25 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 140/3830/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 №Ф-18324-23.
В обґрунтування позову вказав, що 13.12.2019 отримав спірну вимогу по сплаті єдиного соціального внеску на суму 34793,17 грн. В оскаржуваній вимозі, крім інформації, що борг виник по єдиному внеску на загальнообов'язкове страхування на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, немає жодних вказівок на те, у зв'язку з чим та за які періоди виник такий борг. ОСОБА_1 зазначив, що усно працівники відповідача повідомили про причину нарахування недоїмки та санкцій, зокрема, що позивач, будучи зареєстрований та взятий на облік як фізична особа-підприємець одночасно має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.08.2000 №197, а значить є ще й самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, тому необхідно сплачувати єдиний соціальний внесок ще як за особу, що провадить незалежну професійну діяльність. Вважає такі висновки податкового органу протиправними, оскільки вимога про сплату боргу покладає на нього обов'язок сплачувати обов'язковий платіж ЄСВ у розмірі більшому, ніж це передбачено законодавством, що порушує його права та інтереси. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-1а).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.12-15) відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач взятий на облік в контролюючого органу як фізична особа-підприємець та як особа, що проводить незалежну професійну діяльність (адвокат). В інтегрованій картці платника податків позивача відбулося нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі мінімального страхового внеску як фізичної особи-підприємця та як особи, що проводить незалежну професійну діяльність (адвокат). У зв'язку з тим, що станом на 13.11.2019 згідно з даними АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці ОСОБА_1 рахувався борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність в зазначеному розмірі, ГУ ДПС у Волинській області винесено оскаржувану вимогу. При цьому даною вимогою не здійснювалось жодних нарахувань грошового зобов'язання по єдиному внеску, натомість вона лише містила вимогу до платника сплатити загальну суму боргу по єдиному внеску, який на момент її винесення уже рахувався в інтегрованій картці платника. Вказує, що в разі перебування на обліку фізичної особи-підприємця та наступного взяття на облік цієї особи, як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа не звільняється від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності, оскільки дохід такої особи підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому зауважує, що оскаржувана вимога містить не лише відомості про суми сплати ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат) в сумі 9009,66 грн, але також суми нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичної особи-підприємця в розмірі 25783,51 грн.
22.01.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с.27-29), в якій вказав, що 31.08.2000 він отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №197 та став на облік у Луцькій ОДПІ та, в подальшому, звітувався про доходи, отримані від адвокатської діяльності (інші доходи). 20.03.2002 позивач зареєструвався як фізична особа-підприємець та обрав спрощену систему оподаткування. Позивач вказує, що з розрахунку, наведеного у відзиві, відповідач обкладає його ЄСВ у подвійному розмірі, починаючи з лютого 2018 року, а саме - як фізичну особу-підприємця та ще й як особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, хоча у 2017-2019 роках доходів не отримував взагалі. Крім того, зазначає, що відповідач порушив строк для формування та надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу.
27.01.2020 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.34-36), в якому зазначено, що пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що базою нарахування єдиного внеску для осіб, визначених пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI). Відтак твердження позивача про те, що відсутність доходу не зобов'язує його сплачувати суму єдиного внеску, суперечать викладеним вимогам чинного законодавства. З врахуванням викладеного просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Ухвалою суду від 28.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі (а.с.38-39).
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, згідно з свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю від 31.08.2000 №197 та як фізична особа-підприємець, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 , основний вид діяльності за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права», що підтверджується копією витягу з АІС «Податковий блок» (а.с.16-17).
За даними інтегрованої картки позивача станом на 31.10.2019 заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску як фізичної особи-підприємця та особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, становить 34793,17 грн (а.с.18-19).
13.11.2019 ГУ ДПС у Волинській області сформовано та 12.12.2019 надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18324-23 на суму 34793,17 грн (а.с.6-7).
Надаючи правову оцінку оскаржуваній вимозі, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 2 даного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, законодавець розмежовує платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Закон №2464-VІ не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Позивач є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, та є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №2464-VІ облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (частина друга статті 5 Закону №2464-VІ).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до статей 5, 16, 19 Закону №2464-VІ розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162 (далі - Порядок №1162). Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку №1162). Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ (пункт 3 розділу І Порядку №1162).
Згідно з пунктами 3, 4 розділу ІІ Порядку №1162 дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку №1162). Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV).
Як встановлено судом, позивач як фізична особа-підприємець з 12.01.2001 перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.41-42).
У свою чергу, розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV.
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІІ Порядку №1162 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності. Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою №2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).
Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.
Відповідно до даних АІС «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах доходів та зборів як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) з 31.08.2000.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач подавав заяву за формою №1-ЄСВ до контролюючого органу.
Натомість, відповідач з 13.02.2018 (а.с.17) самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.
Внаслідок таких дій відповідача ОСОБА_1 додатково нараховувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат), про що зазначено у відзиві на позовну заяву, а саме:
в розмірі 1638,12 грн єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат) за лютий-березень 2018 року: 3723,00 грн (мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2018 року) X 22 відсотки = 819,06 грн X 2 місяці);
в розмірі 2457,18 грн єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат) за II квартал 2018 року: 3723,00 грн (мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2018 року) X 22 відсотки = 819,06 грн X 3 місяці);
в розмірі 2457,18 грн єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат) за III квартал 2018 року: 3723,00 грн (мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2018 року) X 22 відсотки = 819,06 грн X 3 місяці);
в розмірі 2457,18 грн єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат) за IV квартал 2018 року: 3723,00 грн (мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2018 року) X 22 відсотки = 819,06 грн X 3 місяці;
в розмірі 2457,18 грн єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат) за IV квартал 2018 року: 3723,00 грн (мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2018 року) X 22 відсотки = 819,06 грн X 3 місяці.
Таким чином, починаючи з квітня 2018 року в інтегрованій картці відбувається одночасне нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за двома підставами: як фізичній особі-підприємцю, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності.
При вирішенні даного спору суд відповідно до приписів частини третьої статті 291 КАС України враховує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.09.2019 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у зразковій справі №520/3939/19.
У цій зразковій справі Верховний Суд, висновки якого підтримала Велика Палата Верховного Суду, зазначив, що згідно з абзацом третім частини другої статті 20 Закону №2464-VІ відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (надалі - Положення №10-1).
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Положення №10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки. Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом. До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Форма витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1, пункт 6 розділу V) містить відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.
Відтак, аналіз положень Закону №2464-VІ та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців чи осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом №2464-VІ як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14 квітня 2015 року; надалі - Порядок №435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.
Згідно з пунктом 16 розділу IV Порядку №435 фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти (додаток 5).
Положення пункту 16 розділу IV Порядку №435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.
Таким чином, приписи пункту 16 Порядку №435 щодо обов'язку формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону №2464-VІ.
Отже, слід дійти висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон №2464-VІ не передбачає.
Водночас, взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом №2464-VІ і підзаконними нормативно-правовими актами. Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом №2464-VІ або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону №2464-VІ в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 , перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець 3 групи єдиного податку із зареєстрованим видом діяльності (діяльність у сфері права) та сплачувати єдиний соціальний внесок один раз, а не в подвійному розмірі.
Враховуючи те, що позивач не подавав заяву для взяття його на облік як платника єдиного внеску - особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подавав звітність як такий платник, то відповідач безпідставно нараховував останньому єдиний внесок під час перебування у статусі фізичної особи-підприємця ще й єдиний внесок як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, з огляду на що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Доводи позивача про порушення ГУ ДПС у Волинській області строків надіслання оскаржуваної вимоги суд до уваги не бере, оскільки таке порушення самостійно не може бути підставою для її скасування.
Разом з тим суд зазначає, що відсутність у фізичної особи-підприємця доходів не звільняє останнього від обов'язку щодо сплати єдиного внеску.
Так, в силу приписів абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, Закон №2464-VІ зобов'язує фізичну особу-підприємця за відсутності доходу сплачувати єдиний внесок в розмірі мінімального страхового внеску.
З наявних у справі письмових доказів, а саме інтегрованої картки платника (а.с.18-19), вбачається, що станом на 31.12.2018 за позивачем обліковувалась заборгованість по сплаті єдиного внеску на суму 24370,45 грн. ОСОБА_1 протягом 2019 року здійснив сплату єдиного внеску на загальну суму 22033,44 грн.
Водночас в силу проведених відповідачем нарахувань єдиного внеску в подвійному розмірі та відсутності їх детального розрахунку (з врахуванням наявних сплат) суд позбавлений можливості встановити фактичну заборгованість ОСОБА_1 по сплаті єдиного внеску як фізичної особи-підприємця, з огляду на що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 №Ф-18324-23 підлягає скасуванню як протиправна в повному обсязі.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 768,40 грн, сплачений згідно з квитанцією від 23.12.2019 (а.с.2).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 13 листопада 2019 року №Ф-18324-23 про сплату боргу (недоїмки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій