19 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 140/3721/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,
за участю представника позивача Кондратюка В.В.,
представника відповідача Сущ О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ УПФ у Волинській області, відповідач) про зобов'язання зарахувати йому до загального трудового стажу періоду роботи в Чукотській геофізичній експедиції з 21.07.1986 по 31.10.1986 та періоду служби в армії в кратному розмірі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців та зобов'язати відповідача з врахуванням зазначеного стажу провести перерахунок пенсії.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) як це визначено статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а. с. 1).
17.01.2020 судом винесено ухвалу про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Призначено судове засідання на 12.00 год. 03.02.2020. За клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено на 12.00 год 12.02.2020. В даному судовому засіданні було оголошено перерву для витребування додаткових доказів до 12.00 год. 19.02.2020.
Дана позовна заява мотивована тим, що позивач є пенсіонером за віком і йому розпорядженням від 30.12.2016 призначено пенсію. Він звернувся до відповідача із заявою про зарахування до загального трудового стажу період роботи в Чукотській геофізичній експедиції з 21.07.1986 по 31.10.1986 та період служби в армії в кратному розмірі і провести перерахунок пенсії з врахуванням всього стажу роботи в районах Крайньої Півночі, як працюючому пенсіонеру більше 24 місяців після призначення пенсії.
Листом від 12.06.2019 за №556/м-01 в відповідач відмовив йому в зарахуванні до загального трудового стажу періоду роботи в Чукотській геофізичній експедиції з 21.07.1986 по 31.10.1986 та періоду служби в армії в кратному розмірі і проведенні перерахунку пенсії з врахуванням всього стажу роботи.
Позивач вважає, що дана відмова є незаконною та підлягає визнанню протиправною з огляду на те, що відповідно до Указу Президії Верховної ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» підлягає зарахуванню один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до яких відноситься Чукотський автономний округ Магаданської області, за один рік шість місяців роботи при підрахунку стажу, що дає право на отримання пенсії по старості чи по інвалідності.
Факт роботи в даній організації повністю підтверджується документами та записами в трудовій книжці.
Також вважає, що відповідно до нормативних актів, які регламентували роботу в районах крайньої півночі, в кратному розмірі йому повинна бути зарахована військова надстрокова служба за період служби 1983-1986. З
Згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР №181 від 25.03.1968 «Про зарахування солдатам, матросам, сержантам, старшинам і військовим будівельникам, звільненим в запас, часу дійсної строкової військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до стажу роботи, що дає право на отримання пільг, установлених за роботу в цих районах та місцевостях».
На думку позивача, відповідачем в його стаж роботи протиправно не було включено в кратному розмірі даний період служби в армії, який повністю підтверджується наявними в матеріалах пенсійної справи доказами.
З врахуванням зазначеного просив позов задовольнити повністю.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву (а. с. 27-34) проти позовних вимог заперечив та зазначив, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до Прикінцевих положень Закону №1058 період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях,, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого, 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради; Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях' прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР :від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, довідки чи інших документів, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно з записами трудової книжки, позивач з 18.11.1982 по 25.04.1983, з 21.07.1986 по 22.03.1989, з 23.03.1989 по 11.11.1991 працював, а з 26.04.1983 по 07.07.1986 перебував на військовій службі в місцевостях Крайньої Півночі.
До страхового стажу зараховано період робота з 01.11.1986 по 22.03.1989 в полуторному розмірі на підставі трудового договору від 01.11.1986.
Крім цього, в матеріалах пенсійної справи наявний трудовий договір від 18.11.1982 за період роботи у військовій частині НОМЕР_1 , укладений терміном на 3 роки. Згаданий документ не може бути взятим до уваги при зарахуванні стажу в кратному обчисленні, оскільки не завірений підписом відповідальної особи.
Щодо вимоги позивача про зарахування періоду військової служби в кратності зазначає, що відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР № 181 від 25.03.1968 солдатам, матросам, сержантам, звільненим починаючи з 1968 року з військової служби в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, час їхньої дійсної строкової служби зараховується в стаж роботи, який дає право на отримання пільг, передбачених указами Президії Верховної Ради від 10.02.1960 та від 26.09.1967, якщо вони не пізніше трьох місяців влаштувалися на роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. У військовому квитку позивача наявні записи про період проходження строкової військової служби в період з 25.05.1977 по,07.05.1979. Після проходження військової служби позивач працював на території України, а відтак не підлягає задоволенню позовна вимога щодо зарахування вказаного періоду до страхового стажу в кратному обчисленні.
У період з 26.04.1983 по 07.07.1986 позивач проходив надстрокову службу в місцевостях Крайньої Півночі у військовому званні “прапорщик”, а тому вважає, що законних підстав для зарахування даних періодів роботи в кратному розмірі немає.
Відповідач звертає увагу на те, що позивачем пропущено строки звернення до суду, оскільки про порушення свого права та не зарахування йому зазначених періодів роботи в кратному розмірі ОСОБА_1 стало відомо в червні 2018 року у відповіді на його звернення, а відповідної заяви про поновлення пропущеного строку ним не подано.
З врахуванням викладеного просить в задоволені позову відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 618 від 05.02.2016 позивачу призначено пенсію за віком (а.с. 72).
Із розрахунку стажу (а.с.73) вбачається, що періоди роботи з 21.07.1986 по 31.10.1986 та військової служби з 26.04.1983 по 07.07.1986 в районах Крайньої Півночі позивачу зараховано до стажу роботи в некратному розмірі.
Позивач в травні 2019 року звернувся до ГУ УПФ у Волинській області із заявою про зарахування йому вказаного періоду роботи до стажу в кратному розмірі та провести перерахунок пенсії, із врахуванням цих обставин.
Листом від 12.06.2019 за вих. № 556/М-01 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для зарахування даних періодів роботи в районах Крайньої Півночі в кратному розмірі та перерахунку пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім' ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується записами в трудовій книжці, позивач з 21.07.1986 по 31.10.1986 працював на посаді начальника дільниці матеріально-технічного забезпечення польової гравиметричної партії Чукотської геофізичної експедиції, а з 01.11.1986 переведений на посаду старшого інженера по постачанню у відділ матеріально-технічного забезпечення в цій же організації (а.с. 20-21).
Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на цих посадах.
Суд зазначає, що підставою для відмови позивачу в зарахуванні до стажу роботи в кратному розмірі зазначеного періоду роботи відповідачем, була відсутність письмового трудового договору, як це вимагали нормативні акти того періоду.
Однак, із зазначеним твердженням відповідача суд не погоджується, враховуючи наступне.
Як встановлено пунктом 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Постанови Ради Міністрів СРСР № 148 від 10.02.1960 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», зарахування одного року роботи за один рік та шість місяців було впроваджено з 01.03.1960.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», було скорочено тривалість трудового договору, що надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з п'яти до трьох років.
Отже, єдиною умовою для отримання права на пільгове обчислення стажу при переході на пенсію (застосування коефіцієнту 1.5), починаючи з 01.03.1960, було укладення трудового договору строком не менш ніж на п'ять років, а починаючи з 26.09.1967 цей термін було знижено до трьох років.
Суд зазначає, що жодний з вищевказаних нормативно-правових документів не передбачав обов'язкового укладення письмового трудового договору.
Як стверджується матеріалами справи, а саме записами в трудовій книжці, довідками від 17.07.2015 № 01-22/М-1267 та №01-22/М-1266 ( а.с.17-18) позивач працював в Чукотській геофізичній експедиції 3 21.07.1986 по 30.09.1991, тобто більше трьох років, як на той час вимагали відповідні нормативні документи.
Письмовий трудовий договір, укладений між Чукотською геофізичною експедицією та ОСОБА_1 01.11.1986 (а. с. 15-16). Як зазначено в підпункті «в» пункту 4 розділі 2 даного договору при обчисленні трудового стажу, який дає право на отримання пенсії по віку та інвалідності, один рік роботи на Крайній Півночі зараховується за один рік шість місяців роботи.
Зазначене дає суду підстави вважати, що позивач працюючи у даній організації, яка розташована в районі Крайньої Півночі, виконав умови для зарахування йому періоду роботи в кратному розмірі саме з моменту початку роботи з 21.07.1986.
Із записів трудової книжки, відповідних довідок вбачається, що позивач був прийнятий на роботу та приступив до виконання своїх обов'язків. Робота мала постійний характер та не передбачала випробувального терміну, що в свою чергу підтверджується подальшими переміщеннями позивача по службі в межах вказаної організації.
Заробітна плата та відповідні відрахування з неї здійснювалась позивачу із липня 1986 року.
На думку суду, укладення письмового трудового договору 01.11.1986 між позивачем та Чукотською геофізичною експедицією, не спростовує того факту, що позивач працював в цій організації з 21.07.1986 .
Відповідно до положень статті 24 Кодексу законів про працю Української РСР від 01.06.1972, що діяли на момент виникнення трудових відносин між позивачем та роботодавцями, трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі, укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи. Таким чином, при укладанні трудового договору письмова форма договору в обов'язковому порядку не вимагається.
Аналогічні положення були закріплені в статті 15 Кодексу про працю РСФСР від 09.12.1971, що діяли на момент перебування у трудових відносинах позивача з роботодавцями, відповідно до яких також визначено, що «Трудовой договор (контракт) есть соглашение между трудящимся и предприятием, учреждением и организацией, по котрому трудящийся обязуется выполнять работу по определенной специальности, квалификации или должности с подчинением внутреннему трудовому распорядку, а предприятие, учреждение, организация обязуется выплачивать трудящемуся заработную плату и обеспечивать условия труда, предусмотренные законодательством о труде, коллективным договором и соглашением сторон.»
Суд зазначає, що трудові відносини, які фактично вже існували між позивачем та організацією у зв'язку з переміщенням на іншу посаду були підкріплені укладенням трудового договору та зазначено, що на працівника поширюються пільги у зарплаті так і зарахуванні стажу при призначені пенсії.
Пільги поширювалися на позивача з моменту прийняття його на роботу не лише в силу укладення трудового договору, а і на підставі діючих нормативно-правових актів, якими ці пільги були встановлені.
Відповідачем не заперечується той факт, що Чукотський автономний округ, як на той час, так і зараз, відноситься до районів Крайньої Півночі.
Не укладення письмового трудового договору з працівником з моменту його прийняття на роботу не з його вини, не може бути підставою для не зарахування даного періоду роботи в пільговому обчисленні, коли всі інші документи підтверджують факт його роботи саме з 21.07.1986.
Крім цього, виходячи із положень пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV наявність письмового трудового договору не є виключною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документи за її вибором.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу, наказу про звільнення з роботи, відсутність підтверджуючої довідки про даний період роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Тому, з врахуванням вищевикладеного, та наявних в матеріалах справи документів, суд вважає протиправною відмову відповідача в частині не зарахування ОСОБА_2 до страхового стажу в кратному розмірі періоду його роботи з 21.07.1986 по 31.10.1986 в районах Крайньої Півночі, а тому позов в цій частині підлягає до повного задоволення.
Також суд вважає протиправними дії відповідача по відмові в зарахуванні до стажу роботи в кратному обчисленні період його військової служби з 1983 року по 1986 рік, враховуючи наступне.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується записами в трудовій книжці, позивач з 25.04.1983 по 07.07.1986 проходив дійсну військову службу в рядах Радянської армії на території Чукотського округу Магаданської області СРСР (а.с.20-21).
Вказане також підтверджується записом у військовому квитку (а.с.19).
Підставою для відмови позивачу в зарахуванні вказаного стажу роботи в кратному розмірі стало те, що відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР № 181 від 26.03.1968 солдатам , матросам, сержантам, звільненим починаючи з 1968 року з військової служби в районах Крайньої Півночі та місцях прирівняних до них районів Крайньої Півночі, час їх дійсної військової служби зараховується в стаж роботи, який дає право на отримання пільг, передбачених Указами президії Верховної ради від 10.02.1960 та від 26.09.1976, якщо вони не пізніше трьох місяців влаштувалися на роботу в цих районах.
Позивач проходив військову строкову службу в період з 25.05.1977 по 07.05.1979, та після її проходження працював на території України, а відтак відсутні підстави для зарахування вказаного періоду роботи до стажу в кратному розмірі.
Суд погоджується із твердженнями відповідача про те, що в даному випадку враховуючи проходження позивачем у зазначений період «настрокової» служби, норми зазначеної постанови щодо врахування стажу роботи у пільговому обчисленні на нього не поширюються, так як вій дійсно проходив не строкову службу, як визначено даною постановою, а надстрокову.
Однак, при прийняті зазначеного рішення відповідачем не було враховано наступне.
Статтею 4 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом України про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.
За змістом пункту «в» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Частиною першою статті 52 Закону СРСР від 14.07.1956 «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.
Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (далі ? Постанова № 590), указами Президії Верховної Ради СРСР від 01 серпня 1945 року «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі», 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.
Крім того, пунктом 6 Постанови № 590 передбачалося, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1982 № 986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей (далі - Положення), відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».
Пунктом 55 цього ж Положення встановлено, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах.(зокрема в районах Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів Крайньої Півночі).
При цьому, згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсій.
Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається Постановою № 393, прийнятою відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з цим порядком, до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац дев'ятий пункту 1 Постанови № 393).
Окрім того, вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до введення в дію Закону № 2262-ХІІ, перегляду не підлягає (пункт 5 Постанови № 393).
Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 01.01.1991, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.
Тому, з врахуванням зазначеного період військової служби позивача з 25.04.1983 по 07.07.1986 повинен бути зарахований до його стажу в кратному розмірі, а позов в цій частині підлягає до повного задоволення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення частини другої статті 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не було доведено правомірності своїх дій щодо не зарахування позивачу в кратному розмірі зазначеного періоду роботи в районах Крайньої Півночі, вони суперечать вимогам Закону №1058-IV та є протиправними.
Позивач в даному випадку просить суд зобов'язати відповідача зарахувати вказані періоди до трудового стажу та провести перерахунок пенсії.
Однак, виходячи із вимог норм КАС України, перед тим як зобов'язати відповідача вчинити певну дію слід констатувати невідповідності його рішень, дій чи бездіяльності вимогам чинного законодавства. Тому, з врахуванням вимог статті 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку буде визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 в кратному розмірі до загального трудового стажу періоду його роботи в Чукотській геофізичній експедиції з 21.07.1986 по 31.10.1986 та проходження військової служби в місцевостях Крайньої Півночі з 26.04.1983 по 07.07.1986 та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до загального трудового стажу ці періоди роботи та служби в кратному розмірі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців стажу для призначення пенсії.
Враховуючи те, що до загального стажу роботи в кратному розмірі підлягають зарахуванню визначені періоди роботи також, виходячи із вимог Закону№1058-IV, відповідача слід зобов'язати здійснити перерахунок призначеної пенсії із врахуванням цього стажу.
Що стосується тверджень представника відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, то суд їх до уваги не приймає, враховуючи наступне.
Предметом спірних правовідносин у цій справі є не зарахування позивачу стажу роботи в районах Крайньої Півночі в кратному розмірі.
В даному випадку, безпосередньо із заявою про зарахування зазначеного періоду роботи у кратному розмірі позивач звернувся до відповідача 31.05.2019. Відповідь на дане звернення, якою йому було відмовлено в зарахуванні стажу роботи датовано 12.06.2019, а до суду із зазначеним позовом позивач звернувся 12.12.2019, про що свідчить відмітка пошти на поштовому відправленні, тобто в межах строків визначених статтею 122 КАС України для даної категорії справ.
У зверненні на яке посилається відповідач позивачем не ставилось питання зарахування даного стажу та відповідне рішення з цього питання не приймалося.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищенаведеного, в силу вимог статті 139 КАС України, слід стягнути з відповідача сплачений позивачем згідно з квитанцією від 08.11.2019 № 0.0.1516387230.1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 262, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 в кратному розмірі до загального трудового стажу періоду його роботи в Чукотській геофізичній експедиції з 21.07.1986 по 31.10.1986 та проходження військової служби в місцевостях Крайньої Півночі з 26.04.1983 по 07.07.1986.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи в Чукотській геофізичній експедиції з 21.07.1986 по 31.10.1986 та проходження військової служби в місцевостях Крайньої Півночі з 26.04.1983 по 07.07.1986 в кратному розмірі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців стажу для призначення пенсії та здійснити перерахунок призначеної пенсії із врахуванням цього стажу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Р.С. Денисюк
Повний текст рішення складено 24.02.2020