Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710
26 лютого 2020 р. справа № 520/583/20
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проКиївського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 16.01.2020 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в якому просить: визнати протиправною відмову КНДІСЕ МОУ від 11.01.2020 у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 03.01.2020; зобов'язати КНДІСЕ МЮУ розглянути публічний запит Галенченка В ОСОБА_2 від 03.01.2020 про надання інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI та надати відповідь по суті запиту.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач листом від 11.01.2020 №Г-4-7-з протиправно відмовив у наданні інформації на запит позивача, посилаючись на норми Кримінального процесуального кодексу України, та вказує, що не є розпорядником запитуваної інформації.
Ухвалою від 28.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні без повідомлення учасників справи.
Відповідач 20.02.2020 подав відзив на адміністративний позов, в якому вказав, що відповідь надано у законодавчо встановлені строки та у повному обсязі. Вважає, що запитувана інформація не підпадає під критерії частини другої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому не може бути надана. Крім того, вказує, що частково інформація стосується відомостей, що знаходяться у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016100000001206 від 20.07.2016, відтак - не підлягає розголошенню.
Процесуальні дії у справі: ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження; ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи на розгляд до іншого суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 03.01.2020 о 18:37 направив на електронну адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України запит на отримання публічної інформації.
Запитувач просив надати інформацію та документальне підтвердження (за наявності), а саме: документи або методики на підставі яких хода людини в звичайних умовах була віднесена до категорії «невербальної поведінки», а дослідження ходи - до галузі психології замість біомеханіки; методики 14.1.1, 14.1.3 та 14.1.5; документальні підстави особистої участі директора КНДІСЕ в проведенні експертизи, у тому числі допуску до матеріалів слідства (постанова слідчого, тощо); документи, якими слідство повідомляло директору КНДІСЕ про те, які саме особи є бажаними для позитивної ідентифікації ( ОСОБА_3 , Киян); копія наказу керівника судової установи про залучення ОСОБА_4 порядку статті 23 Закону про СЕ, обсяг і склад витрат на таке залучення в порядку частини 2 статті 23 (достатньо посилання на PROZORRO).
Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України 11.01.2020 надіслав на електронну адресу позивача відповідь зазначивши, що запитувана інформація є відомостями досудового розслідування, відомостями, що стали відомі експертам КНДІСЕ у зв'язку з виконанням обов'язків, та запропоновано звернутись до органу досудового розслідування, яким може бути визначена як можливість, так і обсяг надання відповідної інформації. Щодо запитуваних методик 14.1.1, 14.1.3, 14.1.5 - розпорядником інформації є Міністерство юстиції України, тому розгляд запиту щодо надання цієї інформації можливий вказаним органом.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Згідно пункту 3 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації є особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.
З правового аналізу чинного законодавства вбачається, що відповідач зобов'язаний надати запитувану інформацію у разі, якщо він є розпорядником такої інформації.
Одночасно, право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина друга статті 6 Закону України «Про інформацію»).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
При цьому віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом можливе лише законом, що передбачено частиною другою статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до службової може належати така інформація: що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
В силу вимог частини четвертої статті 69 Кримінального процесуального кодексу України експерт зобов'язаний не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати.
Статтею 222 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Суду не надано доказів про винесення письмового дозволу слідчим або прокурором про можливість розголошення відомостей, які стали відомі відповідачу, у зв'язку з виконанням обов'язків, а тому у нього не виникло обов'язку для її надання позивачу.
Згідно пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
З викладеної норми слідує, що відмовити у наданні запитуваної інформації можливо у разі коли розпорядник інформації, зокрема, не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Проаналізувавши зміст відповіді на інформаційний запит позивача, судом встановлено, що в ній відсутня інформація стосовно методик 14.1.1, 14.1.3, 14.1.5 та щодо надання копії наказу керівника судової установи про залучення ОСОБА_4 порядку статті 23 Закону про СЕ, обсяг і склад витрат на таке залучення в порядку частини 2 статті 23 (достатньо посилання на PROZORRO).
Крім того, суд зазначає, що відповідач у своїй діяльності при проведенні експертиз керується вимогам відповідних методик, а тому володіє даною інформацією відповідно до своєї компетенції, а отже посилання на те, що належним володільцем інформації є Міністерство юстиції України не заслуговують на увагу.
Згідно частини другої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою у наданні інформації.
Суд вважає, що ненадання відповідачем відповіді по суті запиту позивача відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» є неправомірною відмовою в наданні інформації.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді по суті запиту позивача від 03.01.2020; зобов'язання відповідача повторно розглянути та надати відповідь на запит позивача від 03.01.2020 у порядку та строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», в частині методик 14.1.1, 14.1.3, 14.1.5 та копії наказу керівника судової установи про залучення ОСОБА_4 порядку статті 23 Закону про СЕ, обсяг і склад витрат на таке залучення у порядку частини 2 статті 23 (достатньо посилання на PROZORRO).
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 02883096) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яка полягає у ненаданні відповіді по суті запиту ОСОБА_1 від 03.01.2020.
Зобов'язати Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України повторно розглянути та надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 03.01.2020 у порядку та строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», в частині методик 14.1.1, 14.1.3, 14.1.5 та копії наказу керівника судової установи про залучення ОСОБА_4 порядку статті 23 Закону про СЕ, обсяг і склад витрат на таке залучення у порядку частини 2 статті 23 (достатньо посилання на PROZORRO).
У решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26.02.2020.
Суддя О.В. Ніколаєва