Справа № 560/4367/19
26 лютого 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за 2017 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду. Обґрунтоване клопотання тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2017 року №153 позивач був виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . За захистом своїх прав до суду позивач звернувся 27.12.2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Дослідивши клопотання та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає зважаючи на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року у справі № 620/4218/18, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Велика Палата Верховного Суду відхиляє твердження щодо пропуску строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю.
На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
Враховуючи правовий висновок Верховного Суду, суд вважає, що відповідачем не доведено факту пропуску позивачем строку звернення до суду, тому у клопотанні слід відмовити.
Керуючись статтями 121, 122, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя І.С. Козачок