ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
23.07.2007р.
м.Київ
№ 25/219-А
За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
До Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі звеликими платниками податків
Предмет
адміністративного
позову
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000064110/0, -
Суддя
Представники сторін :
від позивача Опалько Л.В. (довіреність № 44/10 від 18.05.2007р.);
Білан О.П. (довіреність № 46/10 від 17.04.2006р.);
від відповідача Воронова О.Ю. (довіреність № 135/9/10-206 від 31.01.2007р.);
Чуйко Л.Ю. (довіреність № 971/8/20-110 від 05.02.2007р.);
23.07.2007р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі ДП «НАЕК «Енергоатом», позивач) звернулось до суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, відповідач) №0000064110/0 від 16.02.2007р. та зобов'язання відповідача провести сторнування податкового зобов'язання у сумі 16 046, тис. грн. по картці особового рахунку платника податку -ДП НАЕК «Енергоатом», що обліковується в СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків.
В ході розгляду справи позивачем доповнені заявлені на розгляд суду вимоги та згідно поданої заяви про доповнення позивач просив скасувати також податкове повідомлення-рішення № 0000064110/1 від 20.03.2007р. прийняте за результатами адміністративного оскарження.
З метою забезпечення адміністративного позову позивач просив суд постановити ухвалу, якою заборонити Відповідачеві, а також третім особам і банківським установам вчиняти дії щодо виконання оскаржуваних рішень.
Вимога позивача задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №№0000064110/0 від 16.02.2007р. та №0000064110/1 від 20.03.2007р. визначено Позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 19 255 680 грн. за порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
У відповідності до п. 5.2.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у зв'язку із зверненням з позовом до суду, сума податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення, що оскаржується є неузгодженою. Податковий борг -податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк -ст. 1 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». Тобто, враховуючи неузгодженість суми зобов'язання зі сплати штрафних санкцій згідно спірних рішень, у позивача відсутні зобов'язання щодо сплати коштів за таким повідомленням-рішенням та ця сума не може складати податковий борг підприємства.
За таких обставин у відповідача немає законних підстав для стягнення неузгодженої суми податкового зобов'язання, яке визначене спірними рішеннями, тим самим відсутні підстави для забезпечення позову.
Клопотання позивача про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи судом відхилено, оскільки спір між сторонами виник саме з приводу неприйняття уточнюючого розрахунку. Відповідачем факт допущення помилки при поданні декларації за перший квартал 2003р. не заперечувався, питання правильності визначення відповідних податкових зобов'язань не є предметом спору тому відповідно при вирішенні справи відсутня необхідність у зясуванні питань що потребують знань бухгалтерського обліку.
По суті позовних вимог позивач стверджує про неправомірність висновків акту перевірки в частині неприйняття поданого уточнюючого розрахунку зазначаючи при цьому на порушення саме органом державної податкової служби своїх обов'язків в частині невиявлення факту завищення суми податкового зобов'язання визначеної у декларації за 1 квартал 2003р. при прийнятті декларації.
Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та обґрунтовані висновками проведеної перевірки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено невиїзну документальну перевірку з питання правомірності зменшення податку на прибуток за І квартал 2003 року шляхом подання Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, про що складено акт № 172/41-10/24584661 від 07.02.2007р.
На підставі вказаного акту перевірки Відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000064110/0 від 16.02.2007р. яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 19 255 680 грн., з них 16 046 100 грн. основного платежу та 3 209 280 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку винесено податкове повідомлення-рішення № 0000064110/1 від 20.03.2007.
Згідно висновків акту перевірки підставою для визначення податкових зобов'язань стало те, що позивачем з порушенням строків давності до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП за вх. №19582 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким зменшені податкові зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2003 року на суму 16 046, 40 тис. грн.. Зокрема, підприємством внесено зміни до рядка з кодом 15 (показник рядка змінено з 0 тис. грн. на 16 046, 40 тис. грн.) декларації з податку на прибуток за І квартал 2003 року, що була подана до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП 07.05.2003р. вх. №6107.
Так як вказаний уточнюючий розрахунок від 20.12.2006 року №19582 був поданий у строк, що перевищує строк давності (1095) від дати (07.05.2003р.) подання декларації з податку на прибуток за І квартал 2003 року, то тим самим ДП «НАЕК «Енергоатом" порушила вимоги п.5.1 ст.5 Закону, враховуючи положення ст.15 Закону, де строк позовної давності визначений у розмірі 1095 днів.
Відповідно до абз.1 п.5.1 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абз.2 п.5.1 ст.5 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.( абз.3 п.5.1 ст.5 Закону).
Відповідно до пп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов 'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином суд визнає обґрунтованим твердження відповідача у тому, що згідно чинного законодавства (п.5.1 ст.5 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право або надати уточнюючий розрахунок або уточнені показники зазначити у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. При цьому, якщо платник податків обрав такий шлях виправлення помилки показників раніше поданої податкової декларації як надання уточнюючого розрахунку, він має враховувати положення ст.15 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо строків давності, протягом яких дозволяється виправити помилки шляхом подання уточнюючої декларації.
Враховуючи вищевикладене, підприємством ДП «НАЕК «Енергоатом" було пропущено строки давності для подання уточнюючого розрахунку, чим порушено вимоги п.5.1 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до розділу 3 «Рекомендації щодо прийому та термінів розгляду податкових декларацій з податку на прибуток і механізму реалізації виявлення правопорушень", затвердженої наказом ДПА України 11.05.1999р. №253 (чинної на момент подання декларації):
- у процесі перевірки декларацій виявляються арифметичні та/або методологічні помилки, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання,
- перевірці підлягає правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованої суми податку, порівнянність даних додатків до декларації з основними рядками декларації. розрахунок фінансових результатів товарообмінних (бартерних) операцій.
Відповідно до пункту 1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Таким чином при поданні податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2003 року 07.05.2003р. вх. № 6107 позивачем самостійно заповнено рядок 15 декларації у якому зазначено суму нарахованого податку за попередній період поточного року (---) та саме така декларація стала підставою для податкового органу при здійсненні нарахування та сплати податку збору (обов'язкового платежу).
З наведених підстав судом відхиляються посилання позивача на обов'язок органу податкової служби виявити факт завищення суми податкового зобов'язання визначеної у декларації за 1 квартал 2003р. при прийнятті декларації.
Визначення штрафних санкцій згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень визнається судом правомірним виходячи з наступного.
Штрафні санкції відповідачем визначено в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку із порушенням справ про банкрутство позивача (копії відповідних ухвал суду наявні у матеріалах справи).
Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, січе не більше п'ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»законом не регулюються питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тобто, норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не застосовуються саме у випадках погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб стосовно яких порушено справу про банкрутство, та відповідно поширюються на порядок нарахування штрафних санкцій, тому визначення штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3 ст. 17 Закону є правомірним та відповідно - обов'язком відповідача.
Не приймається судом також посилання позивача на неправомірність нарахування штрафних санкцій згідно акту перевірки у зв'язку із порушенням справи про банкрутство.
Відповідно до визначення мораторію, яке наведене у законі -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» основною метою мораторію є як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію, так і зупинення нарахування неустойки (пені, штрафу) застосування будь-яких інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання таких грошових зобов'язань.
Тобто, основною метою мораторію є як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію, так і зупинення нарахування неустойки (пені, штрафу) застосування будь-яких інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання таких грошових зобов'язань.
Тобто законодавцем визначено, що в період дії мораторію не нараховуються штрафи, пеня та інші санкції за неналежне виконання зобов'язань. Згідно акту перевірки відповідачем визначено штрафні санкції за порушення вчинене у грудні 2006р. (неправомірність подання уточнюючого розрахунку), штрафні санкції нараховані саме за виявлене порушення, та не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошових зобов'язань.
Також визначені оспорюваними повідомленнями-рішеннями зобов'язання щодо сплати відповідних сум виникли у позивача в період дії мораторію, а не до його введення тому підлягають сплаті та не підпадають під дію мораторію в частині ненарахування штрафних санкцій в даному випадку. Введення мораторію у зв'язку з порушенням справи про банкрутство не може звільняти платника податків від відповідальності за вчинене ним порушення, а саме, згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
За таких обставин, висновки акту перевірки є обгрунтованими, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
С.М. Морозов
дата складення постанови у повному обсязі 27.07.2007