вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" лютого 2020 р. Справа№ 910/13862/15
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Мартюк А.І.
Алданової С.О.
при секретарі Позюбан А.С.
За участю представників:
від відповідача 1: Сєров Є.І. - адвокат
від інших учасників судового процесу: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2019, повний текст якої складено та підписано 20.12.2019, про відмову у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 02.03.2016 про відкриття виконавчого провадження ВП № 50339270
у справі № 910/13862/15 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт»
до 1. Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні автоматизовані системи»
про стягнення 1 033 270,08 доларів США, що еквівалентно 21 956 989,20 грн.
У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Красноштан Інни Леонідівни ВП № 50339270 від 02.03.2016 про відкриття виконавчого провадження, якою відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі № 910/13862/15 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» боргу в сумі 102 313,34 грн.
Подана скарга мотивована тим, що заявником у виконавчому проваджені № 49278561 Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» фактично сплачено судові витрати у справі № 910/13862/15 у сумі більшій, ніж визначено спірним наказом.
При цьому заявник зазначив про те, що в рахунок стягнення судових витрат за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору та адвокатські витрати) відповідачем 1 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 910/13862/15 фактично сплачено 553 470,00 грн., у тому числі судовий збір за подачу позову в розмірі 73 080,00 грн. та судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 80 390,00 грн., тому стягнення з нього на підставі постанови Вищого господарського суду від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15, якою зменшено стягнуті за постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 910/13862/15 судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції до 48 720,00 грн. та 53 593,34 грн. відповідно, додаткових 102 313,34 грн. (48 720,00 грн. + 53 593,34 грн.) у ВП № 50339270 не ґрунтується на приписах чинного законодавства та призведе до подвійного стягнення суми судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/13862/15, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.12.2019, відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 02.03.2016 про відкриття виконавчого провадження ВП № 50339270.
Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 50339270 від 02.03.2016 орган державної виконавчої служби діяв та реалізовував надані йому повноваження у відповідності до норм законодавства.
Так, суд першої інстанції послався на те, що:
- відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбачений цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби;
- статтею 26 вказаного закону передбачено обов'язок державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього закону;
- господарським судом встановлено, що пред'явлений до виконання наказ відповідав вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», інших підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження скаржником не наведено.
При цьому, суд першої інстанції зазначив про безпідставність посилань скаржника на те, що відбувалось подвійне стягнення судових витрат в межах однієї судової справи, оскільки ще до відкриття виконавчого провадження ВП № 50339270 сам скаржник звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду, і саме такі процесуальні дії спрямовані на уникнення подвійного стягнення в межах однієї судової справи.
Не погоджуючись з ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/13862/15 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Інни Леонідівни Красноштан ВП № 50339270 від 02.03.2016 про відкриття виконавчого провадження.
У апеляційній скарзі апелянт послався на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст. 526 ЦК України оскільки апелянтом надано докази виконання ним зобов'язання щодо відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, а відтак, вказане зобов'язання припинилось.
Крім того, апелянт зазначив про помилковість виковку суду першої інстанції як на підставу для відмови з задоволенні поданої ним скарги на заяву скаржника про поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду, оскільки поворот виконання рішення буде неефективним засобом юридичного захисту прав і майнових інтересів скаржника з огляду на відсутність у позивача будь-яких коштів або майна, який після стягнення коштів зі скаржника ці кошти, вочевидь, вивів зі своїх рахунків, не залишивши на них нічого.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2020 справа № 910/13862/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.
При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору, з огляду на що, ухвалою від 20.01.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали доказів про сплату судового збору в сумі 1 921,00 грн.
23.01.2020 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання, до якого додано платіжне доручення № 367-П20 від 09.01.2020 про сплату судового збору в сумі 1 921,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 262 ГПК України, питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 260 цього кодексу.
У зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. з 23.01.2020 по 24.01.2020 у відпустці та у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. з 27.01.2020 по 03.02.2020 у відпустці, вирішити питання щодо прийняття чи повернення апеляційної скарги у передбачені законодавством строки не виявилось можливим.
Ухвалою від 04.02.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.:
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/13862/15;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 20.02.2020;
- роз'яснено сторонам, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- призначено справу № 910/13862/15 до розгляду на 26.02.2020 о 12:20.
Розпорядженням № 09.1-08/786/20 від 25.02.2020, у зв'язку перебуванням судді Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/13862/15.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2019 справа № 910/13862/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Алданова С.О., Мартюк А.І.
Ухвалою від 25.02.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Алданова С.О., Мартюк А.І. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/13862/15 прийнято до свого провадження.
При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що апелянтом до апеляційної скарги додані додаткові докази, а саме копії:
- постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2016 ВП № 53966628 (наказ № 910/13862/15 від 14.04.2017);
- постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2016 ВП № 53096452 (наказ № 910/15376/15 від 20.10.2016);
- постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2016 ВП № 53290713 (наказ № 910/15376/15 від 22.12.2016);
- постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.12.2019 ВП № 59718171 (наказ № 910/2039/18 від 26.07.2019);
- постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.12.2019 ВП № 5978478 (наказ № 910/2039/18 від 26.07.2019);
- листів ПАТ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-20180316/2722 від 19.03.2018, № 20.1.0.0/7-20170210/4529 від 13.02.2017, № 20.1.0.0.0/7-20161221/2011 від 23.12.2016 ПАТ «Вернум банк» № 44.31-38-БТ від 14.03.2018, АТ «Райффайзен Банк Аваль» № 81-15-8/16879-БТ від 12.03.2018, № 81-15-8/3395 від 16.02.2017, ПАТ «Діамантбанк» № 2392/50.2/2.2-50.2/2 від 23.02.2017, № 16639/50.2/22-50.2/2 від 21.12.2016, ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» № 327 від 20.02.2017, № 181 від 03.02.2017.
Враховуючи, що відповідач 1 додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, за відсутності матеріалів справи у повному обсязі, встановити чи мав на дату прийняття оспореного рішення такі докази суд першої інстанції в своєму розпорядженні не є можливим.
Водночас, слід зазначити про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.
Відповідач 1 в апеляційній скарзі не наводить жодних підстав неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції та, відповідно, на надає доказів на підтвердження вказаних обставин.
Однак підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.
Оспорювану ухвалу у цій справі було поставлено 18.12.2019, а відтак, всі подані апелянтом документи, з огляду на дату їх виникнення, апелянт мав можливість подати до суду першої інстанції, проте вказаних дій не вчинив, а суду апеляційної інстанції доказів об'єктивної неможливості вчинення таких дій не надав.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.
За таких обставин, додані відповідачем 1 до апеляційної скарги копії:
- постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2016 ВП № 53966628 (наказ № 910/13862/15 від 14.04.2017);
- постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2016 ВП № 53096452 (наказ № 910/15376/15 від 20.10.2016);
- постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2016 ВП № 53290713 (наказ № 910/15376/15 від 22.12.2016);
- постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.12.2019 ВП № 59718171 (наказ № 910/2039/18 від 26.07.2019);
- постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.12.2019 ВП № 5978478 (наказ № 910/2039/18 від 26.07.2019);
- листів ПАТ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-20180316/2722 від 19.03.2018, № 20.1.0.0/7-20170210/4529 від 13.02.2017, № 20.1.0.0.0/7-20161221/2011 від 23.12.2016 ПАТ «Вернум банк» № 44.31-38-БТ від 14.03.2018, АТ «Райффайзен Банк Аваль» № 81-15-8/16879-БТ від 12.03.2018, № 81-15-8/3395 від 16.02.2017, ПАТ «Діамантбанк» № 2392/50.2/2.2-50.2/2 від 23.02.2017, № 16639/50.2/22-50.2/2 від 21.12.2016, ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» № 327 від 20.02.2017, № 181 від 03.02.2017,
як додаткові докази колегією суддів не приймаються.
Станом на 26.02.2020 до суду відзивів, клопотань та інших заперечень не надходило.
Позивач, відповідач 2 та Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача, відповідача 2 та Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві за наявними матеріалами апеляційного провадження.
В судовому засіданні представник відповідача 1 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 1, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні автоматизовані системи» (відповідач 2) про стягнення 1 033 270,08 доларів США, що еквівалентно 21 956 989,20 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/13862/15 в задоволені позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/13862/15 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 998 634,84 доларів США, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 21 008 490,35 грн., заборгованості і стягнення з відповідачів солідарно 10 000,00 доларів, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 212 500,00 грн. заборгованості, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено, а в решті рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/13862/15 залишено без змін.
Крім того, вказаною постановою до стягнення з відповідача 1 на користь позивача присуджено судовий збір за подачу позову в розмірі 73 080,00 грн., судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 80 390,00 грн. та 400 000,00 грн. понесених адвокатських витрат (загальна сума таких витрат 553 470,00 грн. - примітка суду).
На виконання вказаної постанови Господарським судом міста Києва видано три накази від 06.11.2015 № 910/13862/15, у тому числі щодо стягнення судових витрат (далі Наказ 1), який позивачем пред'явлено до виконання 06.11.2015.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.11.2015, винесеною головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Мороз Л.Є., відкрито виконавче провадження з виконання Наказу 1 (ВП № 49278561).
У вказаному виконавчому провадженні також було винесено постанови про стягнення виконавчого збору від 16.11.2015 (в сумі 55 347,00 грн.) та про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 26.11.2015 (в сумі 300,00 грн.).
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 21.12.2015 (ВП № 49278561), винесеною головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Мороз Л.Є., закінчено виконання провадження з виконання Наказу 1 у зв'язку зі сплатою відповідачем 1 боргу в сумі 553 470,00 грн., виконавчого збору в сумі 55 347,00 грн. та витрат в сумі 300,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 10.12.2015 № 13102.
Постановою Вищого господарського суду від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 910/13862/15 змінено і щодо розподілу судових витрат вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь позивач судовий збір за подачу позову в розмірі 48 720,00 грн., судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 53 593,34 грн. (загальна сума таких витрат 102 313,34 грн. - примітка суду).
На виконання вказаної постанови Господарським судом міста Києва видано три накази від 25.02.2015 № 910/13862/15, у тому числі щодо стягнення судових витрат (далі Наказ 2), який позивачем пред'явлено до виконання 29.02.2016.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2016 (далі Постанова), винесеною головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Красноштан І.Л., відкрито виконавче провадження з виконання Наказу 2 (ВП № 50339270).
Звертаючись до суду з цією скаргою, відповідач 1 просить визнати протиправною та скасувати Постанову.
Подана скарга мотивована тим, що заявником у виконавчому проваджені № 49278561 позивачу фактично сплачено судові витрати у справі № 910/13862/15 у сумі більшій, ніж визначено спірним наказом.
Суд першої інстанції у задоволенні скарги відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату винесення Постанови).
Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що:
- державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1);
- державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. (ч. 2).
При цьому підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені у ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» згідно з якою державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що Наказ 2 відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», і був пред'явлений позивачем до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, встановлені чинним на момент пред'явлення Наказу 2 до виконання законодавством, були відсутні, а відтак, державний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження з виконання Наказу 2.
У поданій скарзі відповідач 1 просить визнати протиправною та скасувати Постанову, проте не наводить жодного нормативного обґрунтування, яким саме положенням законодавства суперечили дії виконавця з винесення Постанови або яким саме нормам права суперечить Постанова.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити на такому.
З матеріалів справи слідує, що загальна сума судових витрат за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, яка присуджена до стягнення з відповідача 1 у цій справі постановою Вищого господарського суду від 18.02.2016, становить 102 313,34 грн.
Водночас відповідачем 1 в рахунок оплати таких витрат фактично сплачено 553 470,00 грн., що на 451 156,66 грн. більше за ту суму, яку відповідач 1 має сплатити в рахунок таких витрат.
З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у цій справі задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 910/13862/15 та в поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 910/13862/15 до стягнення з позивача на користь відповідача 1 присуджено 400 000,00 грн. адвокатських витрат, 24 360,00 грн. судового збору за подання позовної заяви і 26 796,66 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (загальна сума, яка присуджена до стягнення, становить 451 156,66 грн. - примітка суду).
Отже, наявними в матеріалах справи документальними доказами підтверджується фактичне виконання відповідачем 1 постанови Вищого господарського суду від 18.02.2016 у цій справі в частині стягнення з нього судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, в сумі 102 313,34 грн.
З огляду на вказані обставини, відповідач 1 не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання Наказу 2 про стягнення з нього 102 313,34 грн. таким, що не підлягає виконанню, в порядку, встановленому ст. 328 ГПК України, задоволення якої і буде підставою для закриття державним виконавцем ВП № 50339270, або звернутися до державного виконавця з відповідною заявою про повне фактичне виконання ним Наказу 2 до пред'явлення його до виконання.
Стаття 339 ГПК України встановлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За приписами статті 343 ГПК України:
- за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1);
- якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 3).
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні скарги.
Правові підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/13862/15 про відмову в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 02.03.2016 про відкриття виконавчого провадження ВП № 50339270 та для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» відсутні.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за подачу апеляційної скарги покладаються на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».
Керуючись ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/13862/15 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/13862/15 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/13862/15.
Повний текст постанови складено: 26.02.2020
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді А.І. Мартюк
С.О. Алданова