26 лютого 2020 р. Справа № 160/2063/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язаня вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-
21.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровської області, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровської області та його Шевченківського відділу поліції відносно заяв позивача від 01.10.2019 року та скарги від 30.10.2019 року;
- зобов'язати Дніпровський відділ поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровської області розглянути заяви позивача від 01.10.2019 року та скаргу від 30.10.2019 року об'єктивно, всебічно, провести перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 відносно Замовлення від 05.07.2019 року, здійснити заходи по припиненню його неправомірних дій, вирішити питання про покарання винних осіб, направити обґрунтовану відповідь;
- стягнути з Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровської області на користь відшкодування моральних збитків 5000 грн.+ 50 грн за кожний наступний день, починаючи з 20.02.2020 року, тобто з дати позовної заяви до рішення суду по справі/або прийняттю відповідних заходів по спірних заяві та скарзі, а також письмового повідомлення позивача про це, якщо це буде раніше.
Відповідно до пунктів 4 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Із матеріалів адміністративного позову вбачається, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що співробітниками Дніпровського відділу поліції та його Шевченківським відділенням не виконуються належним чином посадові обов'язки та вимоги чинного законодавства України в частині не розгляду заяви та скарги позивача, а також в приховуванні правопорушень, які підпадають під дію ст.ст.190, 297 Кримінального кодексу України.
Так, позивач в позовній заяві вказує на те, що на Дніпровським відділом поліції не було розглянуто заяву від 01.10.2019 року та скаргу від 30.10.2019 року об'єктивно, всебічно, вчасно. Також не здійснено заходів по припиненню ФОП ОСОБА_2 неправомірних дій, виконанню ним замовлення позивача від 05.07.2019 року на виготовлення та встановлення могильного пам'ятника. Крім того, не вирішено питання про притягнення до відповідальності всіх винних осіб, в тому числі співробітників Шевченківського відділення поліції, в декілька разів перевищено місячний строк для відповіді на заяву від 01.10.2019 року та скаргу від 30.10.2019 року, про їх продовження не повідомили. Також не було проведено перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 , відносно замовлення позивача від 05.07.2019 року.
При цьому, до матеріалів адміністративного позову було додано заяву від 01.10.2019 року про вчинення кримінального правопорушення, яке направлено Шевченківському відділенню поліції, що підтверджується чеком відправки (шрихкодовий ідентифікатор 4900501547633).
У вищезазначеній заяві позивач просить негайно перевірити факти, які були викладені в заяві ретельним чином співробітниками поліції на місці, тобто з відвіданням ними кладовища та майстерні ОСОБА_2 для огляду речових доказів та ознайомлення в нього з відповідними документами; вжити заходів по закінченню виготовлення пам'ятника та встановлення його на могилу дружини ОСОБА_3 в найкоротший термін; притягти до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 ; направити детальну, мотивовану письмову відповідь за вказаною адресою.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Згідно зі ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог частини першої статті 24 Кримінального процесуального кодексу України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 25 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем оскаржується бездіяльність відповідача щодо розгляду його заяви про вчинення кримінального правопорушення від 01.10.2019 року.
Згідно приписів статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Згідно з частиною першою статті 304 Кримінального процесуального кодексу України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Крім того, частиною першою статті 306 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Відповідно до приписів статті 308 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. Прокурор вищого рівня зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду. Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом.
Враховуючи вищенаведені норми, розгляд питання щодо правомірності дій або бездіяльності Дніпровського відділу поліції повинно вирішуватись в рамках кримінального процесуального законодавства, а не адміністративного.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
За положеннями частини шостої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем в адміністративному позові не заявлено вимог про вирішення публічно-правового спору, вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. + 50 грн. за кожний наступний день, починаючи з 20.02.2020 року, тобто з дати позовної заяви до рішення суду по справі, повинні вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити.
При цьому, частиною сьомою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На виконання вищенаведеної норми суд роз'яснює позивачеві, що заявлений до розгляду спір може бути поданий до місцевого загального суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Керуючись статтями 4, 5, 19, 170, 242, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язаня вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Юхно