписами пунктів 2.1, 2.2, 2.4 договору оренди, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та Акта приймання - передачі Майна.
Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря право власності на це Майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.
Передача Майна в оренду здійснюється за його місцем розташування за адресою: м. Київ, вул. Вакуленчука, 4.
Орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку 8000 грн без ПДВ. (п. 3.1 договору оренди).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами. Цей Договір укладено строком на п'ять років, що діє з 10 травня 2016 року до 9 травня 2021 року включно. (п. 12.1 договору оренди).
Як встановлено у п. 12.8 договору оренди, чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який було укладено; приватизації об'єкта оренди Орендарем; загибелі об'єкта оренди; дострокового розірвання за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду; банкрутства Орендаря; ліквідації Орендаря - юридичної особи; інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно з п.п. 12.11, 12.12 договору оренди, у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю, за адресою визначеною п. 2.5. Договору. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадково пошкодження.
Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання Акта приймання-передачі покладається на Орендаря.
Відповідно до п. 12.13 договору оренди, якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення.
Перелік орендованого майна наведений у Додатку № 1 до договору оренди.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору оренди Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду майно, що підтверджується Актом приймання - передачі окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 10.06.2016.
За вказаним актом передано відповідачу: 97 шт. сітчастого корпусу контейнера для збору ТПВ об'ємом 1,1 м3 оціночною вартістю 1728 грн. за штуку; 23 шт. контейнерів сітчастого металевого для збору ТПВ об'ємом 1,1 оціночною вартістю 939 грн. за штуку; 194 шт. колес контейнеру для збору ТПВ об'ємом 1,1 оціночною вартістю 84 грн. за штуку; 194 шт. колес з гальмами діаметром 160 мм оціночною вартістю 229 грн. за штуку; 97 шт. кришок контейнера для збору ТПВ об'ємом 1,1 оціночною вартістю 327 грн. за штуку; 194 шт. елементів кріплення контейнера для збору ТПВ об'ємом 1,1 оціночною вартістю 272 грн. за штуку.
Позивач звернувся до суду із цим позовом у зв'язку з тим, що після розірвання договору оренди у судовому порядку за рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 у справі № 910/10300/17 орендар не повернув вказане орендоване майно та продовжує ним користуватися. У зв'язку з цим у позові заявлено вимогу про повернення майна та стягнення з відповідача неустойки за користування ним у розмірі 531 555,68 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 ЦК України, частина 1 статті 173 ГК України).
Норми статей 526 ЦК України та 193 ГК України визначають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Спір у даній справі пов'язаний з орендними правовідносинами сторін, які виникли на підставі договору оренди № 1005/2016 окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності від 10.05.2016. Оскільки об'єктом оренди виступає державне майно, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статей 759, 762, 763 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Вказані положення кореспондуються з нормами статті 283 ГК України.
Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Відповідно до частин першої, другої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.
Отже, відповідно до положень статей 509, 526, 530, 785 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення або розірвання договору оренди, зокрема державного майна, в орендодавця виникає обов'язок повернути орендодавцеві об'єкт оренди на визначених договором оренди умовах.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 у справі № 910/10330/17 за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною м. Києва розірвано договір оренди №1005/2016 окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, від 10.05.2016, укладений між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та Приватним акціонерним товариством "Київспецтранс".
Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 у справі № 910/10330/17, яке набрало законної сили у порядку ст. 85 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення рішення) 07.10.2017, не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.
Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Отже, в силу наведеної норми, договір оренди №1005/2016 окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, від 10.05.2016 вважається розірваним 07.10.2017.
У п. 12.11 договору оренди сторони встановили, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю, за адресою визначеною п. 2.5. Договору.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що обов'язок Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" з оплати повернення позивачу орендованого майна за договором оренди на момент розгляду цієї справи настав.
Разом з тим, поданими відповідачем доказами - актами приймання - передачі окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, від 13.01.2020 та 14.01.2020 підтверджується, що після відкриття провадження у справі № 910/14860/19 позивачем повернуто орендоване за договором майно позивачу у повному обсязі. Такі обставини позивач не заперечує.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи виконання відповідачем обов'язку щодо повернення майна, яке є предметом цього позову, після відкриття провадження у даній справі, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі №910/14860/19 щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу майно.
Водночас, окрім указаної вимоги позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 532 555,68 грн неустойки за період невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення майна з 12.10.2017 по 11.10.2019.
Згідно з положеннями статей 546, 549, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання надає кредитору право на стягнення з боржника неустойки, якщо її сплата передбачена договором або законом, а боржник не доведе наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності.
Зокрема, частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлений особливий вид неустойки за невиконання обов'язку з повернення орендованого майна у розмірі подвійної плати за користування ним за час прострочення. Сплата зазначеної неустойки також передбачена пунктом 12.11 договору оренди.
Зважаючи на встановлення судом обставин розірвання договору оренди з 07.10.2017 та неповернення відповідачем майна позивачеві у встановлений строк, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки за весь період його невиконання в розмірі подвійної орендної плати за користування майном.
З огляду на умови договору оренди, суд вважає правильним здійснення позивачем розрахунку неустойки, виходячи з орендної плати в розмірі 11 094,91 грн, визначеної з урахуванням індексу інфляції (в порядку п. 3.3 договору) за останній місяць дії договору оренди за актом здачі-прийняття робіт від 31.09.2017.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 532 555,68 грн.
При цьому, заперечення відповідача про відсутність можливості виконати свої обов'язки через бездіяльність позивача щодо прийняття майна з оренди, відсутність позивача за місцезнаходженням, а також про те, що відповідач не користувався майном, переданим в оренду після розірвання договору оренди, судом розглянуті та відхилені як такі, що не підтверджені жодними належними та достатніми доказами.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (проспект Правди, 85, м. Київ, 04208, ідентифікаційний код 4499497) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (вул. Лобачевського, 23-В, м. Київ, 02090, ідентифікаційний код 20077743) неустойку у розмірі 532 555 (п'ятсот тридцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 68 коп. та судовий збір у розмірі 9 909 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн 34 коп.
3. Закрити провадження у справі № 910/14860/19 в частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу майно.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26.02.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко