м. Вінниця
25 лютого 2020 р. Справа № 120/4408/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
27.12.2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, в якій позивачка просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 0523086200:01:001:0726 площею 2,00 га, що розташована на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області;
- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 0523086200:01:001:0726 площею 2,00 га, що розташована на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка звернулась до відповідача із колективним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області. Водночас, в додатку до клопотання позивачка зазначила графічні межі вільної земельної ділянки за кадастровим номером 0523086200:01:001:0726. Однак листом № 02-20-381 від 22.07.2019 відповідач повідомив, що земельна ділянка за вказаним кадастровим номером перебуває у комунальній власності громади та передана в оренду Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області на підставі договору оренди землі.
Дана відповідь була оскаржена до Вінницького окружного адміністративного суду, за наслідком розгляду якої, судом у адміністративній справі № 120/2496/19-а за позовом ОСОБА_1 до Мельниківської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, прийнято рішення від 10.10.2019 року про часткове задоволення позову. Визнано протиправною бездіяльність Мельниківської сільської ради щодо неприйняття по суті рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 10.06.2019 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області та зобов'язано Мельниківську сільську Немирівського району повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
21.11.2019 року рішенням Мельниківської сільської ради № 21 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 0523086200:01:001:0726 у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок на які претендує заявник та з підстав того, що бажана земельна ділянка перебуває в оренді іншої особи.
Позивачка вважає відмову відповідача протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулась до суду.
В обґрунтування моральної шкоди позивачка вказала, що внаслідок неправомірних дій відповідача зазнала моральних страждань, які виразилися у погіршенні самопочуття, порушилися нормальні життєві стосунки з оточуючими. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначила у розмірі 10 000 грн. Крім того, просила стягнути витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн.
Ухвалою суду від 28.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в письмовому провадженні.
Даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов, а також витребувано додаткові докази.
14.01.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо доводів позивача та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що бажана земельна ділянка перебуває в користуванні на умовах оренди у ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі № 74, який був укладений між орендодавцем Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та орендарем ОСОБА_2 , зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-12694/15-18-СГ від 27.09.2018 передано Мельниківській сільській об'єднаній територіальній громаді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Мельниківської сільської об'єднаної територіальної громади Немирівського району Вінницької області згідно з актом прийому-передачі, в тому числі на земельну ділянку 18,8658, кадастровий номер 0523086200:01:001:0726. Таким чином, у відповідача відсутні підстави для надання позивачці такого дозволу.
Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені доводи, встановив наступне.
10.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Мельниківської ОТГ з клопотанням, в якому просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Мельниківської об'єднаної територіальної громади у с. Ометинці Немирівського району Вінницької області.
За наслідком розгляду даного клопотання, Мельниківська сільська рада за підписом сільського голови Леська О.І., листом № 02-20-380 від 22.07.2019 року у наданні вказаного дозволу позивачу відмовлено. При цьому відповідач повідомив, що згідно з актом передачі від 27.09.2018 за № 2-12694/15-18 земельна ділянка з кадастровим номером 0523086200:01:001:0717 передана у комунальну власність і 04.12.2013 надана в оренду Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області.
Не погоджуючись із таким рішенням Мельниківської сільської ради, ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, за наслідком розгляду якого рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року у справі № 120/2496/19-а яким позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Мельниківської сільської ради щодо неприйняття по суті рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 10.06.2019 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області та зобов'язано Мельниківську сільську Немирівського району повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Мельниківською сільською радою 21.11.2019 року на черговій 29 сесії 1 скликання розглянуто повторно клопотання ОСОБА_1 та керуючись статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 5 ст. 116, п. 6 ст. 118, п. 1 ст. 122 Земельного кодексу України та ст. 32 Закону України "Про оренду землі" прийнято рішення № 21, яким відмовлено ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок на які претендує заявник, так як земельна ділянка кадастровий номер якої 0523086200:01:001:0726 перебуває в оренді.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.
Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частина 6 ст. 118 ЗК України передбачає перелік документів, що має бути поданий до компетентного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме:
клопотання у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри;
графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;
погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Отже, якщо особою яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу, підстави для відмови у його наданні (окрім встановлених ч. 7 ст. 118 ЗК України), відсутні.
Однак суд звертає увагу на те, що документи які подаються з метою отримання дозволу повинні бути належним чином оформлені, відповідати встановленим до них вимогам, а їх зміст повинен давати можливість перевірити наявність чи відсутність підстав для відмови у наданні дозволу встановлених нормами ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено перелік підстав для відмови у наданні дозволу, за результатами розгляду належним чином оформленого клопотання та додатків до нього. До таких підстав належить:
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно - правових актів;
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недоліків які об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення документації із землеустрою є самостійною підставою для відмови.
Судом встановлено, що 10.06.2019 року позивачка звернулась до відповідача з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 0523086200:01:001:0726.
При цьому до клопотання додано копію паспорта громадянина України, документ про присвоєння ідентифікаційного номера, викопіювання із публічної кадастрової карти, де зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.
Рішенням відповідача № 21 від 21.11.2019 року позиваці відмовлено в наданні такого дозволу. Підставою для відмови слугувало те, що бажана земельна ділянка перебуває в оренді іншої особи.
Надаючи правову оцінку зазначеній відповідачем підставі для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд керується такими мотивами.
Як видно з наданих суду доказів, 10.02.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, як орендодавцем, та ОСОБА_3 , як орендарем, укладено договір оренди землі № 74, на підставі якого вищезазначену земельну ділянку передано третій особі 2 у строкове платне користування до 09.02.2041 року для ведення фермерського господарства.
22.02.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено реєстраційний запис № 13377336, яким зареєстровано право ОСОБА_2 на оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 18,8658 га, кадастровий номер 0523086200:01:001:0726.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відтак суд зазначає про те, що ОСОБА_2 вважається законним користувачем земельної ділянки площею 18,8658 га, кадастровий номер 0523086200:01:001:0726, в межах якої знаходиться земельна ділянка площею 2,00 га, яку позивачка бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства.
Щодо правового статусу вказаної земельної ділянки, то, як встановлено судом, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.09.2018 № 2-12694/15-18-СГ та згідно з актом приймання-передачі ця земельна ділянка була передана відповідачу з держаної у комунальну власність в масиві земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 920,1376 га, які розташовані на території Мельниківської сільської об'єднаної територіальної громади Немирівського району Вінницької області.
Отже, спірна земельна ділянка на сьогодні вважається комунальною власністю та перебуває у користуванні ОСОБА_2 .
Суд враховує, що в силу приписів ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У відповідності до ч. 6 ст. 118 ЗК України, особа яка претендує на безоплатне набуття у власність земельної ділянки державної власності до клопотання повинна долучити графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а у випадку перебування земельної ділянки у користуванні - погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Аналіз норм глави 15 ЗК України «Право користування землею» дає підстави вважати, що окремими видами речового права користування землею є «Право постійного користування земельною ділянкою» (ст. 92 ЗК України) та «Право оренди земельної ділянки» (ст. 93 ЗК України).
У ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III не конкретизовано вид користування земельною ділянкою, за умови наявності у іншої особи якого, заявник повинен надати погодження землекористувача для її вилучення. Однак як у першому так і в другому випадку, обов'язковою передумовою припинення права особи на користування земельною ділянкою є її згода і лише у такому випадку, у відповідності до ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельна ділянка може бути передана іншій особі.
Таким чином, безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, не допускається без згоди землекористувача.
Крім того, суд зауважує, що за змістом частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, повинні додати свого клопотання погодження відповідного землекористувача.
Отже, зазначене погодження є обов'язковим у випадку якщо безоплатна приватизація стосується тих земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і їх право користування не припинено у визначеному законом порядку.
Водночас під час розгляду справи встановлено, що позивачка звертаючись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, не надала погодження землекористувача цієї земельної ділянки.
Відтак суд приходить до висновку щодо неможливості зобов'язати відповідача прийняти рішення яким надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки з огляду на те, що така земельна ділянка вже перебуває у законному користуванні іншої фізичної особи та не вважається вільною в цілях безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та як наслідок про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Оцінюючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн. суд зазначає, що оскільки відповідач довів правомірність своїх дій, а в задоволенні позову вирішено відмовити, то і підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Тому у задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу немає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Мельниківська сільська рада Немирівського району Вінницької області (вул. Пролетарська, 2, с. Мельниківці, Немирівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04327330)
Рішення в повному обсязі складено: 25.02.2020 р.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна